Справа № 759/687/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1420/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
26 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України у кримінальному провадженні №42022100000000120 від 23.02.2022,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Святошинського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_7 та застосовано стосовно нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням обов'язків, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 2 місяці, тобто до 10 березня 2025 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, відбування якого здійснювати за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 з покладенням на нього обов'язків.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчим суддею під час постановлення ухвали не надано належної оцінки тому, що в рамках кримінального провадження такий запобіжний захід як особисте зобов'язання не зможе запобігти ризику впливати підозрюваним на свідків, окремі з яких є його підлеглими працівниками, та іншим ризикам.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Слідчим відділом Святошинського УП ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022100000000120 від 23.02.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 364 КК України.
06.01.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
08.01.2025 слідчий СВ Святошинського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , подав до суду клопотання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
10.01.2025 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на ОСОБА_7 строком на 2 місяці, тобто до 10 березня 2025 року включно, наступні обов'язки:
- прибувати на першу вимогу до слідчого, який здійснює досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні, прокурора, суду;
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про недоведеність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту та застосувавши щодо нього запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Разом з тим, слідчий суддя встановив, що виключних обставин для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу у клопотанні слідчого не вказано та в судовому засіданні прокурором не доведено.
Доводи прокурора про неврахування слідчим суддею наявності існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є, на думку колегії суддів, необґрунтованими, оскільки слідчий суддя, розглядаючи клопотання, всебічно з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування того чи іншого запобіжного заходу та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо неможливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя, врахувавши те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, санкція за який передбачає покарання від трьох до шести років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, має місце проживання та реєстрації, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, також на його утриманні перебуває його мати ОСОБА_11 , обіймає посаду начальника управління освіти Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, та те що він раніше не судимий, взявши до уваги його позитивну процесуальну поведінку під час досудового розслідування та розгляду клопотання в суді, а також те, що прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід, в тому числі і особисте зобов'язання, не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 , більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, позаяк даний запобіжний захід зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_12
Судді:
ОСОБА_13 ____________