Справа № 474/139/25
Іменем України
05.03.25р. с-ще Врадіївка
Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г., розглянув матеріали, які надійшли від СРПП Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, безробітної, місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , яка раніше притягувалася до адміністративної відповідальності,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, -
встановив:
13.02.2025р. до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 609690 від 02.02.2025р., згідно з яким 01.02.2025р., близько 02 год. 00 хв., гр. ОСОБА_1 , яка протягом року притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, перебуваючи по АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_2 насильство в сім'ї психологічного характеру, а саме ображала брутальною лайкою, штовхала, принижувала останнього, як інваліда, внаслідок чого завдала шкоду психічному здоров'ю потерпілого, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Крім цього, 13.02.2025р. до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 609682 від 02.02.2025р., згідно з яким 02.02.2025р., близько 20 год. 30 хв., гр. ОСОБА_1 , яка протягом року притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, перебуваючи за місцем проживання, вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_2 насильство в сім'ї психологічного характеру, а саме ображала брутальною лайкою, внаслідок чого завдала шкоду психічному здоров'ю потерпілого, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Крім цього, 13.02.2025р. до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 609695 від 02.02.2025р., згідно з яким 02.02.2025р., близько 20 год. 30 хв., гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання по АДРЕСА_2 порушила заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 608156 від 01.02.2025р. щодо заборони в будь-який спосіб контактувати зі своїм чоловіком, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
Згідно протоколів автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.02.2025р. головуючим суддею визначено суддю Сокола Ф.Г.
Постановою 25.02.2025р. справи про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, об'єднані в одну справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер 474/139/25.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином та завчасно повідомлена про час та місце судового розгляду (телефонограма № 77 від 25.02.2025р.), про причини неявки не повідомила.
Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (телефонограма № 78 від 25.02.2025р.), про причини неявки не повідомив.
Враховуючи приписи ст.ст. 268 та 269 КУпАП, згідно з якими участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та потерпілої особи, під час судового розгляду справи є необов'язковою, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності вказаних осіб.
Розглянув матеріали справи, вважаю встановленим таке.
Відповідно до п.п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, склад якого полягає у вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого
Частиною 3 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, склад якого полягає у повторному протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п'ятнадцяти діб.
Частиною 2 ст. 173-8 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, склад якого полягає у невиконанні термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, які зафіксовано в протоколах про адміністративне правопорушення серії ВАД № 609690 від 02.02.2025р., серії ВАД № 609682 від 02.02.2025р. та серії ВАД № 609695 від 02.02.2025р., надано: рапорти поліцейських ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області від 01.02.2025р., 02.02.2025р.; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.02.2025р.; письмові заяви ОСОБА_2 від 02.02.2025р.; письмові пояснення ОСОБА_2 від 01.02.2025р., 02.02.2025р.; письмові поясненнями ОСОБА_1 від 01.02.2025р.; форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 01.02.2025р., 02.02.2025р.; термінові заборонні припии серії АА № 608156 від 01.02.2025р. та серії АА № 608143 від 02.02.2025р.; постанову Врадіївського районного суду Миколаївської області від 17.01.2025р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Оцінюючи вказанні докази, слід зазначити, що версії подій ОСОБА_1 та ОСОБА_1 повністю різняться між собою, при цьому кожна з цих версій, окрім поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , які перебували в стані алкогольного сп'яніння, не підтверджується та не спростовується іншими матеріалами справи. В матеріалах справи наявна інформація про свідків подій, однак поліцейські не встановили дані цих свідків та не допитали останніх. Тобто, не можливо “поза розумним сумнівом» достовірно встановити наявність в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Статтею 21 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Однак важливо розрізняти поняття “сварка», “конфлікт», “насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010р. адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, слід зазначити, що згідно з протоколом про адмінстративне правопорушення серії ВАД № 609695 від 02.02.2025р., ОСОБА_1 02.02.2025р., близько 20 год. 30 хв., перебуваючи за місцем проживання по АДРЕСА_2 порушила заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 608156 від 01.02.2025р. щодо заборони в будь-який спосіб контактувати зі своїм чоловіком.
Водночас, обставини зазначені у вищевказаному протоколі не підтверджується жодними доказами. Долучений до матеріалів справи припис стосовно кривдника серії АА № 608156 від 01.02.2025р., окрім серії, номеру, підписів постраждалої особи та особи, стосовно якої винесено припис, не містить жодних інших даних, які обов'язково мають бути в ньому відображені, а саме дату винесення, щодо кого він винесений, строк його дії та інші дані.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі “Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У справах “Малофєєва проти Росії» (“Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013р.) та “Карелін проти Росії» (“Karelinv.Russia», рішення від 20.09.2016р.) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
На підставі вищевикладеного вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вказане є підставою для закриття провадження по справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 173-2, 221, 245, 247, 252, 280, 284 КУпАП, -
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП - закрити, у зв'язку із відсутню складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову може бути подано до Миколаївського апеляційного суду через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ф.Г. Сокол