05 березня 2025 р. Справа № 638/846/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Цвіра Д.М., пр. Перемоги, 52в, м. Харків, Харківська, 61202, по справі № 638/846/25
за позовом ОСОБА_1
до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2
про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття справи про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) через представника - адвоката Зольнікову Віту Олександрівну (далі - Зольнікова В.О.) звернувся до суду з адміністративним позовом від 16.01.2025 (одержано судом 20.01.2025 вх №3135) до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (далі - відповідач) в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн та скасувати постанову №17 від 06.01.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
22.01.2025 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова позовну заяву повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.01.2025 і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що у відповідності до вимог ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 ч. 1 ст. 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Повертаючи позов суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов підписано особою, яка не має права його підписувати через відсутність підтвердження правомочності адвоката, оскільки на підтвердження повноважень представника позивача до позовної заяви додано копію витягу з Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 14.01.2025. Документів, передбачених статтею 59 КАС України, при зверненні до суду не надано.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У ч. 4 ст. 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 12 вказаного Закону особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Отже, процесуальним законом чітко визначено, що достатнім для підтвердження повноважень адвоката є довіреність або ордер.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позовну заяву від імені позивача до суду першої інстанції подано його представником - адвокатом В.О. Зольніковою В. О. без надання суду відповідної довіреності або ордеру, як таке передбачено ч. 4 ст. 59 КАС України.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неприйнятності даної позовної заяви та необхідності її повернення на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 826/7648/18, від 20.03.2019 у справі № 807/666/18, від 28.03.2019 у справі № 826/9664/17, від 25.04.2019 у справі № 806/1723/18.
При цьому, колегія суддів також приймає до уваги висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28.05.1985 у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» та від 13.02.2001 у справі «Кромбах проти Франції», в яких ЄСПЛ наголосив, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.
У рішеннях від 20.05.2010 по справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 р. у справі «Наталія Михайленко проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Доводи апелянта про те, що в суду першої інстанції не було підстав для повернення позовної заяви через надання на підтвердження повноважень представника позивача договору про надання правової допомоги, колегія суддів вважає необґрунтованими з підстав, зазначених вище, зокрема у зв'язку з тим, що процесуальним законом, а саме ч. 4 ст. 59 КАС України визначено виключний перелік документів, якими підтверджуються повноваження адвоката при звернення до адміністративного суду, оскільки скаргу у цій справі подано до суду за правилами КАС України.
Посилання апелянта на те, що суд мав надати час представнику позивача надати на усунення недоліків у формі надання ще ордеру, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки підписання позову особою, яка не має права її підписувати ( відсутність підтвердження правомочності адвоката) є самостійною підставою для повернення позовної заяви, а не є підставою для залишення позову без руху.
Посилання представника позивача на те, що суд першої інстанції фактично обмежив у доступі до правосуддя позивача колегія суддів вважає безпідставними, оскільки повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду, а в разі пропуску строку звернення до суду - з поданням заяви про поновлення строку.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин, які мають значення для вирішення даного питання, відповідає нормам процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.01.2025 по справі № 638/846/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк