03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 33/824/4791/2024
Справа № 359/11500/23
15 листопада 2024 суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Селецькою Оленою Віталіївною, на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2023 року
про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
Згідно з постановою суду, 15.11.2023 року о 18 год. 00 хв. по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із порушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , тобто умисно вчинив дії психологічного характеру, а саме виказував в її бік образи, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої. Дані дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - Селецька О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що протокол не містить відомостей про те, які саме дії ОСОБА_1 свідчили про прояв ним психологічного насилля. Також у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про те, що такі дії ОСОБА_1 були наслідком заподіяння психологічної шкоди ОСОБА_2 . Крім цього? протокол не містить відомостей про свідків, які б могли підтвердити вчинення ОСОБА_1 психологічного насилля щодо ОСОБА_2 . До того ж у протоколі відсутні відомості та підписи понятих, про те, що скаржник відмовився підписувати та отримувати зазначений протокол.
Крім того, терміновий заборонний припис був складений працівниками поліції після складання протоколу про адміністративне правопорушення та містить відомості про заборону контактувати з постраждалою особою з 19 год. 00 хв. 15.11.2023 року по 19 год. 00 хв. 18.11.2023 року. Тобто на момент начебто вчинення домашнього насильства 15.11.2023 року з боку ОСОБА_1 о 18 год. 00 хв., будь-яких термінових заборонних приписів не існувало. Також, на час складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №9376780, ОСОБА_1 з ОСОБА_2 від початку 2023 року не були особами, які проживали сім'єю, ніколи в шлюбі не перебували, спільного господарства не вели та не ведуть.
Одночасно в апеляційній скарзі поставлено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2023 року з огляду на те, що оскаржувана постанова ОСОБА_1 судом направлена не була та ним не отримана.
Відповідно до положень ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об'єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову було винесено Бориспільським міськрайонним судом Київської області 18 грудня 2023 року за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника. Доказів про отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови матеріали справи не містять.
Відповідно до наявного в матеріалах справи клопотання, захисник ОСОБА_1 - адвокат Селецька О.В. ознайомилась з матеріалами справи 11 вересня 2024 року.
20 вересня 2024 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Селецька О.В. подала апеляційну скаргу на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2023 року.
Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження, матеріалами справи не спростовуються.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши захисника ОСОБА_1 - адвоката Селецьку О.В., з метою забезпечення права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на апеляційне оскарження судового рішення, вважаю за можливе клопотання про поновлення строку задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2023 року.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Селецька О.В. підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2023 року та закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити оскаржувану постанову без змін.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника Селецьку О.В., потерпілу ОСОБА_2 , інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Луцківа Є.В., дослідивши матеріали справи за протоколом про адміністративне порушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомленні уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
З наведеного випливає, що обов'язковими ознаками об'єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, яка була або могла бути завдана) та причинний зв'язок між діянням та наслідками.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п.3,4, 14, 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» , домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з підстав передбачених ст. 173-2 КУпАП можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди повинно бути відображене у протоколі про адміністративне правопорушення.
Отже, обов'язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, або ж за наявності реальної можливості завдання такої шкоди.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій. Тобто, у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення по даній категорії справ повинні бути чітко відображені не тільки прояви домашнього насильства, а й наслідки.
Тобто, у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення по даній категорії справі повинні бути чітко відображені не тільки прояви домашнього насильства, а й наслідки у вигляді заподіяної фізичної або психологічної шкоди.
Згідно з положеннями КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
При цьому, самі по собі, зокрема, конфліктна ситуація та нецензурні висловлювання не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Обґрунтовуючи висновок про наявність в діях ОСОБА_1 домашнього (психологічного) насильства, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується копією довідки АРМ 102 від 15.11.2023 року, копією протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 15.11.2023 року, копією письмових пояснень ОСОБА_2 , копією термінового заборонного припису стосовно кривдника, а також копією постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.06.2023 року, оскільки з постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.06.2023 року вбачається, що 29.05.2023 року ОСОБА_1 був підданий адміністративному стягненню за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Однак, з висновком суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, погодитись неможливо, з огляду на наступне.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 937680 від 15.11.2023 року, ОСОБА_1 , 15.11.2023 року о 18 год. 00 хв. знаходячись за адресою в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно особи, з якою проживають однією родиною, а саме висловлював образи, принижував честь і гідність, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Проте обставини домашнього насильства психологічного характеру, описані у протоколі серії ВАВ № 937680 від 15.11.2023 року, не дозволяють зробити висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено про наслідки дій ОСОБА_1 , які виразились у «висловлюванні образи, приниженні честі та гідності». Зокрема, у протоколі не зазначено, чи була потерпілій заподіяна ( чи могла бути заподіяна) будь-яка шкода.
Тобто, обставини домашнього насильства, описані у протоколі № ВАВ № 937680 від 15.11.2023 року, не містять будь-яких даних про мотив та наслідки такого насильства, а тому суддя, який розглядав справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , не мав жодних підстав для висновку про те, що внаслідок дій останнього могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, остільки заподіяння такої шкоди, згідно з протоколом, йому інкриміноване не було.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.11.2023 року, ОСОБА_2 просила притягнути до адміністративної відповідальності її колишнього співмешканця, який 15.11.2024 року о 18:00 год. вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлював образи, принижував честь і гідність.
Згідно з поясненнями від 15.11.2023 року, наданими інспектору ССПДН Бориспільського РУП ГУНП в Київській області старшому лейтенанту, ОСОБА_2 пояснила, 15.11.2023 року до неї прийшов її колишній співмешканець ОСОБА_1 , який відбував покарання за вчинення домашнього насильства. Приблизно о 18 год. ОСОБА_1 повернуся додому та вчинив сварку, висловлював образи, принижував честь і гідність, забрав ключі від будинку, після чого втік в невідомому напрямку.
Крім того, ОСОБА_1 винесено терміновий заборонний припис серії АА № 351737 від 15.11.2023 року, а саме заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 строком на 3 доби з 19:00 год. 15.11.2023 року та діє до 16:00 год. 18.11.2023 року.
З огляду на це, оцінка, яку суддя надав наявним у справі доказам не може бути визнана такою, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, а оскаржувана постанова - законною та обґрунтованою.
Наявні в матеріалах справи пояснення ОСОБА_2 та протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.11.2023 року про те, що ОСОБА_1 висловлював образи, принижував честь і гідність, не дають можливості безумовно встановити, що діяння ОСОБА_1 можливо кваліфікувати як домашнє насильство психологічного характеру, яке інкриміновано ОСОБА_1 в протоколі № ВАВ № 937680 від 15.11.2023 року, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи неможливо дійти висновку про те, що діями ОСОБА_1 була завдана або могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 .
Згідно з п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Складений на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії № ВАВ № 937680 від 15.11.2023 року не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Таким чином, слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства, тобто умисного вчинення діянь психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, слід дійти висновку, що судом першої інстанції, в порушення вимог, передбачених ст. ст. 245, 280 КУпАП, не було вжито заходів для забезпечення всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин даної справи та її вирішення в точній відповідності з законом, у зв'язку з цим при розгляді справи не були з'ясовані всі обставини, які мають значення для правильного її вирішення.
Отже, фактично, вина ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, є недоведеною та належним чином не підтверджена.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Селецькою О.В., задовольнити, постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2023 року - скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 цього Кодексу.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Селецькою Оленою Віталіївною, - задовольнити.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2023 року - скасувати, провадження у справі щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративні правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Т.І. Ящук