Дата документу 06.03.2025 Справа № 335/9159/24
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний № 335/9159/24 Головуючий у 1-й інстанції:Геєць Ю.В.
Провадження №22-ц/807/730/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
06 березня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Подліянової Г.С., при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника, адвоката Клокол Вікторії Іванівни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пологівської районної військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності, -
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Пологівської районної військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2025 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 , представник, адвокат Клокол Вікторія Іванівна подала апеляційну скаргу безпосередньо до Запорізького апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» 24 лютого 2025 року, яка того ж дня надійшла до апеляційного суду.
Крім того, 25 лютого 2025 року до Запорізького апеляційного суду надійшли ще дві апеляційні скарги ОСОБА_1 , представник, адвокат Клокол Вікторія Іванівна разом із заявою про прийняття уточненої апеляційної скарги, подані до апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» 24 лютого 2025 року.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2025 року матеріали справи №335/9159/24 витребувані з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
04 березня 2025 року вищезазначені матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Розглянувши клопотання заявника апеляційної скарги про доповнення апеляційної скарги, якою доповнює подану раніше апеляційну скаргу разом з доказами надсилання копії доповнень до апеляційної скарги учасникам процесу, суд доходить до висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Зі змісту вказаної правової норми випливає, що право на доповнення до апеляційної скарги може бути реалізовано лише протягом строку на її апеляційне оскарження.
За змістом статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
За змістом статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як встановлено з матеріалів справи, 15 січня 2025 року ухвалено вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення, повний текст якого складено судом 24 січня 2025 року, отже останній тридцятий день на оскарження рішення суду в межах ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням вихідного дня, припадає на перший робочий день понеділок - 24лютого 2025 року. Апеляційну скаргу подано заявником до апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» 24 лютого 2025 року. Оновлену, доповнену апеляційну скаргу заявником подано також 24 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд», тобто в межах строку встановленого ч. 1 ст. 354, ч. 1 ст. 364 ЦПК України.
До доповнення до апеляційної скарги заявником додано докази надсилання копії доповнень до апеляційної скарги учасниками процесу.
За таких обставин, оскільки доповнення, оновлення до апеляційної скарги подане заявником в межах строку на апеляційне оскарження та надано докази надсилання їх копій іншим учасникам процесу, доповнення, оновлення до апеляційної скарги, апеляційним судом слід прийняти.
Проте, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі не може бути відкрито, скаржником при зверненні до суду з апеляційною скаргою не сплачено судовий збір.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.4 ст.356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень.
Відповідно до підпункту 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру подана фізичною особою, сплачується судовий збір розміром 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140 грн).
Згідно з п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).
Із матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана фізичною особою до суду першої інстанції у 2024 році, яка містить одну вимогу майнового характеру (про визнання права власності) з ціною позову 120 000 грн (1% від цієї суми складає 1200 грн).
Позовну заяву подано до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд».
За подання позовної заяви позивачем підлягав сплаті судовий збір у розмірі 960 грн (1200*0,8).
З апеляційної скарги вбачається, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції у повному обсязі.
Отже, розмір необхідної до сплати скаржником суми судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 1440 грн (960*150%).
Проте заявником апеляційної скарги докази сплати нею судового збору за подання апеляційної скарги до апеляційного суду не надано.
Разом із тим, апеляційна скарга містить клопотанням про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору. Як на підставу звільнення від сплати судового збору, заявник посилається на ст. 8 Закону України «Про судовий збір», зазначаючи, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, має незадовільний фінансовий стан для оплати судового збору за цією апеляційною скаргою. Крім того, позивачка звернулася з даним позовом за захистом права власності на житло, що в подальшому впливає на соціальні права позивача, зокрема права особи на отримання компенсації на зруйноване житло через відсутність інформації про таке житло у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Перевіривши матеріали справи вважаю, що клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі, задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно частини 3 статті 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Оскільки, в силу вимог ст. 8 Закону України «Про судовий збір»:
1. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік або;
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому, встановлено, що підстав, передбачених ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про виконавчий збір», для розстрочки чи відстрочки, а також звільнення апеляційним судом від сплати судового збору за подачу вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі, із наявних у цій справі матеріалів не вбачається.
Скрутне матеріальне становище - це умови існування фізичної особи, які проявляються перш за все при відсутності грошових коштів та інших майнових засобів, що необхідні для задоволення потреб фізичної особи та придбання речей першої необхідності (продуктів харчування, медичних ліків, житла, одягу тощо).
На підтвердження доводів щодо майнового стану мають бути надані докази про неспроможність сплатити судові витрати на момент подачі апеляційної скарги, тобто довідки з УПФУ, УСЗН, ДПА за останній рік, банківські документи про відсутність на рахунку коштів.
Окрім того, незадовільний матеріальний стан залежить і від відсутності у особи нерухомості, депозитів, акцій, активів у фінансових установах, документів про відсутність доходів членів сім'ї, відсутність чи наявність виплат соціальної допомоги, тощо.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» чітко визначений перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору. Згідно матеріалів вищезазначеної справи, ОСОБА_1 до визначеної категорії осіб не відносяться.
Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
У пункті 55 рішення у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх "цивільних прав та обов'язків" (Рішення ЄСПЛ у справі "Гоффман проти Німеччини" ("Hoffmann v. Germany") від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі "Кудла проти Польщі" ("Cudla v. Poland") від 26 жовтня 2000 року).
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ "Kniat v. Poland" від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ "JedamskiandJedamska v. Poland" від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
В силу п. 29 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом.
Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
На підтвердження скрутного матеріального стану докази, які б підтвердили наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір», ОСОБА_1 не надано.
Отже, наведені в обґрунтування заявленого клопотання доводи не можуть слугувати достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору або його розстрочення, оскільки не підтверджені належними доказами, а саме ОСОБА_1 не надано довідки з ПФУ, УСЗН, за 2024, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, відомості про відсутність будь-якого майна, довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (про те, що особа не отримує пасивний дохід).
Таким чином, ОСОБА_1 відповідних доказів, які б свідчили про її незадовільний майновий стан матеріали апеляційної скарги не містять.
У зв'язку з чим, вважаю за необхідне залишити клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі без задоволення.
Водночас, ОСОБА_1 роз'яснюється, що вона не позбавлена права звернутися до суду із заявою про звільнення її від сплати судового збору, про розстрочення, відстрочення сплати судового збору надавши відповідні докази, які б свідчили про наявність підстав для цього.
З огляду на наведене, заявнику апеляційної скарги за подання апеляційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1440 грн та надати суду оригінал квитанції.
Реквізитами банківської установи з 01 січня 2024 року є:
22030101 Судовий збір (Державна судова адміністрація України)
Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл/м. Запоріжжя Вознес./22030101;
Рахунок отримувача (IBAN): UA498999980313121206080008513;
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), Запорізький апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
Зазначені обставини перешкоджають вирішенню питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Згідно з ч. 2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.356 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.
Зважаючи на зазначені недоліки апеляційної скарги, на підставі ст.ст.185,357 ЦПК України її необхідно залишити без руху та надати строк п'ять днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків, які зазначені в ухвалі, роз'яснивши, що у разі їх неусунення впродовж вказаного строку, апеляційна скарга буде визнана неподаною і повернута апелянту.
Керуючись ст.ст.354, 356, 357 ЦПК України, суддя, -
Прийняти уточнену апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Клокол Вікторії Іванівни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2025 року.
У задоволені клопотання ОСОБА_1 , представника, адвоката Клокол Вікторії Іванівни про звільнення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Клокол Вікторії Іванівни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2025 року залишити без руху та надати строк 5 днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених недоліків, а саме: сплатити судовий збір у розмірі1440 грн на зазначений розрахунковий рахунок.
Зазначені недоліки усунути у вказані вище терміни.
Оригінал документа про сплату судового збору надіслати на адресу Запорізького апеляційного суду.
У разі не усунення зазначених недоліків до вказаного строку, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та буде повернута апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя: Г.С. Подліянова