Справа 361/5137/20 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/3277/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ? ОСОБА_2
27 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2025 року,-
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2025 року, ОСОБА_8 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, та ОСОБА_9 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 29 березня 2025 року.
Дане рішення мотивовано тим, що ризики, які були констатовані при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою не припинили свого існування, а саме, ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Судом при вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу було враховано тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , який є особливо тяжким. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який судом не встановлено.
В апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_7 указано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги указав на те, що рішення суду не містить достатніх мотивів, які би підтверджували доцільність продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, а клопотання прокурора фактично містило формальний перелік ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім цього, поза увагою суду залишились дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше не судимий, має на утриманні трьох дітей, дружину та матір, яка потребує догляду. Апелянт, пославшись на ч. 3 ст. 5 Конвенції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання особи під вартою. Звернув увагу на відсутність обґрунтованих інших підстав для продовження ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу. Оскільки, відповідно обвинувального акту обвинувачення щодо ОСОБА_8 у вчиненні ним вказаних кримінальних правопорушень обгрунтовується суперечливими показаннями свідків та потерпілих. Обставини провадження дають право вважати, що докази, на яких ґрунтується підозра, недопустимі, в силу ст. 87 КПК України. Отже, у кримінальному провадженні відсутні доказів, що підтверджують або вказують на причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих злочинів. Виходячи з зазначеного та оцінюючи в сукупності обставини вчиненого правопорушення, захисник вважає, що прокурор не довів суду належним чином обґрунтованість клопотання про тримання особи під вартою на такий довгий термін, та зважаючи на дані про особу, вказаний запобіжний захід, на думку захисника, є невмотивовано жорстоким. Просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою з визначенням розміру застави.
Ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2025 року в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 не оскаржувалась та апеляційним судом не переглядалась.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
захисника, який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін;
вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Колегія суддів зважає на те, що питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 було вирішене на стадії судового провадження. Тобто, це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обгрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судовими інстанціями на стадії досудового розслідування неодноразово визнавалась обгрунтованість підозри, що давало підстави для ухвалення як рішення про застосування щодо обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і під час продовження строку тримання під вартою. Відповідні ухвали слідчих суддів не були змінені чи скасовані. Обгрунтованість обвинувачення перевіряється судом який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою на стадії судового провадження та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є з'ясування питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції обґрунтовано було визнано те, що ризики із яким пов'язувалось застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не перестали існувати та не зменшився ступінь цих ризиків. Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винними у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується дають підстав вважати про високу імовірність ухилення обвинуваченого від суду. Ці обставини, а також те, що у даному кримінальному провадженні не допитані потерпілі та свідки, що вказує на існування ризику незаконного впливу на них із сторони обвинуваченого. Наявність цих ризиків указує на необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, у зв'язку із чим суд першої інстанції обґрунтовано продовжив обвинуваченому даний строк, належним чином мотивувавши своє рішення. Із цим рішенням колегія суддів погоджується у повному обсязі.
Апеляційна скарга захисника не містить доводів, які би вказували на незаконність та не обгрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Із урахуванням тяжкості вчиненого злочину та обставин його вчинення, кількості процесуальних дій, необхідних для проведення розслідування та судового розгляду сумарний строк протягом якого обвинувачений тримається під вартою не можливо визнати таким, який відповідає критерію надмірності. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що є доведеним існування ризику ухилення обвинуваченого від суду. В умовах суспільно-політичної обстановки у державі, введення воєнного стану та існування непідконтрольних державі територій ступінь ризику ухилення обвинуваченої від суду є надзвичайно високим, а існування цього ризику достатнім для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Наведене указує на необгрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2025 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 відповідає вимогам закону, підстав для її скасування чи зміни колегія суддів не знаходить, у зв'язку із чим залишає ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до 29 березня 2025 року залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
__________________ _______________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4