05 березня 2025 року справа №200/6073/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 листопада 2024 року у справі № 200/6073/24 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом Варбана Олександра Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Варбан Олександр Валентинович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19 серпня 2024 року №056550006314 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 12 серпня 2024 року із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 5 серпня 1985 року по 25 вересня 1989 року та періоду знаходження на обліку в Центрі зайнятості з 20 вересня 1999 року по 17 березня 2000 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 7 листопада 2024 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19 серпня 2024 року №056550006314 про відмову в призначенні пенсії позивачу на підставі заяви від 12 серпня 2024 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 12 серпня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 5 серпня 1985 року по 25 вересня 1989 року та періоду знаходження на обліку в Центрі зайнятості з 20 вересня 1999 року по 17 березня 2000 року.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Апелянт зазначив, що у відповідності до чинного законодавства Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не має повноважень на вчинення будь-яких інших дій з приводу пенсійного забезпечення позивача, у тому числі за рішенням суду, оскільки останній не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та проживає на території, що обслуговується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За приписами п.4.10 Порядку №22 визначено, що електронна пенсійна справа повертається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи, яка звернулась за призначенням пенсії, з метою подальшого взяття такої особи на пенсійний облік та виплати їй пенсії.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного в рамках справи №826/1460/16, у своїй постанові від 13.02.2018 вказує, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду Касаційного Адміністративного Суду від 21.12.2018 у справі №803/1252/17.
Також, апелянт вважає, що відсутні підстави для зарахування спірного періоду трудової діяльності позивача до страхового стажу з підстав, зазначених у спірному рішенні відповідача про відмову в призначенні пенсії.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком від 12 серпня 2024 року.
Заява позивача опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, рішенням якого від 19 серпня 2024 року № 056550006314 відмовлено позивачу в призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного стажу. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.07.1982 року: період роботи з 05.08.1985 по 25.09.1989, оскільки запис про звільнення завірено печаткою непридатною для читання; період перебування в центрі зайнятості з 20.09.1999 по 17.03.2000, оскільки згідно ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» отримання матеріальної допомоги не передбачено. Страховий стаж заявника становить 26 років 7 місяців 3 дні, для визначення права - 28 років 5 місяців 19 днів. Додатково зазначено, що довідка № 889 від 23.01.2007 не містить підстави прийняття та звільнення з роботи.
Згідно статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За ч. 1 статті 26 Закону №1058-IV починаючи - з 01 січня 2024, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 січня 2024 по 31 грудня 2024 - не менше 31 років.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За п.1.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162, прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
За п.п. 2.2, 2.3 Інструкції (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Згідно п. 1.4 Інструкції питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання з обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
За п. 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п. 13 цієї постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
За п. 18 цієї постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудовою стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній далі - Порядок).
Згідно п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В той же час, трудова книжка підтверджує загальний трудовий стаж особи.
За п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
За Інструкцією № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У трудову книжку вносяться: відомості про робітника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, перевід на другу постійну роботу, звільнення.
Згідно п. 2.11 Інструкції № 162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, після цього ставиться печатка підприємства (або печаткою відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
За п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення, а також про нагороди вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати наказу (розпорядження).
У контексті спірних правовідносин суд зазначає, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які ведуть облік трудового стажу своїх працівників і відповідно зберігають всю інформацію щодо проходження їх трудової служби на підприємстві, установі чи організації, здійснюють відповідні записи до трудової книжки, в разі необхідності видають необхідні довідки, відповідно до положень Порядку №637, оскільки працівник не відповідає за правильність записів та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення трудових документів. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у довідці в підтвердження страхового стажу.
В трудовій книжці позивача НОМЕР_2 містяться відомості про наступні періоди роботи:
05.08.1985 прийнятий слюсарем третього розряду з ремонту обладнання до Жданівського ремонтного підприємства тресту «Укрпромстройремонт»;
01.09.1988 переведено зварювальником третього розряду;
25.09.1989 звільнено за власним бажанням.
Запис про звільнення завірено печаткою відтиск якої є непридатним для читання.
На підтвердження того, що позивач працював у період з 05.08.1985 по 26.09.1989 у якості слюсаря ремонтника та електрозварювальника надана довідка ЗАТ «Металонік» № 889 від 23.01.2007. Згідно довідки з 05.06.1996 Жданівське ремонтне підприємство тресту «Укрпромстройремонт» перейменовано в ЗАТ «Металонік».
Суд враховує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення кадрових документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії у належному розмірі.
Отже, період роботи позивача з 05.08.1985 по 25.09.1989 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Щодо не зарахованого до загального стажу роботи періоду перебування позивача в центрі занятості з 20.09.1999 по 17.03.2000 суд враховує наступне.
Згідно п. 1 статті 31 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-XII (чинного на час отримання позивачем матеріальної допомоги) безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
За п. «з» пункту 1статті 30 Закону України «Про зайнятість населення» виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.
Згідно п. «ж» частини 1статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.
За п. 12 ч. 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-III) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).
Згідно ст. 21 цього Закону страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.
Період, протягом якого застрахована особа була звільнена відповідно до цього Закону від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.
До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.
За ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю.
Згідно записів №№21, 22 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , з 20.09.1999 по 17.03.2000 позивач отримував допомогу по безробіттю.
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка № 10/128/01-35-24 від 16.02.2024 Костянтинівського міського центру зайнятості, що за змістом відповідає записам 21,22 трудової книжки позивача.
Таким чином, період отримання допомоги по безробіттю у період з 20.09.1999 по 17.03.2000, також підлягає зарахуванню до загального страхового стажу.
Стосовно посилання апелянта те, що він не є належним відповідачем у справі (належним на його думку є ГУПФУ в Донецькій області, на обліку, в якому перебуває позивач), враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.02.2018 року у справі № 826/1460/16, від 21.12.2018 року у справі №803/1252/17, то колегією суддів не можуть бути прийняті посилання на ці висновки, оскільки обставини цієї справи виникли за різних фактичних обставин, ніж у справах, на які посилається апелянт.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Крім того, обставини справ №№ 826/1460/16, 803/1252/17 виникли до прийняття змін до Порядку № 22-1 щодо екстериторіальності, тому висновки касаційного суду не мають відношення до спірних правовідносин у цій справі.
Також, апеляційний суд враховує наступне.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України») (далі - Порядок №22-1).
Згідно п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
За п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно п. 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Враховуючи вказані вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області, яким прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.
За абз. 1 п. 4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Згідно абз. 3 п. 4.10 Порядку № 22-1 нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.
Таким чином, згідно вимог абз. 1, 3 п. 4.10 Порядку № 22-1 відповідальним за здійсненням виплати нарахованої пенсії визначено пенсійний орган за місцем фактичного проживання особи, тобто, в цьому випадку - ГУПФУ в Донецькій області, який має здійснити такі виплати не пізніше одного місяця з дня прийняття ГУПФУ в Запорізькій області відповідного рішення.
Отже, в даному випадку ГУПФУ в Запорізькій області є належним відповідачем у цій справі, який зобов'язаний призначити позивачу пенсію та після цього виконати вимоги абз. 1, 3 п. 4.10 Порядку № 22-1 та передати електронну пенсійну справу позивача засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, тобто, до ГУПФУ в Донецькій області.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19 серпня 2024 року №056550006314 про відмову в призначенні пенсії позивачу на підставі заяви від 12 серпня 2024 року;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 12 серпня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 5 серпня 1985 року по 25 вересня 1989 року та періоду знаходження на обліку в Центрі зайнятості з 20 вересня 1999 року по 17 березня 2000 року.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 листопада 2024 року у справі № 200/6073/24 за позовом Варбана Олександра Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 5 березня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
А.В. Гайдар