ЄУН справи: 336/11788/24
Номер провадження: 1-кп/336/752/2025
05 березня 2025 суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42023082370000388 від 30.08.2024 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сургут, російської федерації, росіянина, громадянина України, який має середню освіту, одруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який перебуває на посаді командира 3-го відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти (з охорони об'єкта №431) НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з охорони та оборони об'єктів державного значення), у військовому званні «молодший сержант», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого до затримання: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді командира 3-го відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти (з охорони об'єкта № НОМЕР_3 ) НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з охорони та оборони об'єктів державного значення) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «молодший сержант», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 17.06.2023, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, самовільно залишив місце несення служби підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який тимчасово дислокувався на території військового об'єкта за адресою: АДРЕСА_3 , внаслідок чого службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд та незаконно перебував за межами військової частини до 04.07.2023.
Крім цього, ОСОБА_4 , обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді стрільця 3-го відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти (з охорони об'єкта № НОМЕР_3 ) НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з охорони та оборони об'єктів державного значення) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «молодший сержант», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 03.08.2024, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, самовільно залишив місце несення служби підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який тимчасово дислокувався на території військового об'єкта біля міжнародного аеропорту «Запоріжжя» за адресою: АДРЕСА_4 , внаслідок чого службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд та незаконно перебував за межами військової частини до 16.08.2024.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у пред'явленому обвинуваченні. Суду пояснив, що він дійсно 17.06.2023 залишив місце несення служби за адресою АДРЕСА_3 та направився додому. До 04.07.2023 він знаходився вдома за адресою АДРЕСА_2 , та займався своїми справами, а саме допомагав дружині. Після чого він повернувся на військову службу. Окрім того, 03.08.2024 ОСОБА_4 повторно покинув військову частину, яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_4 , та попрямував додому. Повернувся на службу 16.08.2024. Засуджує свої дії, просив суворо не карати, щиро розкаявся, негативно ставиться до свого вчинку. Просив призначити мінімальне покарання.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченої, дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої та дослідженням речових доказів.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 (за двома епізодами) суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військовослужбовцем місця служби, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого, при визначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, класифікується як тяжкий злочин, обставини вчинення кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, виявляв щирий жаль з приводу вчиненого та засуджує свої дії, бажає в подальшому повернутися до військової служби; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має зареєстроване та постійне місце проживання, перебував на стаціонарному лікуванні з 25.06.2024 по 15.07.2024, діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання ряду ПАР (алкоголь, канабіноїди, синтетичні катінони), синдром залежноності.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставина, що обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення злочину повторно за епізодом від 03.08.2024.
Вирішуючи питання щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень ч. 1 ст. 75 КК України, суд враховує, що у зв'язку із набранням 27.01.2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Враховуючи обставини вчинення злочину, його мету та мотиви, наведену вище сукупність обставин, які пом'якшують покарання, дані про особу обвинуваченого, суд вважає за можливе призначити покарання обвинуваченому у виді п'яти років та двох місяців позбавлення волі.
Цивільний позов не заявлявся.
До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити тримання під вартою.
Згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 09.10.2024 (333/8899/24) строк фактичного затримання ОСОБА_4 рахувати з 09.10.2024.
В даному кримінальному провадженні відсутні витрати на залучення експертів.
Керуючись ст. 65 КК України, ст.ст. 349, 368, 373- 376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.407 КК України та призначити покарання у виді п'яти років та двох місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком суду законної сили ОСОБА_4 залишити тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 розраховувати з дня його фактичного затримання, тобто з 09.10.2024.
На вирок може бути подана апеляційна скарга, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1