05 березня 2025 року Чернігів Справа № 620/2248/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Непочатих В.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601), Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області (вул. Кирпоноса, 16, м. Чернігів, 14000) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 до 01.02.2025, та допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн., на 01.01.2025 - у розмірі 3028,00 грн.;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 до 01.02.2025, та допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн., на 01.01.2025 - у розмірі 3028,00 грн.;
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо нарахування та виплати судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2022 до 01.02.2025, та допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 до 01.02.2025, та допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн., на 01.01.2025 - у розмірі 3028,00 грн., із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позовна заява подана з порушенням вимог частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до позовної заяви не додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.
Згідно статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Враховуючи, що дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) припинена 30.06.2023, то строки звернення до суду, встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України, необхідно відраховувати з 19.07.2022.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з даним позовом 24.02.2025 та оскаржує дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн., за період з 01.01.2022 по 01.02.2025.
Суд вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними і допустимими доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
При цьому, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
На думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Слід звернути увагу, що суддівська винагорода є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про нарахування та виплати такої винагороди.
Отже, враховуючи, що дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) припинена, а також те, що позивачем не надано докази на підтвердження дати виплати допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом лише 24.02.2025, то суд приходить до висновку, що позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 24.11.2024, та допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн;
- зобов'язання Державної судової адміністрації України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 24.11.2024, та допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн.;
- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо нарахування та виплати судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19.07.2022 по 24.11.2024, та допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.;
- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 до 24.11.2024, та допомоги на оздоровлення у 2022, 2023, 2024 роках, виходячи із встановленого на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн., на 01.01.2023 - у розмірі 2684,00 грн., на 01.01.2024 - у розмірі 3028,00 грн., із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
У відповідності до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з моменту отримання ухвали суду шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску у вищевказаній частині позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