Справа № 756/14132/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4903/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Майбоженко А.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
25 лютого 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Гасанової Марини Юріївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року, ухвалене у складі судді Майбоженко А.М., у справі № 756/14132/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, -
У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно. Зазначав, що в 2017 році померла його бабуся ОСОБА_3 , після смерті якої залишилось спадкове майно, зокрема, квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 мала двох синів - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер у 1988 році. Він є сином ОСОБА_4 , тому за правом представлення має право на спадкування частки у спадщині бабусі ОСОБА_3 в розмірі належної частки своєму померлому батьку. При цьому як він, так і ОСОБА_1 прийняли спадщину після ОСОБА_3 . В Одинадцятій Київській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_3 і виявлено спадкове майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 та земельні ділянки, точні відомості, про які містяться в матеріалах спадкової справи. Проте йому не може бути видано свідоцтво про право власності на спадщину, оскільки всі оригінали правовстановлюючих документів знаходяться у відповідача. З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частку у спадковому майні належному на день смерті ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом, в тому числі, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат Гасанова М.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 . Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним встановленням обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 не було надано належних та допустимих доказів існування перешкод у оформленні ним своїх спадкових прав в нотаріальному порядку, зокрема, постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. А тому, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
Адвокат Папенко Р.С., який діє в інтересах ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Адвокат Гасанова М.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , мала брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проте, після початку судового засідання з невідомих для суду причин не вдалося встановити зв'язок з представником відповідача та провести судове засідання в режимі відеоконференції. Відтак, колегія суддів відповідно до вимог ч. 5 ст. 212, ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_1 є синомОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
При цьому відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого відділом ЗАГС Мінського РНК в м. Києві 19.04.1985 року,копії актового запису про народження № 444 від 11.06.1960 року складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську Красноармійського міського управління юстиції Донецької області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 мала двох дітей - відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є батьком позивача ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер (а.с. 9).
16 травня 2017 рокуОСОБА_2 через представника звернувся до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що була посвідчена нотаріусом Саранського нотаріального округу республіки Мордовії РФ Стрельцовою Н.М. (а.с. 39).
На підставі вказаної заяви ОСОБА_2 16 травня 2017 року Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою щодо майна померлої ОСОБА_3 була заведена спадкова справа № 477/2017 (а.с. 48-49).
Також, 27 травня 2017 року із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 звернувся відповідач ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частини перша та друга статті 1220 ЦК України).
У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Оформлення спадщини через визнання права власності судом допускається тільки за умови, якщо це право не можна реалізувати в нотаріальному порядку.
Така правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року в справі № 227/3750/19.
При цьому ст.ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 просто зазначав, що йому не може бути видано свідоцтво про право власності на спадщину, оскільки всі оригінали правовстановлюючих документів знаходяться у відповідача.
Разом з тим, ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів на підтвердження наявності у нього будь-яких перешкод у оформленні спадкових прав та отримання ним свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
До позовної заяви представник ОСОБА_2 долучив лише копію його паспорта, картки фізичної особи платника податків, свідоцтва про його народження, свідоцтва про смерть його батька ОСОБА_4 , та копію заяви його представника про ознайомлення з матеріалами спадкової справи за померлою ОСОБА_3 (а.с. 5-11).
Будь-яких інших доказів на підтвердження своїх вимог ОСОБА_2 не надав.
На виконання запиту Оболонського районного суду міста Києва 20 грудня 2021 року Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою було направлено копію спадкової справи № 477/2017 щодо майна померлої ОСОБА_3 (а.с. 37-59).
З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_2 звертався до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори через свого представника лише з однією заявою про прийняття спадщини від 16 травня 2017 року, яка була посвідчена нотаріусом Саранського нотаріального округу республіки Мордовії РФ Стрельцовою Н.М. (а.с. 39).
Відповідно до ч. 2 ст. 1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається особисто спадкоємцем. Вказану імперативну вимогу позивачем дотримано не було.
При цьому у вищевказаній заяві ОСОБА_2 зазначав, що надасть додатково всі документи, необхідні для видачі йому свідоцтва про права на спадщину.
У відповідь на заяву ОСОБА_2 від 16 травня 2017 року Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою було направлено йому лист, в якому нотаріус зазначив, що для підтвердження підстав спадкування йому необхідно надати документи на підтвердження його особи, родинних відносин з померлою та правовстановлюючі документи на майно (а.с. 50).
Проте, в матеріалах спадкової справи відсутні докази того, що в подальшому ОСОБА_2 звертався до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори та подавав додаткові документи, а також звертався із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Також, в матеріалах спадкової справи відсутні докази на підтвердження того, що Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою було відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та причини такої відмови.
Крім того, заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 також звертав увагу суду на відсутність доказів на підтвердження перешкод у отриманні позивачем свідоцтва про права на спадщину у Одинадцятій київській державній нотаріальній конторі, та оформлення своїх прав у позасудовому порядку, що вказує на передчасність позовних вимог останнього.
Відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухваливши таке рішення за відсутності відповідних доказів на підтвердження підстав для звернення позивача до суду, суд першої інстанції фактично перебрав на себе функції нотаріату.
Крім того, колегія суддів зауважує на відсутності належних та допустимих доказів у матеріалах спадкової справи на підтвердження належності померлій ОСОБА_3 спірного майна.
Враховуючи викладене, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 17 025,45 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Гасанової Марини Юріївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 025,45 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 05 березня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді