05 березня 2025 р. Справа № 520/21960/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М.) від 28.10.2024 року по справі № 520/21960/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) з позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність військовій частині військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 357 грн. 01 коп. у день з 01.02.2022 по 01.08.2022 терміном 181 календарних днів складає 64618 грн. 21 коп. (із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Рішенням Харківського окружного апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2022 по 24.04.2024.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2022 по 24.04.2024 в сумі 73520 грн. (сімдесят три тисячі п'ятсот двадцять) гривень 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позоіних вимог відмовити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач не зверталася до відповідача з заявою щодо нарахування середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Підставою для виплати передбаченого ст. 117 КЗпП України відшкодування відповідно до ч. 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільненні; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника. Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Отже, оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум індексації грошового забезпечення за період з 25.04.2016 по 01.12.2018 був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 117 КЗпП України відсутні.
Позивач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,переглянувши справу за наявними у ній доказами таперевіривши законність і обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в межахдоводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Позивач - ОСОБА_1 , з 25.04.2016 по 31.01.2022 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.01.2022 №22 позивача виключено зі списків особового складу.
У період проходження військової служби позивачу не у повному розмірі виплачувалася індексація грошового забезпечення.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплачував усі належні види грошового забезпечення впродовж служби позивача, остання звернулася до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі № 520/3844/22 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 25.04.2016 по 31.01.2022, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 25.04.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 31.01.2022 - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 у справі № 520/3844/22 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі № 520/3844/22 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.01.2022, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період за період з 01.03.2018 по 31.01.2022, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 скасовано. Прийнято в цій частині постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі № 520/3844/22 залишено без змін.
24.04.2024 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі № 520/3844/22 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 у справі № 520/3844/22 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 25.04.2016 по 31.01.2022 у сумі 73540,59 грн., що підтверджується банківською випискою та платіжною інструкцією № 763 від 23.04.2024.
Водночас, Військова частина НОМЕР_1 не нарахувала та не виплатила позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 31.01.2022 по 24.04.2024 (по час повного розрахунку).
Позивач, вважаючи бездіяльність щодо ненарахування та невиплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні протиправною, звернулася до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що за правовою позицією постанов Верховного Суду від 26.06.2019 р. по справі № 761/9584/15-ц та від 20.05.2020р. № 816/1640/17 стосовно визначення арифметичного розміру суми компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід застосовувати алгоритм обчислень, коли має бути досягнута пропорційність між розміром відповідальності за ст.117 Кодексу законів про працю України та між розміром невиплачених найманому працівникові грошових сум (тобто боргу) з урахуванням того, що всі належні при звільненні грошові суми становлять сто відсотків і стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тому, судом задоволено вимоги за період з 01.02.2022 по 24.04.2024 у розмірі 73520,00 грн.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Колегія суддів зазначає, що період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.
Судовим розглядом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами склались з приводу відповідальності роботодавця за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Так, відповідач провів фактичний розрахунок із позивачем на виконання судового рішення по справі № 520/3844/22 поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України.
В даному випадку, позивач у зв'язку з порушенням відповідачем його права на отримання всіх належних до виплати сум просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Враховуючи, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, колегія суддів зазначає, що позивач має право на отримання такого відшкодування за затримку розрахунку при звільненні.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.04.2021 по справі № 120/3857/19-а.
Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Проте, визначаючи розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню суд першої інстанції застосував принцип пропорційності між розміром відповідальності за ст. 117 КЗпП та між розміром невиплачених найманому працівникові грошових сум, з урахуванням того, що всі належні при звільненні грошові суми становлять 100% і стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку, та визначив період такого стягнення з 01.02.2022 по 24.04.2024.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та правовим висновкам Верховного суду висловленим в постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22, з огляду на таке.
Стосовно задоволеного періоду, колегія суддів зазначає, що при звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_1 визначила період, за який вона просить стягнути середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні з 01.02.2022 по 01.08.2022 (181 день).
