справа №357/8425/15 Головуючий у І інстанції - Кошель Л.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/5313/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
25 лютого 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2015 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Білоцерківської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
установив:
У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до Білоцерківської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , після якого залишилося спадкове майно - квартира АДРЕСА_1 .
Вказував, що він є рідним сином померлого і відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем по закону першої черги, інших спадкоємців немає.
Зазначав, що через юридичну необізнаність він вчасно не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, вважаючи достатнім фактичне прийняття ним спадщини.
Просив суд, визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом двох місяців з дня вступу рішення суду в законну силу.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2015 року зазначений вище позов задоволено.
Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом двох місяців з дня вступу рішення суду в законну силу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про його права та інтереси, подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалася на те, що 08 листопада 2024 року під час надання йому усної консультації адвокатом, щодо прийняття спадщини після смерті свого батька ( ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та діда ( ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), йому стало відомо про існування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Вказує, що також, як стало відомо з витягу зі Спадкового реєстру №79033818 від 06 листопада 2024 року Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою 05 серпня 2015 року заведена спадкова справа №265/2015 після смерті ОСОБА_3 .
Разом з тим, 19 березня 2018 року він звернувся до приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук І.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадкова справа №10/2018). При цьому, його батько, ОСОБА_4 (син ОСОБА_3 ), як спадкоємець першої черги прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, він, в рамках спадкової трансмісії, прийняв спадщину після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наголошує, що у позовній заяві позивач зазначив відповідачем Територіальну громаду м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради Київської області, хоча позивачу достеменно було відомо про існування інших спадкоємців, в тому числі і його, онука ОСОБА_3 (сина ОСОБА_4 ), який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Факт зазначення у позовній заяві відповідачем Білоцерківську міську раду, а не спадкоємців, він розцінює як свідоме введення позивачем суд в оману, спрямоване на неможливість спадкоємцями прийняти участь у справі та заявити заперечення, щодо позовних вимог.
Вказує, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено склад спадкоємців, що в свою чергу призвело до унеможливлення участі під час розгляду справи інших спадкоємців.
Просив суд, скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2015 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відзив на апеляційні скарги у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка з'явилась в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після якого залишилося спадкове майно.
Позивач є рідним сином померлого і відповідно до ст.1261 ЦК України є спадкоємцем по закону першої черги.
Встановлено, що державний нотаріус другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Мельничук М.В. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлого ОСОБА_3 в зв'язку з пропущенням ним строку для прийняття спадщини. З листа державного нотаріуса вбачається, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилася.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач через юридичну необізнаність не звернувся вчасно до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, вважаючи достатнім фактичне прийняття ним спадщини.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що на день розгляду справи до нотаріальної контори ніхто із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не звертався, а позивач є спадкоємцем за законом першої черги, таким чином суд першої інстанції дійшов висновку визнати поважною причину пропуску позивачем строку для прийняття спадщини та надати йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у розгляді справи, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, що оскаржується особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи (постанови Верховного Суду: від 04 листопада 2019 року у справі №542/401/18 (провадження №61-15078св19), від 10 вересня 2020 року у справі №757/66808/19-ц (провадження №61-10846св20), від 17 червня 2021 року у справі №626/2547/19 (провадження №61-18621св20)).
Згідно зі ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідачем є особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Вважаючи поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_2 звернувся до суду для їх поновлення на підставі ч. 3 ст. 1272 ЦК України.
Вимоги ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 заявлені до відповідача Білоцерківської міської ради.
Проте, ОСОБА_1 , який є онуком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадкова справа №10/2018). Батько ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (син ОСОБА_3 ), як спадкоємець першої черги прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 , в рамках спадкової трансмісії, прийняв спадщину після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч. 2 ст. 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Суд першої інстанції не встановив коло спадкоємців ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не з'ясував, хто з них прийняв спадщину у встановленому законом порядку й, відповідно, не вирішив питання про залучення цих осіб до участі у справі, що в свою чергу призвело до унеможливлення участі під час розгляду справи інших спадкоємців.
Ураховуючи те, що судом першої інстанції не залучено до участі у справі осіб, права та інтереси яких порушено: спадкоємців померлого ОСОБА_3 , постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до Білоцерківської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).
Зважаючи на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційним судом відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 , тому до стягнення з нього на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір, сплачений ним за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1850, 72 грн.
Оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року та у зв'язку із залишенням рішення суду першої інстанції без змін, необхідно поновити його дію.
Керуючись ст.ст. ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2015 року скасувати і ухвалити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 850,72 гривень судових витрат за подання апеляційної скарни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 05 березня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба