вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 758/9399/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4283/2025Головуючий у суді першої інстанції - Петров Д.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
05 березня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Підодвірним Тарасом Івановичем, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , згідно з яким просило:
- стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за Кредитним договором № 927912051 від 20.12.2020 у розмірі 78449 грн. 80 коп.;
- судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. 00 коп. покласти на відповідача.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 20.12.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", правонаступником якого є ТОВ «Юніт Капітал», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 927912051 на суму 22000 грн. 00 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1.35 % від суми кредиту за кожен день прострочення.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV3X8K7.
При цьому, відразу після вчинених дій відповідача 20.12.2020 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало грошові кошти у розмірі 22000 грн. 00 коп. на його банківську карту, тобто виконало свої зобов'язання по видачі кредиту.
Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість у загальному розмірі 78449 грн. 80 коп., з яких: 22000 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту; 56449 грн. 80 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17.10.2024 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором № 927912051 від 20.12.2020 у розмірі 78449 грн. 80 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. (т. 1, а.с. 242-249).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують факт укладення між сторонами договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених у позовній заяві, а також відсутні первинні документи, оформлені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Також, зазначає, що у матеріалах справи відсутні оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти, на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа, яка нібито укладала кредитний договір, ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи, яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен отримати позичальник, при укладанні договору.
При цьому, вказує, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до кредитора - ТОВ "Таліон Плюс", та відповідно, не доведено факту переходу права вимоги від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до "ТОВ "Юніт Капітал", тобто не доведено переходу права вимоги на кожному етапі такої передачі (т. 2, а.с. 1-11).
Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов є обґрунтованим, а обставини на які посилався позивач, є встановленими та підтвердженими належними доказами.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанцїі, вважає їх правильними та обгрунтованими, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.12.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 927912051, який позичальник підписав електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Договір вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
Відповідно до п. 1.1 договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит на суму 22 000 грн. 00 коп. (двадцять дві тисячі грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Як передбачено п. 1.2 договору кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником.
Згідно з п. 1.4 договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитором.
Порядок нарахування процентів за користування кредитом визначений у п.п. 1.4.1-1.4.3 договору.
20.12.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22 000,00 грн. на банківську карту відповідача що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжним доручення № c73bf345-b362-477d-b3fb-ca6bed924372 від 20.12.2020 та довідкою №06_2024, виданою та підписаною ПАТ КБ "Приватбанк".
Разом з тим, будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений договором, матеріали справи не містять.
У свою чергу, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01.
28.11.2019 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19, відповідно до якої строк дії договору факторингу № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2020.
31 грудня 2020 року між клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2020 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 122 від 23.02.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача у розмірі 51007 грн. 00 коп.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» був укладений договір факторингу № 05/0820-01, до якого вносились зміни додатковими угодами в частині строку дії договору до 30.12.2024. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому у відповідному додатку договору (п. 4.1).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 78449 грн. 80 коп.
05.07.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» був укладений договір факторингу № 05/07/24, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 05/07/24 від 05.07.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 78449 грн. 80 коп.
Так, відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не укладав кредитний договір, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
У свою чергу, доказів того, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надані.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржувала правомірність укладених договорів.
Також, враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору, апеляційний суд критично оцінює, враховуючи наступне.
Так, відповідно до Алгоритму порядку дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі, з метою укладення електронного договору, споживач (надалі -«Позичальник») заходить на офіційний сайт moneyveo.ua або на сайти наших партнерів, в які методами API інтегрований весь функціонал офіційного сайту або в мобільні додатки Moneyveo та Veomini, які працюють на платформах IOS та Android, та у вбудованому калькуляторі вибирає бажану суму грошових коштів, яку він бажає отримати в кредит, та бажаний строк кредитування.
Згідно із Алгоритмом, після заповнення всіх необхідних даних та натиснення кнопки «Продовжити», Заявка на кредит надсилається на опрацювання інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства.
У разі погодження Заявки на кредит (прийняття Товариством рішення надати Позичальнику кошти в кредит, на обраних ним умовах), Позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить у собі всі істотні умови договору.
Далі, інформаційно-телекомунікаційна система Товариства формує та надає Позичальнику на ознайомлення індивідуальну частину договору з Позичальником, шляхом підстановки у типовий договір, погоджений Національним банком України, введених Позичальником в Заявку на кредит даних. Індивідуальна частина договору є офертою Товариства, відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Позичальник має можливість завантажити собі на персональній комп'ютер проект договору (оферту) в електронному вигляді, як це передбачено абз. 2 ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Кожен з Позичальників ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надає згоду шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно до абз. 2 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме шляхом введення у спеціальному полі під Акцептом, який містить усі істотні умови Договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Зазначена іконка може стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор генерується Товариством в Інформаційно телекомунікаційній системі та надсилається Позичальникам в СМС-повідомленні.
Після підпису Електронного повідомлення Позичальником, зазначене повідомлення надходить в Інформаційно-телекомунікаційну систему Товариства та свідчить/повідомляє Товариство про те, що Позичальник надав згоду (акцепт) на пропозицію(оферту) Товариства щодо укладання кредитного Договору з Позичальником.
Після зазначених дій Договір між товариством та позичальником вважається укладеним і товариство здійснює дії, передбачені умовами укладеного Договору щодо перерахування коштів позичальнику на його банківський рахунок.
Тобто, саме з ініціативи позичальника первісний кредитор направив оферту у вигляді кредитного договору та правил надання грошових коштів у позику.
При цьому, підписавши даний договір одноразовим персональним ідентифікатором, Позичальник погодився з офертою, наданою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не надав доказів перерахування коштів відповідачу, не заслуговують на увагу та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема платіжним дорученням № c73bf345-b362-477d-b3fb-ca6bed924372 від 20.12.2020 та довідкою №06_2024, виданою та підписаною ПАТ КБ "Приватбанк".
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до кредитора - ТОВ "Таліон Плюс", та відповідно, не доведено факту переходу права вимоги від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до "ТОВ "Юніт Капітал", колегія суддів відхиляє, оскільки наявність у позивача документів кредитної справи відповідача, копії яких додані ним до позовної заяви, свідчить про фактичне переуступлення права вимоги до ТОВ "Юніт Капітал"
Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначених договорів у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов'язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).
Інші доводи апеляційної скарги, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення.
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
При цьому, у зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені відповідачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.
Також, слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Підодвірним Тарасом Івановичем, - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова