26 лютого 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 754/15317/24
номер провадження: 33/824/645/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року,
Постановою суддіДеснянського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Цією ж постановою стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 через суд першої інстанції подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційна скарга мотивована тим, що з долученого до матеріалів справи відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 мав будь-які візуальні ознаки наркотичного сп'яніння. Після перевірки документів поліцейський відходив та деякий час спілкувався із своїм напарником, перевіряючи інформацію по планшету. Вказує, що тільки через деякий час поліцейський підійшов до автомобіля та попросив його вийти з автомобіля й прослідувати за ним. Через деякий час поліцейський знову відходив і, повернувшись з другим поліцейським, йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі.
Також зазначає, що свою відмову від проходження огляду у лікаря - нарколога він пояснив поліцейському тим, що під час його зупинки поліцейським він здійснював поїздку з пасажиром, працюючи таксистом в «Bolt taxi». При цьому, поїздка була на відстань майже 30,7 км від міста Києва, була відсутня можливість висадити пасажира на узбіччі на виїзді з міста, поїздка була оплаченою наперед для дозаправки на автозаправочній станції, час зупинки поліцією, час завершення поїздки та час на повернення додому, з урахуванням комендантської години. Зазначає, що всі ці фактори стали підставою для його відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи вказані вимоги закону виконав.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з його відмовою від проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів та є правильним.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується даними, які містять:
протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №149240 від 12 жовтня 2024 року, згідно з яким встановлено, що 12 жовтня 2024 року о 21 год 55 хв. в місті Києві по вул. Оноре де Бальзака, 4, водій ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме, зіниці очей не реагують на світло, тремтіння кінцівок пальців рук, неприродні блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, запис із нагрудної боді - камери 230092. Чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2);
направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12 жовтня 2024 року, з якого слідує, що у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, тремтіння кінцівок пальців рук, та зазначено про відмову від проведення огляду (а.с.5);
диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського №230092, на якому відображено події, що відбулися 12 жовтня 2024 року (а.с.9).
У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №149240 від 12 жовтня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 були роз'яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Вказаний протокол підписаний поліцейським, який його склав, та ОСОБА_1 .
Обставини щодо роз'яснення працівниками поліції ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, та наслідки його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, також підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
З переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що 12 жовтня 2024 року о 21 год 57 хв. працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння, на що він відповів, що не буде проходити огляд, пояснивши це тим, що працює з п'ятої години ранку та спав лише чотири години, тому можливо має такий вигляд. Працівником поліції було роз'яснено ОСОБА_1 про те, що відмова від огляду є порушенням пункту 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, на що ОСОБА_1 сказав, що він знає яка відповідальність і запитав чи може він це оскаржити. Працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 , що він може оскаржити будь-які їх дії. О 22 год 01 хв. ОСОБА_1 повідомив, що в автомобілі його чекає військовий, якого потрібно довезти, тому він не збирається нікуди їхати з працівниками поліції.
Вказаний вище відеозапис є передбачений ст.251 КУпАП належним засобом доказування, який був оцінений судом у сукупності й логічному взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами та є достатнім для висновку у поза розумний сумнів, що 12 жовтня 2024 року о 21 год 55 хв. в місті Києві по вул. Оноре де Бальзака, 4, водій ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме, зіниці очей не реагують на світло, тремтіння кінцівок пальців рук, неприродні блідість обличчя, й від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку він відмовився.
Таким чином, висновок судді першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що з долученого відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 мав будь-які візуальні ознаки наркотичного сп'яніння. Поліцейський після перевірки документів відходив та деякий час спілкувався із своїм напарником, перевіряючи інформацію по планшету та лише через деякий час поліцейський попросив його вийти з автомобіля та прослідувати за ним. Через деякий час поліцейський знову відходив і, повернувшись вже з іншим поліцейським, йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, не заслуговують на увагу, виходячи такого.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735), що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп'яніння і не визначають часових рамок для виявлення таких ознак.
Оцінюючи доводи ОСОБА_1 про те, що свою відмову від проходження огляду у лікаря - нарколога він пояснив поліцейському тим, що під час його зупинки поліцейським він здійснював поїздку з пасажиром, працюючи таксистом в «Bolt taxi», при цьому, поїздка була на відстань майже 30,7 км від міста Києва, була відсутня можливість висадити пасажира на узбіччі на виїзді з міста, поїздка була оплаченою наперед для дозаправки на автозаправочній станції, час зупинки поліцією, час завершення поїздки та час на повернення додому, з урахуванням комендантської години. Саме тому, на думку ОСОБА_1 , всі ці фактори стали підставою для його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки норма ч.1 ст.130 КУпАП та положення Інструкції №1452/735 не містять виключень, які б дозволяли водію відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння за наявності підстав для проведення такого огляду, а тому відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння за будь-яких обставин тягне за собою складання протоколу про адміністративне правопорушення. Більше того, переглянутий в судовому засіданні відеозапис з нагрудної камери працівника патрульної поліції доводить, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння була усвідомленою.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 02 червня 2007 року, ЄСПЛ у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суддею першої інстанції прийняте законне і обґрунтоване судове рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний суддею першої інстанції ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Крім того, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов