05 березня 2025 року справа №200/3465/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 р. у справі № 200/3465/24 (головуючий І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30 квітня 2024 року № 909190195762 про відмову позивачу в переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за Законом України “Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу з 19 квітня 2024 року пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 70% заробітку померлого годувальника ОСОБА_2 , чоловіка позивача, який зазначений у протоколі Рубіжанського об'єднаного управління ПФУ № 909170167918, та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року задоволено позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30 квітня 2024 року № 909190195762 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за Законом України “Про державну службу».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 19 квітня 2024 року пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в розмірі 70% розміру пенсії за віком ОСОБА_2 , обчисленої на підставі статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 грн 96 коп.
Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права, просить скасувати в частині відмови ОСОБА_1 щодо розрахунку пенсії по втраті годувальника на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмірі 70% заробітку померлого годувальника - чоловіка, який зазначений у протоколі Рубіжанського об'єднаного управління ПФУ № 909170167918.
В обгартування скарги зазначено, що за приписами ч. 10 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 передбачає, що пенсія по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» розраховується з заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Норми права передбачають, що для призначення пенсії за віком відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та статті 37 Закону № 3723-XII, пунктів 5, 6 Порядку є надання відповідних довідок особами які займають/займали посади державних службовців, а саме, що стосується предмету спору:
-довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
-довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
Чоловік позивачки був державним службовцем, останнє місце роботи: начальник територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 25.08.1980, який мав стаж державної служби 26 років 6 місяців 6 днів, що підтверджується протоколом від 28.02.2024 № 909170167918, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та за життя отримував пенсію державного службовця у розмірі 34036,28 грн, з урахуванням обмеження 23610,00 грн (протокол від 28.02.2024 № 909170167918).
Тобто отримував пенсію розраховану на підставі довідок виданих територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Луганській області.
Суд не взяв до уваги, приписи ч. 3 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058-ІV (далі Закон № 1058), які носять імперативний характер, та якими передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Зокрема і Порядок № 622 передбачає, що пенсія по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» розраховується з заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу.
Отже скаржник вважає, що пенсія позивача повинна бути розрахована у розмірі 70% заробітку померлого годувальника її чоловіка - ОСОБА_2 , який зазначений у протоколі Рубіжанського об'єднаного управління ПФУ № 909170167918, так як іншого чинним законодавством не передбачено.
Посилання суду першої інстанції на рішення Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 440/7341/20, від 7 листопада 2023 року у справі № 420/9478/21 є необгрунтованим, оскільки фактичні обставини у справі, що розглядається та у справах, на яку посилається суд першої інстанції суттєво відрізняються і не дають підстав стверджувати про їх однаковість, аналогічний, тотожний характер.
Також, у даному випадку суд апеляційної інстанції повинен враховати Постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №154/3029/14, у якій було наголошено, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач з 13 січня 2011 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області (м. Сєвєродонецьк); пенсія вперше призначена за вислугу років; станом на час виникнення спірних правовідносин отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058-ІV, на яку була переведена з пенсії за вислугу років згідно із рішенням управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 8 серпня 2019 року № 9091901955762 “Про перерахунок пенсії» (а.с. 99-101).
Відповідно до рішення управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 4 квітня 2024 року № 9091901955762 “Про перерахунок пенсії» розмір призначеної позивачу пенсії за віком з 8 березня 2024 року складає 7 061,32 грн (а.с. 18).
З 28 грудня 1979 року позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 28 грудня 1979 року (а.с. 12, 49).
ОСОБА_2 згідно рішення № 909170167918 “Про перерахунок пенсії» від 23 травня 2022 року з 19 травня 2022 року перебував на обліку в Рубіжанському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про державну службу»; група інвалідності - друга, загальне захворювання; підстава прийняття рішення: “перехід з виду на вид»; страховий стаж - 43 роки 0 місяців 6 днів, в тому числі стаж державної служби (ст. 25 ЗУ № 3723) - 24 роки 8 місяців 6 днів; пенсія призначена у розмірі 60% від заробітку; основний розмір пенсії від середнього заробітку - 30 446,03 грн; пенсія за особливі заслуги перед Україною - 483,50 грн; розмір пенсії з надбавками - 30 929,53 грн; максимальний розмір пенсії - 19 340,00 грн (а.с. 148-152).
З рішення Рубіжанського об'єднаного управління ПФУ від 28 лютого 2024 року № 909170167918 “Про перерахунок пенсії», вбачається, що група інвалідності ОСОБА_2 - перша (підгрупа Б), загальне захворювання; страховий стаж - 44 роки 10 місяців 6 днів, в тому числі стаж державної служби (ст. 25 ЗУ № 3723) - 26 роки 6 місяців 6 днів; пенсія призначена у розмірі 60% від заробітку; основний розмір пенсії за віком за Законом України “Про державну службу» з 1 березня 2024 року встановлений у розмірі 39 344,83 грн; пенсія за особливі заслуги перед Україною - 590,25 грн; з урахуванням обмежень в індексації з 1 липня 2023 року та з 1 березня 2024 року (в загальному розмірі 5 898,80 грн) - 34 036,28 грн; з урахуванням обмежень максимальним розміром - 23 610,00 грн (а.с. 15, 151-152).
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 12 березня 2024 року, виданого Варвинською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області, актовий запис № 53 від 12 березня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: м. Чернігів Чернігівська області (а.с. 13, 158).
З наданої позивачем довідки від 18 квітня 2024 року № 321, виданої Варвинською селищною радою Чернігівської області, вбачається, що станом на день смерті ОСОБА_2 фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ним проживала та вела спільне господарство його дружина - ОСОБА_1 (а.с. 14).
23 квітня 2024 року позивач звернулась до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про перерахунок пенсії - про перехід на пенсію по втраті годувальника, померлого чоловіка, ОСОБА_2 , відповідно до Закону України “Про державну службу» (а.с. 19, 47).
Відповідно до розписки-повідомлення до заяви позивач додала наступні документи: паспорт НОМЕР_4 ; виписка з акту огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності, військовий квіток; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру померлому годувальнику; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 1 липня 2000 року; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_5 ; довідку про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником; документи про стаж; інший документ; свідоцтво про шлюб НОМЕР_6 ; свідоцтво РАГС про смерть годувальника; трудова книжка або документи про стаж (а.с. 48).
Заява позивача за принципом екстериторіальності була розподілена для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 32, 80).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30 квітня 2024 року № 909190195762 “Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » позивачу відмовлено в переході з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за Законом України “Про державну службу» (а.с. 20).
У рішенні зазначено, що з 1 травня 2016 року набрав чинності Закон України “Про державну службу» № 889-VІІІ, згідно зі ст. 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Прикінцевими положеннями Закону України “Про державну службу» збережено право на призначення пенсії відповідно ст. 37 Закону України “Про державну службу» № 889-VІІІ державним службовцям, які на день набрання чинності Законом:
- мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби визначених ст. 25 Закону України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.
- займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорійних посад державних службовців визначених ст. 25 Закону України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.
Призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та по інвалідності Законом України “Про державну службу» не передбачається (а.с. 20).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон № 3723-XII втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII) за винятком статті 37 Закону України № 3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону № 889 -VIII.
Згідно із пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону № 889 -VIII державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Відповідно до статті 37 Закону № 3727-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
У статті 37-1 Закону № 3727-ХІІ було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Законом № 3723 було передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п'ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.
Отже, утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за ст. 37 Закону № 3723, мають право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника.
Закон України № 1058 не містить норми, яка б дозволяла замість пенсії за віком померлого годувальника застосовувати інший вид пенсії. Однак цей Закон і не визначає, за яким законом повинна розраховуватися пенсія за віком померлого годувальника, якщо він мав право на таку пенсію за Законом № 3723 і за Законом № 1058.
Так, частину 1 статті 37 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника який на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України “Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв'язку із втратою годувальника у розмірі:
(1) 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст. 37 Закону України “Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, або
(2) 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31 травня 2021 року у справі № 569/10026/16-а, від 21 грудня 2021 року у справі № 440/7341/20, від 25 травня 2022 року у справі № 409/2218/17.
Крім того, Верховний Суд, зокрема у постанові від 09 листопада 2018 року у справі №236/3193/16-а наголосив на наявності права утриманців судді, що перебував у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ та вказав, що право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. Дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника. За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім'ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Таким чином, враховуючи наявність у померлого права на отримання пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII, колегія суддів судів дійшла висновку про наявність обґрунтованих підстав для призначення позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ за її вибором.
При цьому, колегія суддів зазначає, що за приписами законодавства, саме Пенсійний фонд та його органи повинні забезпечити умови, за яких особа обізнана з умовами призначення різних пенсій і може робити усвідомлений вибір.
Належне виконання цього обов'язку передбачає надання інформації про умови призначення усіх видів пенсії, на які заявник має право. З огляду на це, працівник відповідача повинен був роз'яснити позивачці можливість оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом № 1058, так і за Законом № 3723, якщо померлий мав на неї право, проінформувати заявницю про їх розміри.
Разом з тим, стосовно доводів позивача відносно обрання правильної базової величини для визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, колегія суддів зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом № 1058-IV, відповідно до статті 1 якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Суд звертає увагу, що Законом № 1058 передбачено загальний підхід для обчислення усіх видів пенсій з базової величини - пенсії за віком, порядок обчислення якої унормовано у статті 27 цього Закону.
Крім того, частиною 1 статті 37 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Таким чином, враховуючи положення цієї статті колегія суддів зазначає, що розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначається в залежності від розміру пенсії померлого годувальника.
Отже, незалежно від того, отримувала особа пенсію за віком чи ні, усі пенсії, в тому числі і пенсія у зв'язку з втратою годувальника, обчислюються з однакової базової величини - пенсії за віком.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі №236/3193/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №667/1568/16, від 15 січня 2020 року у справі №592/7939/16-а, від 28 квітня 2020 року у справі №635/4299/17,
Верховний Суд вже розглядав справи № 667/1568/16, № 592/7939/16-а, № 635/4299/17 та № 318/2128/15-а з подібними правовідносинами та, відповідно, у постановах від 11.07.2019, 15.01.2020, 28.04.2020 та 19.03.2021 дійшов висновку, що “виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді».
Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 440/7341/20, враховуючи положення законів №1058-IV та № 3723-ХІІ в сукупності, дійшов висновку, що частину 1 статті 37 Закону №1058-IV слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання, і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-XII визначається, зокрема, у розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 № 3723-XII.
Також, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 440/7341/20 також вказав, що не є перешкодою для застосування пенсії за віком як базової величини для обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника та обставина, що суддя у відставці не отримував пенсії за віком, а отримував щомісячне грошове утримання судді у відставці.
З огляду на це, суд дійшов до висновку, що базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, отже базовою величиною для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника 70% розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 № 3723-XII.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника 70% суми пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, на підставі документів пенсійної справи померлого, в якій містився повний обсяг документів, який давав йому право на отримання пенсії у тому числі на підставі довідок виданих територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Луганській області, які позивач просив врахувати.
Тобто при розрахунку пенсії позивачу, відповідач враховує заробіток померлого годувальника - чоловіка, який враховувався при розрахунку пенсії померлого.
Таким чином, висновок суду першої інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись статями 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 р. у справі № 200/3465/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 05 березня 2025 року.
Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв
Судді: І.Д. Компанієць
І.В. Геращенко