05 березня 2025 року справа №360/525/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 р. у справі № 360/525/24 (головуючий І інстанції К.Є. Петросян ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії ,-
17 травня 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування пенсії позивачці з 07.10.2009 по 28.09.2017 без врахування індексації/масових перерахунків та компенсації втрати частини доходів на суми пенсії за період з 07.10.2009 по 28.09.2017 в сумі 47682,73 грн, які були виплачені відповідачем з порушенням строків виплати 31.07.2022;
-зобов'язати відповідача здійснити розрахунок боргу за період з 07.10.2009 по 28.09.2017 з урахуванням автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та надбавок до пенсії, відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону 1058-IV та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", e редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії позивачці та компенсацію втрати частини доходів;
-зобов'язати відповідача здійснити розрахунок компенсації втрати частини доходів на суми пенсії за період з 07.10.2009 по 28.09.2017 в сумі 47682,73 грн, які були виплачені відповідачем з порушенням строків виплати 22.09.2023, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 залишено без руху позовну заяву, запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника): оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн; клопотання про поновлення строку звернення до суду та належних доказів поважності таких причин.
На виконання вищевказаної ухвали представником позивача 03.06.2024 (вх. від 04.06.2024) надано документ про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн та клопотання про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання зазначено, що рішенням суду у справі №360/765/20, яке набрало законної сили 21.07.2020, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно провести розрахунок розміру пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 29.09.2017, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
11.12.2020 Луганським окружним адміністративним судом ухвалено рішення по справі №360/1646/19, яке набрало законної сили 31.03.2021 та, яким зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 по 28.09.2017 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність».
Майже в цей же час позивачка отримала підвищення пенсії та стала отримувати пенсію 4400 грн на місяць.
Враховуючи, що від відповідача не надходило жодних пояснень, позивачка була впевнена в тому, що мова йде про виконання рішення по справі №360/765/20, відповідно до якого відповідача було зобов'язано повторно провести розрахунок розміру пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 29.09.2017, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Кожного місяця на рахунок позивачки надходила одна сума 4400 гривень, що відповідала очікуванням позивачки щодо розміру її поточної пенсії.
Тому на думку позивачки, рішення суду від 11.12.2020 по справі №360/1646/19 залишалось не виконаним і 25.10.2023 представник позивачки направив відповідачу запит щодо надання інформації про пенсійну справу ОСОБА_1
16.11.2023, засобом поштового зв'язку “Укрпошта» було отримано лист відповідача №1200-0202-8/22321 від 08.11.2023, з якого випливає, що відповідач протиправно здійснив розрахунок боргу за період з 07.10.2009 по 28.09.2017.
Таким чином позивачка вважає, що про порушення своїх прав їй стало відомо саме в листопаді 2023 року, коли вона отримала лист відповідача.
На підставі вищенаведеного, позивач просить вважати строк звернення до суду не пропущеним або поновити такий строк, у разі його пропуску.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року визнано підстави, зазначені представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, неповажними. Повернуто позовну заяву адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, позивачу.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, поновити позивачу строк звернення до суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скарга обґрунтована тим, що рішенням по справі №360/765/20 відповідача було зобов'язано повторно провести розрахунок розміру пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 29.09.2017, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Кожного місяця на рахунок позивачки надходила одна сума 4400 гривень, що відповідала очікуванням щодо розміру її поточної пенсії.
На думку позивачки, рішення суду від 11.12.2020 по справі №360/1646/19 залишалось не виконаним.
25.10.2023 представник позивачки направив відповідачу запит щодо надання інформації про пенсійну справу. 16.11.2023 отримано лист від 08.11.2023, з якого випливає, що відповідач протиправно здійснив розрахунок боргу за період з 07.10.2009 по 28.09.2017. Таким чином, вперше з листа відповідача від 16.11.2023 позивачці стало відомо, що відповідач протиправно порушує її право і в чому саме це порушення полягає.
Скаржник зазначає, що в позові спірним питанням є невиплато нарахованої пенсії за період з 2009-2017 рік, яка, відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" отримується за минулий час протягом встановленого в ст. 46 періоду в залежності від того, яка сторона несе відповідальність за несвоєчасну виплату.
Таким чином, скаржник вважає, що враховуючи те що строк звернення до суду встановлений в ст. 122 КАС України застосовується тоді коли строк не встановлений іншим законом, слід визнати, що в ст. 46 Закону 1058 визначено інший строк для звернення - або 3 роки або безстроково, залежно від особи порушника.
Скаржник зазначає, що нараховано виплату заборгованості з 07.10.2009 по 28.09.2017 рік у сумі 16882.73 гривень та щомісячні нарахування рівними частинами (2200 грн) разом з поточними виплатами пенсій (2600 грн) по 31.07.2022. Тобто, на думку скаржника, відповідач нарахував 47682,73 грн за період з 07.10.2009 по 28.09.2017, що є протиправним, за період з 07.10.2009 по 28.09.2017 заборгованість складає 95 місяців - 95 * 2600 = 247 000 гривень.
Отже, відповідач протиправно здійснив розрахунок боргу за період з 07.10.2009 по 28.09.2017 без урахуванням автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та надбавок до пенсії, відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону 1058-IV та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", у редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії Позивачці. Крім того, розрахунок пенсії з 07.10.2009 по 28.09.2017 рік в сумі 47682,73 грн.
Відповідно до прецедентної ухвали Верховного суду України № 806/1952/18 від 19.03.2019 - строк звернення до адмінсуду із позовом на перерахунок пенсії, не проведений з вини ПФУ є необмеженим: «З такою позицією КАС погодився і зазначив, що згідно рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком».
Від відповідача надійшов відзив на скаргу.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що представник позивача в обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку посилався на отримання позивачкою коштів до липня 2022 року, які вона вважала поточною пенсією на виконання іншого рішення суду. Тому позивачка вважала, що рішення суду від 11.12.2020 по справі №360/1646/19 залишалось невиконаним.
З дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
На виконання рішення суду по справі №360/1646/19, Головним управлінням на виплатні відомості травня 2021 року на картковий рахунок, відкритий в "Приватбанк", було нараховано одноразову виплату у сумі 16882,73 грн. Решта суми пенсії відповідно до ст. 46 Закону №1058 ОСОБА_1 виплачувалася щомісяця рівними частинами разом з поточними виплатами пенсій по 31.07.2022. Виплата пенсії з 01.08.2022 по теперішній час не нараховується, останній розмір пенсії станом на 01.07.2022 складав 2600,00 грн.
Тобто, остання виплата на виконання рішення суду по справі №360/1646/19, за період з 07.10.2009 по 28.09.2017, була здійснена позивачу в липні 2022 року. Водночас позивач не погоджується з виплатою нарахованої суми пенсії без урахуванням автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та надбавок до пенсії та компенсації втрати частини доходів, що стало підставою для звернення до суду.
Позивачем не надано доказів, що вона без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. А отже, посилання позивача на лист відповідача від листопада 2023 року є необґрунтованими, а дата отримання листа відповідача не може бути відліком моменту, з якого вона дізналась про порушення своїх прав.
Отримання представником позивача листа ГУ ПФУ в Луганській області від 08.11.2023 у відповідь на свою заяву, не змінює моменту, з якого позивачка мала дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Тим більше, що таке звернення відбулося після спливу значного проміжку часу.
Від позивача надшила відповідь на відзив.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що позов подано стосовно двох порушень прав позивачки: 1) нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів та 2) протиправний розрахунок нарахованої пенсії Позивачки за період з 07.10.2009 по 28.09.2017, про який позивачка дізналась із листа Відповідача №1200-0202-8/22321 від 08.11.2023.
Позивачкою пропущений строк звернення до суду, оскільки нібито моментом, з якого позивачка мала дізнатись про порушення прав на отримання компенсації втрати частини доходів є момент проведення виплати відповідачем пенсії позивачки за період з 07.10.2009 п 28.09.2017, була здійснена позивачці в липні 2022 року, а не момент отримання листа відповідача від 08.11.2023.
Умовами для виплати суми компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 № 159, не покладають на позивачку, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до відповідача за виплатою такої компенсації.
Позивачка вважала, що виплата пенсії проводиться на виконання рішення суду по справі №360/765/20. Тому позивачка не могла знати, чи відповідачем було проведено виплату пенсії на виконання саме рішення суду по справі №360/1646/19 та чи дотримано відповідачем в даному випадку норми вимог Закону № 2050.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Повертаючи позовну заяву з підстав пропуску строку, суд першої інстанції, виходив з правової позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, та встановлених судом обставин які суд вважав достатніми доказами, щодо надання оцінки поважності причин пропуску звернення до суду, а саме судом було встановлено, що остання виплата на виконання рішення суду по справі № 360/1646/19, за період з 07.10.2009 по 28.09.2017, була здійснена позивачу в липні 2022 року. Позивачка не отримує пенсію з серпня 2022 року, однак жодних дій щодо з'ясування підстав припинення виплати пенсії чи виконання вказаного рішення суду нею або її представником не вживалось більше року. Лише 25.10.2023 представник позивачки направив відповідачу запит щодо надання інформації про пенсійну справу ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини 3 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Суд зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Суд звертає увагу, що спірні виплати, носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мала бути обізнана на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).
У вищезазначеній постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 дійшла висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Отже, отримання позивачем листа відповідача від 24 січня 2023 року на її звернення не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення її прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду вона повинна довести той факт, що не могла дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернулася за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Так, з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розрахунку пенсії за період з 07.10.2009 по 28.09.2017 позивач звернулася лише 17 травня 2024 року.
Як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, остання виплата на виконання рішення суду по справі № 360/1646/19, за період з 07.10.2009 по 28.09.2017, була здійснена позивачу в липні 2022 року та після цієї виплати позивач мала можливість у передбачений законом строк в разі незгоди з сумою нарахованої пенсійної виплати звернутись до суду з позовом.
Тобто враховуючи встановлені судом обставини з позовом позивач звернувся з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Спірні пенсійні виплати не були нараховані пенсійним органом, а тому строк звернення до суду підлягає застосуванню.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.
Посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №815/1226/18 в частині необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії є безпідставним, оскільки у цій справі правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням пенсійними органами рішення Конституційного Суду України, відтак такі правовідносини є відмінними від правовідносин у справі яка розглядається.
Аналогічного висновку під час вирішення тотожної справи дійшов Верховний Суд в постанові від 21 січня 2025 року справа № 360/815/23.
Щодо позовних вимог в частині компенсації втрати частини доходів на суми пенсії за період з 07.10.2009 по 28.09.2017, які були виплачені відповідачем з порушенням строків виплати 31.07.2022, колегія суддів зазначає наступне.
З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку №159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) наявні порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) відбулася затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, за змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2017 року (справа №521/940/17).
Також колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року справа №560/8194/20 вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Як зазначалось, остання виплата на виконання рішення суду по справі № 360/1646/19, за період з 07.10.2009 по 28.09.2017, була здійснена позивачу в липні 2022 року.
З позовом позивач звернулася лише 17 травня 2024 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення позову.
За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 р. у справі № 360/525/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 05 березня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.А. Блохін
І.В. Геращенко