Водночас, суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі заявлених позовних вимог та задовольнив позовні вимоги за період з 01.02.2022 по 24.04.2024 (813 днів).
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною 2 ст. 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Нова редакція ст. 117 КЗпП України набрала чинності з 19.07.2022.
Так, за усталеною практикою застосування положень ст. 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17, та застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17, та сформований з урахуванням того, що редакція ст. 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
У той же час, відповідно до ст. 117 КЗпП України, у чинній редакції, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постановах від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі № 420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, у разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій ст. 117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом № 2352-ІХ та і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на 2 частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 і після цього.
Як встановлено матеріалами справи, при звільненні позивача 31.01.2022 відповідачем не було виплачено у повному обсязі грошове забезпечення (індексації грошового забезпечення за період з 25.04.2016 по 31.01.2022)
24.04.2024 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі № 520/3844/22 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 у справі № 520/3844/22 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 25.04.2016 по 31.01.2022 у сумі 73540,59 грн., що підтверджується банківською випискою та платіжною інструкцією № 763 від 23.04.2024.
Таким чином, враховуючи дату звільнення позивача зі служби та дату проведення остаточного розрахунку, положення ст. 117 КЗпП України, затримка розрахунку при звільненні становить період з 01.02.2022 по 24.04.2024. Водночас, сам позивач при зверненні до суду з позовом, обмежив свої позовні вимоги строком у 6 місяців (181 день) та періодом з 01.02.2022 по 01.08.2022 сумою 64618,21 грн.
Визначаючи розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню, колегія суддів виходить з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), відповідно до підпункту "л" пункту 1 якого визначено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
У відповідності до п. 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Враховуючи, що звільнення позивача відбулось 31.01.2022, його середня заробітна плата повинна обчислюватися з виплат за попередні два місяці роботи, тобто за грудень 2021 та листопад 2021.
Розмір грошового забезпечення нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 за останні 2 місяці, що передували звільненню: листопад 2021 року - 10888,88 грн., грудень 2021 року - 10888,88 грн.
У грудні 2021 року - 31 день, у листопаді 2021 року - 30 днів.
Отже, середньоденний заробіток складає 357,01 грн. (21777,76/61).
З урахуванням правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом № 2352-ІХ (19 липня 2022 року) і після цього.
Період до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців.
Проте, період починаючи з 19 липня 2022 року регулюється вже чинною на цей час редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями, тобто до 18 січня 2023 року.
Водночас, суд враховує заявлені межі позовних вимог ОСОБА_1 , а саме обмеження періоду в шість місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ч. 5 ст. 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Отже, враховуючи заявлені позивачем вимоги та конкретизацію позивачем періоду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в період з 01.02.2022 по 18.07.2022 (168 днів) до розрахунку суми середнього заробітку підлягає застосуванню принцип співмірності, водночас в період з 19.07.2022 по 01.08.2022 (14 днів) принцип співмірності не застосовується.
Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 01.02.2022 по 18.07.2022 (168 днів) становить 168*357,01 = 59977,68 грн.
Водночас, така сума є очевидно неспівмірною, адже становить 81,5 % від суми, що була виплачена позивачці на виконання рішення суду.
Колегія суддів вважає, що 20% від розміру виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення суду ( 73540,59 грн.) - 14708,11 грн. буде співмірним та відповідатиме принципу справедливості.
Водночас, стосовно розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 19.07.2022 по 01.08.2022 (14 днів) колегія суддів зазначає, що до нього принцип співмірності не застосовується, тому розмір становить 14*357,01=4998,14 грн.
Отже, загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 01.02.2022 по 01.08.2022 становить 14708,11+4998,14=19706,25 грн.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., то даний судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 по справі № 520/21960/24 - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2022 по 01.08.2022.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати на користь ОСОБА_1 (м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61011, РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2022 по 01.08.2022 в сумі 19706 грн. (девятнадцять тисяч сімсот шість) гривень 25 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61011, РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп..
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов