04 березня 2025 року
справа № 753/13592/23
провадження № 22-ц/824/630/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Желепи О.В.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження в м. Києві за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2024 року, постановлене під головуванням судді Коренюк А.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості,-
Позивач в особі ТОВ «Євро-Реконструкція» у серпні 2023 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Посилаючи на те, що відповідачі є мешканцями/власниками квартири АДРЕСА_1 , отримують житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, при цьому не виконують зобов'язання по їх оплаті, чим спричинили позивачу, який є організацією, що обслуговує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати станом на 01.07.2023 року, яка становить 72 599 грн. 05 коп., й складається із таких складових: 45 148 грн. 33 коп. - заборгованість за послуги постачання гарячої води за період з липня 2016 року, 27 450 грн. 72 коп. - заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2019 року. Окрім того, ним ставиться вимога про стягнення 10 386 грн. 49 коп. - індексу інфляції та 2 507 грн. 69 коп. - трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, а всього - 85 493 грн. 23 коп.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2024 рокупозов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» 72 599 грн. 05 коп. - заборгованості за надані послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, 10 386 грн. 49 коп. - інфляційну складову боргу, 2 507 грн. 69 коп. - три відсотки річних, нарахованих на суму заборгованості, а всього - 85 493 (вісімдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 23 (двадцять три) коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 (нуль) коп. - судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ідентифікаційний на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 (нуль) коп. - судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
В поданій апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що судом порушено принцип рівності сторін в судовому процесі. Зазначає, що позивачем при подачі позову було пропущено строк позовної давності. Зазначає, що судом не було взяти до уваги посилання відповідача про ненадання послуг, за які стягується заборгованість. Матеріали справи не містять буд-якого договору, як первинного бухгалтерського документу для здійснення відповідачами будь-яких оплат.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Євро-Реконструкція» - Логвиненко Світлана Володимирівна зазначає, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг зобов'язані особи, місце проживання яких зареєстровано у цій квартирі. Від відповідачів по справі не надходило у встановленому ст. 27, 28 ЗУ « Про житлово-комунальні послуги» порядку актів-претензій про ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, а отже послуги надавалися в повному обсязі та мають бути оплачені споживачами. Оскільки позивачами у лютому 2019, листопаді 2019 року були здійснені оплати за відповідні комунальні послуги, то перебіг позовної давності перервався.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що подану апеляційну скаргу підтримує та вважає такою, що підлягає задоволенню. Посилається на те, що оскаржуване рішення не містить обґрунтованих заперечень щодо надання права, а саме продовженню чи поновленню пропущених не з вини відповідача строків на здійснення процесуальних дій. Звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів укладеного договору, надісланого на адресу відповідачів платіжних документів, переліку наданих чи ненаданих послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користується ними, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, що й відповідає спірним правовідносинам. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, як вбачається із розрахунку заборгованості, проведеного позивачем, такий строк переривався відповідачем (а.с.13, 14-15). Окрім того, Постановою КМУ № 211 на всій території України з 12.03.2020 р. у зв'язку із респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, був установлений карантин, який у подальшому був продовжений багатьма постановами КМ України, й на цей час карантинні обмеження в Україні тривають, й Законом № 540 внесено зміни, зокрема, до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який був доповнений п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину», тобто вимоги позивача подані у межах строку позовної давності.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є мешканцями/власниками квартири АДРЕСА_1 (а.с.36), отримують житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, при цьому не виконують зобов'язання по їх оплаті, чим спричинили позивачу, який є організацією, що обслуговує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати станом на 01.07.2023 року, яка становить 72 599 грн. 05 коп., й складається із таких складових: 45 148 грн. 33 коп. - заборгованість за послуги постачання гарячої води за період з липня 2016 року, 27 450 грн. 72 коп. - заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2019 року (а.с.13-21).
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_2 і здійснюється ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».
За період проживання відповідачів у вказаній квартирі позивачем, як надавачем послуг, в указаний період щоденно надавались послуги з центрального опалення та постачання гарячої води.
Відповідачі щомісяця отримували від позивача рахунки на оплату вказаних комунальних послуг із зазначенням суми, однак платежі здійснювалися не регулярно, що призвело до утворення заборгованості за вказаний період.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV (діяв до 01.05.2019 року) договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи 23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№111(4511).
Відповідно до ч. 2 ст. 641 ЦК України, реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням укласти договір (оферту), якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях, то відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її приєднання (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Законом України № 2189-VIII від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 та Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 визначено порядок укладання індивідуальних договорів про надання послуг з постачання.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (п.) ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Пунктом 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Як убачається з матеріалів справи Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» 13 жовтня 2021 року.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено право виконавця комунальної послуги у разі укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги-отримувати інформацію від споживача про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача (зокрема довідка про осіб, проживаючих за вказаною адресою).
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно, відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надані житлово-комунальні послуги.
Таким чином, слід дійти висновку про те, що за відсутності договірних відносин, але в разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати житлово-комунальних послуг, суди покладають на боржника відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13).
Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - Порядок), затверджений наказом від 26.07.2019 р. № 169 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.08.2019 р. за № 982/33953.
Відповідно до вимог Порядку, відключення окремих приміщень в багатоквартирному будинку від систем централізованого опалення та постачання гарячої води можливе за умови, якщо не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку були відключені від систем централізованого опалення та постачання гарячої води на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (01.05.2019 року).
Вищевказаним Порядком передбачено, що рішення про надання дозволу на відключення окремого приміщення в багатоквартирному будинку від систем централізованого опалення та постачання гарячої води та влаштування системи індивідуального теплопостачання приймається уповноваженою Комісією органу місцевого самоврядування.
Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, у разі відключення з дотриманням вимог Порядку приміщення споживача від системи опалення, Виконавець здійснює розподіл на приміщення споживача загальнобудинкових витрат теплової енергії.
У разі відключення приміщення споживача від системи централізованого постачання гарячої води (або встановлення індивідуального водопідігрівача у квартирі) Виконавець здійснює розподіл на приміщення споживача витрат теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання.
Доказів, які б підтверджували факт про відключення будинку чи квартири відповідачів від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідачами до матеріалів справи не надано, а тому доводи апелянта про ненадання послуг позивачем, за які стягується заборгованість є необґрунтованими.
Крім того, в апеляційній скарзі апелянт просить застосувати строк позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин.
02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 Верховний Суд зазначив про те, що у пункті 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540 - ІХ перелічені всі статті Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відтак, загальний трирічний строк позовної давності слід застосовувати із врахуванням його продовження на строк дії карантину.
Отже, з урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 12 березня 2017 року.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення
На території України з 12 березня 2020 року запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
При цьому, відповідно до приписів п.п.4 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», вони стосуються заборони нарахування саме неустойки (штрафу та пені), як одного із способів забезпечення виконання грошового зобов'язання (ст. 549-552 ЦК України).
Така заборона не стосується 3 % річних та інфляційних втрат, які передбачені ст. 625 ЦК України, та які не є неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, яка має компенсаційний характер.
Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року №912/1120/16, від 19 червня 2019 року №703/2718/16-ц, від 08 листопада 2019 року №127/15672/16-ц, від 18 березня 2020 року №902/417/18.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, наданого позивачем, суми боргу за послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячого водопостачання, вказано, що заборгованість обліковується станом на 01.02.2024 року, а нарахування 3 % річних та інфляційної складової боргу здійснювався по 23.02.2022 року, тобто до введення в дію воєнного стану в Україні.
З урахуванням вищевикладеного, заява апелянта про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності підлягає задоволенню в частині заявлених позовних вимог за отриманні послуги з постачання гарячої води за період з 01.07.2016 року по 12.03.2017 року.
З урахуванням заявленої відповідачем заяви про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності, у період з 12.03.2017 року по 01.05.2023 року підлягає сплаті заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії в сумі 27 450,72 грн та за послугу з постачання гарячої води у розмірі 44 164,72 грн ,а всього: 71 615,44 грн, інфляційна складова боргу- 9 869,03 грн, 3 % річних - 2 336,41 грн.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії в сумі 27 450,72 грн та за послугу з постачання гарячої води у розмірі 44 164,72 грн ,а всього: 71 615,44 грн, інфляційна складова боргу- 9 869,03 грн та 3 % річних - 2 336,41 грн. за період з 12.03.2017 року по 01.05.2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги часткового заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст. ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення наступного змісту.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» 71 615,44 грн - заборгованості за надані послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, 9 869,03 грн - інфляційну складову боргу, 2 336,41 грн - три відсотки річних, нарахованих на суму заборгованості, а всього - 83 820,88 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» 1 315,7 грн. - судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» 1 315,7 грн. - судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді