справа № 541/1947/24 головуючий у суді І інстанції Войтенко Т.В.
провадження № 22-ц/824/4655/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
04 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» поданою генеральним директором - Хробаком Мар'яном Романовичем на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У травні 2024 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив:
стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №00-4941719 від 18 листопада 2021 року у сумі 14 552,00 грн та витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позову зазначав, що 18 листопада 2021 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-4941719, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. Строк користування - 30 днів, а саме з 18 листопада 2021 року до 18 грудня 2021 року, річні проценти 2333,95%.
ТОВ «Качай Гроші» виконало свої зобов'язання за вказаним договором в повному обсязі, ОСОБА_1 в свою чергу свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати кредитних платежів не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредитному договору, розмір якої станом на 22 лютого 2022 року становить 14 552,00 грн.
13 грудня 2023 року ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір Факторингу №22022022, за умовами якого право вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 перейшло до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Враховуючи викладене, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №00-4941719 від 18 листопада 2021 року в розмірі 14 552,00 грн., яка складається з 5 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 9 552,00 грн. заборгованості за відсотками.
08 серпня 2024 року від представника відповідача - адвоката Данильчука С.Г. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не погодився з позовними вимогами. Зауважив, що позивачем стягуються відсотки, нараховані поза межами строку кредитування. Надані до позовної заяви докази жодним чином не підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі, оскільки надані документи не містять відомостей про те, що відповідачу були перераховані грошові кошти на його банківський рахунок або первісним кредитором виконано обов'язок з надання кредиту в інший спосіб.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, генеральний директор ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Хробак М.Р. 22 листопада 2024 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Підтримавши доводи позовної заяви, апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Зазначає, що у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» кредитний договір №00-4941719 від 18 листопада 2021 року був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Позивач звертає особливу увагу, що кредитні кошти були перераховані ним саме у відповідності з умовами Кредитного договору та Правил та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від Відповідача.
Додаток до Інформаційної довідки про перерахування коштів за кредитним договором №00-4941719 від 18 листопада 2021 року містить усі необхідні реквізити та може вважатися первинним документом.
Долучений до позову розрахунок заборгованості відповідає вимогам Закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору.
Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків абсолютно не свідчить про відсутність у відповідача заборгованості. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. Однак, враховуючи п. 2.2 кредитного договору №00-4941719 від 18 листопада 2021 року, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку в сумі 5 000,00 грн на картку позичальника № НОМЕР_1 , емітовану банком України. Отже, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заборгованості ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» поданою генеральним директором - Хробаком Мар'яном Романовичем на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
26 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Данильчук Сергій Григорович подав відзив, у якому заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18 листопада 2021 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-4941719, за умовами якого ТОВ «Качай Гроші» зобов'язалося надати кредит у розмірі 5 000,00 грн., строк користування кредитними коштами - 30 днів, а саме з 18 листопада 2021 року до 18 грудня 2021 року, річні проценти - 2333,95%.
Так, згідно п. 1.1. договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів. Дата надання кредиту 18 листопада 2021 року. Наданий кредит клієнт зобов'язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 18 грудня 2021 року.
Згідно п. 1.4 процентна ставка становить 1,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.
Відповідно до п. 3.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно Паспорту споживчого кредиту сума кредиту складає 5 000,00 грн., строк кредитування 30 днів, процента ставка - 1,00% в день.
Укладення договору відбулося шляхом обміну електронними повідомленнями. Позичальник ОСОБА_1 на підставі статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» підписав Договір електронним підписом - одноразовим ідентифікатором шляхом введення коду з SMS повідомлення, отриманого на телефон позичальника або на електронну пошту позичальника.
Відповідно до Довідки про ідентифікацію, складеної ТОВ «Качай Гроші», ОСОБА_1 ідентифікувався паролем 4678F, відправленим на номер телефону.
Пунктом 4.1.7 кредитного договору встановлено, що Банк має право без згоди Клієнта поступитись своїм правом вимоги за даним договором, але з обов'язковим повідомленням клієнту про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
13 грудня 2023 року ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір Факторингу №22022022, за умовами якого право вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 перейшло до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
10 квітня 2024 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направив на адресу відповідача досудову вимогу з повідомленням про відступлення права вимоги та вимогу про погашення заборгованості, яка залишилась відповідачем без відповіді.
Посилаючись на те, що ТОВ «Качай Гроші» зарахувало кредитні кошти 18 листопада 2021 року о 21.12 год. на суму 5 000,00 грн. на ім'я ОСОБА_1 на карту (маска картки НОМЕР_1 ), номер транзакції в системі Platon - 33726-27388-29754, а відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором, яку просив стягнути з відповідача.
Згідно з наданим позивачем розрахунком кредитна заборгованість відповідача станом на 22 лютого 2022 року складає 14 552,00 грн, з яких: 5 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9 552,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції вважав укладеним кредитний договір №00-4941719 від 18 листопада 2021 року на підставі Закону України «Про електронну комерцію». Однак, суд встановив недоведеним належними та допустимими доказами факт перерахування на рахунок саме відповідача кредитних коштів за даним Договором, а також наявність та розмір заборгованості за ним.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Надаючи правову оцінку кредитному договору суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, правильно врахував, що такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором 4678F, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.
Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.
В той же час, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
У пункті 2.2. Договору зазначено, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку в сумі 5 000,00 грн на картку позичальника № НОМЕР_1 , емітовану банком України.
Факт перерахування грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн за договором №00-4941719 від 18 листопада 2021 року саме на цю кредитну картку позивач підтвердив Інформаційною довідкою №2019/3 від 28 березня 2024 року (номер транзакції в системі Platon - 33726-27388-29754 від 18 листопада 2021 року о 21:12:21).
Враховуючи, умови п. 2.2 договору, а також, що одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору ОСОБА_1 надіслано 18 листопада 2021 року о 21:11:57, колегія суддів вважає помилковими висновки місцевого суду щодо недоведеності позивачем факту перерахування грошових коштів саме відповідачу.
Як зазначено у п.п. 4.3.4 Договору, Позичальник зобов'язаний при реєстрації на сайті товариства вказувати повні, точні та достовірні відомості, включаючи свої персональні дані.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
При цьому останнім не спростовано, що банківська картка з відповідним номером йому не належить.
Виходячи з наведеного, апеляційним судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази як укладення кредитного договору так і отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.
Зважаючи на викладені вище обставини справи та норми закону, колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупністю з іншими доказами свідчить як про отримання відповідачем кредитних коштів так і користування ними. При цьому відповідачем не спростовано факт наявності та розміру заборгованості, хоча це є його процесуальним обов'язком.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що застосування норм права, оцінка доказів є прерогативою суду. В цій категорії справ розмір кредитної заборгованості має визначатися відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договору, а не лише виключно випискою з особового рахунка позичальника. При цьому суд зобов'язаний при наявності кредитної заборгованості стягнути ту суму, яка є для суду доведеною, а не взагалі відмовляти у позові.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки ТОВ «Качай гроші» взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконало своєчасно і належним чином, надававши відповідачу кредиті кошти в повному обсязі, а у свою чергу, взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував, обов'язкові щомісячні платежі в рахунок погашення кредиту та нарахованих процентів своєчасно та у погодженому розмірі за погодженим графіком не вносив, у нього утворилася заборгованість у загальному розмірі 14 552,00 грн.
В той же час, відповідачем обов'язок доказування не виконано, розрахунок заборгованості не спростовано, контррозрахунок не надано, як і доказів на підтвердження виконання умов договору.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За обставинами цієї справи, ОСОБА_1 не оскаржував договір факторингу №22022022 від 22 лютого 2022 року в частині відступлення права вимоги за його кредитним зобов'язанням, а тому з урахуванням презумпції правомірності правочину, колегія суддів вважає, що відступлення (продаж) прав вимоги та майнових прав за цим договором не суперечить статті 514 ЦК України.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 14 552,00 грн.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв'язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн, а всього 6 056,00 грн.
Витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу за розгляд справи судом апеляційної інстанції розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», подану генеральним директором - Хробаком Мар'яном Романовичем - задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) заборгованість за кредитним договором №00-4941719 від 18 листопада 2021 року у сумі 14 552 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні) 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28)судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, а всього 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість гривень) 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова