05 березня 2025 року справа №200/5864/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 р. у справі № 200/5864/24 (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 по 28 лютого 2018 року, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період з 01 січня 2016 по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період з 01 січня 2016 по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
В решті позовних вимог відмовив.
Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначено, що законодавством щодо проходження військовослужбовцями військової служби передбачені поняття «звільнення з військової служби» (закінченням проходження громадянином військової служби) та «переміщення військовослужбовця по службі» (вибуття військовослужбовця до нового місця служби).
Відповідно до п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення), особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
Тобто, повний розрахунок з військовослужбовцем проводиться тільки при звільненні з військової служби. Повний розрахунок з військовослужбовцем при його переміщенні його по службі законодавством не передбачено.
Відповідно до вищенаведеного повний розрахунок зі звільненим військовослужбовцем здійснюється тією військовою частино, з якої військовослужбовця було звільнено, а не переміщено, а саме з військової частини НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 прикордонний загін).
Також скаржник зазначає, що відповідач є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, оскільки підпорядковується Адміністрації Держприкордонслужби, тобто головному розпоряднику бюджетних коштів, який затверджує кошториси на кожний рік для відповідача. У зв'язку з обмеженими показниками помісячного розпису Державного бюджету, затвердженого для відповідача на 2016 - 2018 роки, індексація грошового забезпечення військовослужбовців в цьому періоді не нараховувалась та не виплачувалась, тобто Адміністрація Держприкордонслужби, як головний розпорядник бюджетних коштів, не виділяла коштів для індексації грошового забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .
Отже, у зв'язку з відсутністю у затверджених кошторисах на 2016-2018 роки для відповідача видатків на індексацію грошового забезпечення військовослужбовців, відповідачу ця індексація не нараховувалась та не виплачувалась в згадані періоди.
Тобто, вини (бездіяльності) відповідача у не виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 немає, оскільки він діяв виключно відповідно до вимог законодавства України та вказівок головного розпорядника бюджетних коштів.
Скаржник зазначає, що враховуючи роз'яснення Мінсоцполітики та згадані положення постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 № 278, базовий місяць для індексації (нарахування індексації) грошового забезпечення військовослужбовців в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 встановлювався (здійснювалось) по аналогії закону (ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України).
Оскільки, другий абзац пункту 3 Постанови № 1013 передбачає, що для проведення подальшої індексації тільки заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку № 1078, то ця норма повинна застосовуватись по аналогії закону і для грошового забезпечення військовослужбовців, оскільки абзацом першим цього пункту передбачено підвищення розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) і перегляду додаткових видів складових тільки заробітної плати працівників.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач є учасником бойових дій, посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_6 .
Позивач у період з 01.01.2016 по 22.05.2019 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ).
У подальшому позивач проходив військову службу в НОМЕР_5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військовій частині НОМЕР_4 ) та був виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення 11.11.2022.
Представник позивача - адвокат Єрьоміна В.А. звернулась в його інтересах із адвокатським запитом до Військової частини НОМЕР_4 , на який отримала відповідь від 26.04.2024 в якому зазначено, зокрема, що у НОМЕР_5 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_4 ) відсутні підстави здійснювати розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця, за період проходження військової служби з 23.03.2019 по 01.03.2018 та березня 2018 року за період з 01.03.2018 по день виключення зі списків НОМЕР_5 прикордонного загону. Також повідомляємо, що ОСОБА_3 за час проходження служби у НОМЕР_5 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_4 ) нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення.».
Також, представник позивача - адвокат Єрьоміна В.А. звернулась в інтересах позивача із адвокатським запитом до Військової частини НОМЕР_1 - відповідача по справі.
Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь від 06.05.2024 в якому зазначила, що розрахунок суми індексації грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 , проведений відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» в редакції, яка діяла на той час. Стосовно виплати суми індексації грошового забезпечення, повідомляє, що розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.03.2020 Т/116-1743 щодо окремих питань грошового забезпечення було запропоновано проводити виплату індексації військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за всі періоди, за які військовослужбовці мали право на виплату індексації, але її не отримали, а особам з числа колишніх військовослужбовців - за письмовим зверненням. Тому, для отримання виплати суми індексації грошового забезпечення необхідно звернутись до органу Державної прикордонної служби України, з якого було виключено зі списків частини у зв'язку із звільненням з військової служби. Для узагальнення інформації про розмір виплаченого грошового забезпечення за 2016-2019 роки, інших зазначених питань, надаю належним чином завірений підтверджуючий документ.
Відповідач по справі надав копії архівних відомостей про нараховане грошове забезпечення позивача у спірний період, відповідно до заявлених позивачем позовних вимог, а саме з 01.01.2016 по 28.02.2018, з яких судом було встановлено, що позивачу взагалі не було виплачено індексацію його грошового забезпечення під час проходження ним військової служби в зазначений період в цій військовій частині.
Відсутність виплати у спірний період індексації грошового забезпечення позивачу, підтверджується також наданим відзивом відповідача на позовну заяву.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Щодо належного відповідача, який повинен відповідати за позовними вимогами щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 28 лютого 2018 року, суд враховує наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ).
На підставі статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Як визначено абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009).
За п. 12 Положення № 1115/2009 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно п. 46 Положення, у разі переміщення військовослужбовця по службі з одного органу Держприкордонслужби до іншого для дальшого проходження військової служби контракт про проходження військової служби не припиняється. За згодою сторін до контракту можуть бути внесені зміни, що засвідчуються підписами сторін контракту.
За п. 121 Положення № 1115/209 вибуття військовослужбовця до нового місця служби здійснюється після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу або письмового повідомлення про його призначення на посаду чи зарахування у розпорядження начальника відповідного органу Держприкордонслужби, в тому числі доведеного технічними засобами передачі інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу органу Держприкордонслужби здійснюється після здавання ним посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання органом витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення військовослужбовця по службі.
На підставі пункту 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (на час періоду служби позивача з 01.12.2015 по 28.02.2018) визначала Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329 (далі - Інструкція № 260).
Згідно з пунктом 1.9 Інструкції № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Згідно з пунктом 1.13 Інструкції № 260 грошове забезпечення (заробітна плата) цим військовослужбовцям виплачується за місцем відрядження, служби (прикомандирування) у порядку та розмірах, визначених законодавством.
Як визначено пунктом 1.10 Інструкції № 260 грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років із дня виникнення права на їх отримання.
Згідно п. 3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 25.06.2018 № 558 (далі - Інструкція № 558), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Таким чином, звільнений з військової служби військовослужбовець на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби має бути повністю забезпечений матеріальним і грошовим забезпеченням. У випадку звільнення військовослужбовця з військової служби з ним має бути проведено повний розрахунок за всіма видами належного йому на день звільнення продовольчого, речового та грошового забезпечення.
Тобто, у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби з ним має бути проведено повний розрахунок за всіма видами належного йому на день звільнення продовольчого, речового та грошового забезпечення.
Розрахунок з військовослужбовцем проводитися військовою частиною на грошовому утриманні якої (останньої) він знаходився.
Отже, розрахунок з військовослужбовцем проводитися військовою частиною на грошовому утриманні якої (останньої) він знаходився, та звідки був звільнений.
Позивач у період з 01.01.2016 по 22.05.2019 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ).
У подальшому позивач проходив військову службу в НОМЕР_5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військовій частині НОМЕР_4 ) та був виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення 11.11.2022.
Позивач з 01.01.2016 по 22.05.2019 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ).
У подальшому позивач був переведений та проходив військову службу в НОМЕР_5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військовій частині НОМЕР_4 ) з якого був виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення 11.11.2022, що підтверджується накзаом від 10.11.2022 № 469-ОС.
Оскільки позивача з 11.11.2022 не було звільнено з Військової частини НОМЕР_1 , а було переведено на службу до іншої військової частини, тому відсутні підстави вважати, що Військова частина НОМЕР_1 повинна відповідати за позовними вимогами щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за спірний період.
Отже, оскільки позивача було звільнено саме з військової служби з Військової частини НОМЕР_4 , відповідно Військова частина НОМЕР_4 є останнім місцем проходження служби позивача.
Тому саме НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військовій частині НОМЕР_4 ) повинен нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період.
Отже, суд вважає, що місцевим судом неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, не надано правову оцінку всім доказам по справі та безпідставно задоволено позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1 , який є неналежним відповідачем по цій справі.
Суд звертає увагу, що підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі встановлені статтею 48 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Відтак, допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, а можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції КАС України не передбачено.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 822/620/15 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 76580607).
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що для захисту свого порушеного права він може звернутись з позовом до належного відповідача.
Отже, апеляційний суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , яка є неналежним відповідачем у цьому спорі, задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права.
З урахуванням того, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою позивачеві в задоволенні позовних вимог, понесені ним судові витрати йому не відшкодовуються. Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 р. у справі № 200/5864/24 - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 05 березня 2025 року.
Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв
Судді: І.Д. Компанієць
А.В. Гайдар