справа №755/7552/24 головуючий у суді І інстанції Гончарук В.П.
провадження № 22-ц/824/3258/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
04 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником -адвокатом Константиновим Олексієм Геннадійовичем та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
У травні 2024 року представник ПАТ «АК «Київводоканал» звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , в якому просив суд:
стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 74 636,24 грн з яких: заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі - 49 317,35 грн; 3% річних - 4 668,05 грн; інфляційні втрати - 20 650,84 грн, а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем). Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. У разі відмови споживача від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
Таким чином, відповідачі мають особовий рахунок, отримують послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору, оскільки повідомлення та договору у вищевказаній газеті, на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору не надходило. Внаслідок неналежного виконання протягом тривалого часу зобов'язань за Договором в період з 01 січня 2017 року по 29 лютого 2024 року виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути солідарно в судовому порядку.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 74 636,24 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судові витрати по сплаті судового збору в сумі по 605,60 грн, з кожного.
Не погодившись із таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Константинов Олексій Геннадійович 14 жовтня 2024 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року в частині задоволення позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_1 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Зазначає, що місцевий суд не встановив належним чином чи є апелянт власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
З 29 грудня 2005 року відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а тому не має обов'язку сплачувати заборгованість за житлово-комунальні послуги, що утворилася з січня 2017 року по лютий 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою апелянт була зареєстрована тільки у період з 18 вересня 1990 року по 20 грудня 2005 року.
Отже, ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у цій справі, а тому позов до неї не підлягав задоволенню.
Також, не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 21 жовтня 2024 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Зазначає, що місцевий суд не встановив, що відповідачі не є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
На момент публікації Договору приєднання в газеті «Хрещатик» Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проживали за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, відповідач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому не міг бути стороною зазначеного договору приєднання.
Таким чином, заборгованість судом стягнуто з 4 неналежних відповідачів.
За даними розрахунку заборгованості, обсяг споживання розраховано на 5 людей, хоча мало б розраховуватися на одну людину.
Зауважив, що про розгляд справи не був належним чином повідомлений, а тому не мав можливості заявити суду першої інстанції про застосування строків позовної давності до позовних вимог ПАТ «АК «Київводоканал». Останнім заявлено до стягнення заборгованість, яка утворилася з січня 2017 року по травень 2021 року, тобто за межами 3-річного строку позовної давності.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Константиновим Олексієм Геннадійовичем на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
14 січня 2025 року представник ПАТ «АК «Київводоканал» - Гажала Алла Валеріївна подала відзив, в якому заперечила проти доводів апеляційних скарг, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Свою позицію мотивувала обставинами, на які посилалася у заявах по суті справи, поданих до суду першої інстанції.
Вказала, що позовні вимоги заявлено про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 січня 2017 року по 29 лютого 2024 року.
Однак, відповідач ОСОБА_2 зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 24 липня 2024 року, тобто за межами періоду виникнення заборгованості.
Зауважила, що позивачу не було відомо про зміну ОСОБА_1 адреси реєстрації з 29 грудня 2005 року, а також про смерть відповідача ОСОБА_4 .
Щодо застосування строків позовної давності, зазначила, що у зв'язку з введенням на території України карантину, починаючи з 12 березня 2020 року і до 01 липня 2023 року відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строк позовної давності продовжувався на строк дії карантину.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року №1198, яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), який доповнено новими частинами.
За пунктом 5 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Частиною сьомої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору.
Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
Згідно розрахунку заборгованості по сплаті за надані житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_3 , за період з 01 січня 2017 року по 29 лютого 2024 року заборгованість становить у розмірі 49 317,35 грн, яка складається із заборгованості за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у розмірі 48 092,60 грн., заборгованості зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку у розмірі 80,64 грн., заборгованості з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 1 144,11 грн., інфляційних втрат у розмірі 20 650,84 грн. та трьох процентів річних у розмірі 4 668,05 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що відповідачі як споживачі послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення гарячої та холодної води, по квартирі у АДРЕСА_1 , які надаються ПрАТ «АК «Київводоканал», неналежним чином виконували обов'язок зі сплати наданих послуг, а тому зобов'язані солідарно сплатити наявну заборгованість з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Статтею 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За змістом ст. ст. 46, 47 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи, а також здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Виходячи зі змісту цих норм, стороною у справі може бути лише особа, яка має цивільну процесуальну правоздатність і цивільну процесуальну дієздатність.
Згідно зі ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку із вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки право попередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Пунктом 1 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, серед іншого, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Таким чином, з наведеного вбачається, що дана норма закону підлягає застосуванню виключно в разі коли відповідач (боржник) на момент відкриття провадження мав цивільну процесуальну дієздатність, однак помер після відкриття провадження у цивільній справі.
ЦПК України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Навпаки, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю, після відкриття провадження у справі.
В позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
Отже, матеріальне правонаступництво тісно пов'язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.
Разом з тим, залучення судом правонаступників відповідача, який помер ще до звернення позивача до суду, a priori потребує зміни підстав та предмету позову, оскільки вимоги до боржника за кредитним договором і вимоги до спадкоємців боржника мають різні матеріально-правові підстави, що в свою чергу порушує принцип диспозитивності цивільного процесу, а також суперечить положенням ЦПК України, щодо неможливості одночасної зміни і підстав і предмету позову.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №183/4229/14-ц.
Враховуючи вищевикладене, відкриття провадження у цивільній справі за відсутності у відповідача цивільної процесуальної дієздатності свідчить про неправомірність виникнення цивільного процесу та відсутність підстав для відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві 25 жовтня 2011 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №901.
Враховуючи, що ОСОБА_4 помер до відкриття провадження у справі, яка переглядається, колегія суддів дійшла висновку що оскаржуване рішення в частині позовних вимог ПАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості слід скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.
Також встановлено, що за даними Відділу з питань реєстрації місця проживання/ перебування фізичних осіб Дніпровської РДА:
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 21 січня 1988 року (інформація №112790922 від 22 травня 2024 року);
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 28 вересня 1988 року (інформація №112791485 від 22 травня 2024 року);
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 21 квітня 1987 року (інформація №112791599 від 22 травня 2024 року);
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 29 грудня 2005 року (інформація №113059239 від 28 травня 2024 року).
Відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг регулюються Житловим кодексом УРСР, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг центрального опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМ України від 21 липня 2005 року №630 та Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженими постановою КМ України від 05 липня 2019 року №690.
Стаття 67 ЖК України визначає, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до статті 68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За вимогами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно з п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України 21 липня 2005 року №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата вноситься не пізніше 20 числа місця, що настає за розрахунковим.
Сторона позивача посилається на те, що виникнення цивільних прав та обов'язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПАТ «АК «Київводоканал» - позивача, як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж).
У відповідності до п. 1.1 Договору ПАТ «АК «Київводоканал» зобов'язується надавати відповідачам відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а відповідачі зобов'язуються своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
За приписами статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктів 37, 38 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №690 від 05 липня 2019, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положення ст. 530 ЦК України визначають, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
ПАТ «АК «Київводоканал» у цій справі пред'явило вимогу про стягнення з відповідачів заборгованості по сплаті за надані житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_3 , за період з 01 січня 2017 року по 29 лютого 2024 року.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 у спірний період у розумінні ЖК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не вважалася споживачем послуг з централізованого постачання гарячої води та водовідведення, оскільки не була зареєстрована за цією адресою. Відомостей про фактичне проживання відповідачки у квартирі матеріали справи не містять, як не встановлено факту перебування квартири у власності ОСОБА_1 .
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи знайшли своє підтвердження.
Поряд з цим, відповідач ОСОБА_2 у спірний період був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 , а тому попри можливе фактичне непроживання за цією адресою, не звільняється від плати за житлово-комунальні послуги спожиті за місцем його реєстрації.
Наведене свідчить, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в порушення умов Договору зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати спожитих послуг з водопостачання та водовідведення не виконали належним чином, внаслідок чого у них обліковувалася заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_2 за період з січня 2017 року по лютий 2024 року з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 74 636,24 грн, що підтверджується довідкою та розрахунком заборгованості.
Згідно довідки від 28 березня 2024 року, заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 (о/р НОМЕР_2 ) за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з січня 2017 року по лютий 2024 року складається з суми основного боргу за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 48 092,60 грн; внески за обслуговування вузла комерційного обліку - 80,64 грн та плати за абонентське обслуговування - 1 144,11 грн., що разом становить 49 317,35 грн.
За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №401/710/15-ц.
У зв'язку з виниклою у відповідачів заборгованістю по оплаті житлово-комунальних послуг, позивач в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував втрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку у розмірі 20 650,84 грн, а також 3% річних у розмірі 4 668,05 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 заявив про застосування строків позовної давності до позовних вимог, вирішуючи яку апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі №756/8056/19 зазначила, що за змістом ст. 267 ЦК сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.
Суд визнає причини пропуску позовної давності поважними з ініціативи та за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.
Водночас у ч.3 ст.267 ЦК установлені суб'єктивні межі застосування позовної давності - без заяви сторони у спорі позовна давність судом за власною ініціативою застосовуватись не може за жодних обставин.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №200/11343/14-ц, у випадку, коли суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив заочне рішення, відповідач був вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач міг заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Проте, за обставинами цієї справи апелянт ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд справи, зокрема шляхом направлення на адресу його реєстрації: АДРЕСА_1 ухвали про відкриття апеляційного провадження та позовної заяви з додатками. Рекомендоване поштове повідомлення відповідач отримав 28 травня 2024 року особисто (а.с. 62), однак не заявив суду першої інстанції про застосування позовної давності, а тому суд апеляційної інстанції не вправі розглядати таку заяву, подану відповідачем лише на стадії апеляційного перегляду справи.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, а зводяться до тлумачення норм права на розсуд апелянта.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
У відповідності до вимог частини першої статі 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 ЦПК України.
За встановлених вище обставин, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції не повною мірою відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та задоволення позовних вимог ПАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . У задоволенні позовних вимог ПАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_1 належить відмовити.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню в частині вимог пред'явлених до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , з них належить стягнути на користь ПАТ «АК «Київводоканал» судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі по 1 009,33 грн з кожного.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з ПАТ «АК «Київводоканал» на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 909,00 грн.
Часткове задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 не впливає на розмір задоволених позовних вимог ПАТ «АК «Київводоканал», а тому витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги суд залишає за ним.
Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 377, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Константиновим Олексієм Геннадійовичем - задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»» (код ЄДРПОУ 03327664, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2017 року по 29 лютого 2024 року, а саме: суму основного боргу за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 48 092,60 грн., внески за обслуговування вузла комерційного обліку - 80,64 грн., плату за абонентське обслуговування - 1 144,11 грн., інфляційні втрати - 20 650,84 грн. та 3% річних - 4 668,05 грн., що разом становить 74 636,24 грн.
Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»» (код ЄДРПОУ 03327664, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 009 (одна тисяча дев'ять гривень) 33 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»» (код ЄДРПОУ 03327664, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 009 (одна тисяча дев'ять гривень) 33 копійки.
Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»» (код ЄДРПОУ 03327664, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 009 (одна тисяча дев'ять гривень) 33 копійки.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»» (код ЄДРПОУ 03327664, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 909 (дев'ятсот дев'ять гривень) 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова