05 березня 2025 року Чернігів Справа № 620/59/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування пункту 95 рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) за допомогою системи «Електронний суд» звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_2 (далі - третя особа), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати пункт 95 рішення комісії Міністерства оборони України із розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних, оформленого протоколом від 16.08.2024 № 22/ д в частині повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 7 5000 000 грн., у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 її прийомного сина військовослужбовця ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є прийомною матір'ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому має право на виплату одноразової грошової допомоги, у порядку, передбаченому пунктом 2 Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та зазначає про правомірність оскаржуваного пункту рішення, оскільки після досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач не здійснювала обов'язків прийомних батьків (опікуна, піклувальника) і не мала прав та обов'язків відносно загиблого. У свою чергу, документів, які б підтверджували те, що позивач перебувала на утриманні ОСОБА_3 , на розгляд Комісії не надано.
Третя особа правом подачі пояснень не скористалась.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи 14.09.2009 розпорядженням Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області № 363: 1) утворено прийомну сім'ю на базі подружжя третьої особи ОСОБА_2 та позивача; 2) влаштовано до прийомної сім'ї на виховання та спільне проживання дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 виповнилося 18 років і він досяг повноліття.
В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 солдат ОСОБА_3 загинув, отримавши смертельне травмування, бойове поранення під час забезпечення здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні агресії російської федерації, по захисту Батьківщини.
В зв'язку з загибеллю прийомного сина, позивач звернулась із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у порядку, передбаченому пунктом 2 Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Однак, згідно з пунктом 95 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.08.2024 №22/д, документи, зокрема, позивача для призначення одноразової грошової допомоги було повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Листом від 28.08.2024 №5/17097, зокрема, позивача було повідомлено про прийняте рішення.
Вважаючи вказаний пункт рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Спірним у даній справі є право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Міністерство оборони України є одним із уповноважених органів на призначення і виплату одноразової грошової допомоги (ч. 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Так, відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 17 розділу I Порядку № 260 передбачено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), пунктом 2 якої (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до п.1.4 Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45 (далі - Наказ МОУ № 45) особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.06.2023 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд зазначає, що призначення і виплату одноразової грошової допомоги необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Так, відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла станом на 09.06.2023) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Вирішуючи питання щодо відношення позивача до кола осіб, які мають право на отримання спірної одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.
Так, батько загиблого - ОСОБА_4 (позбавлений батьківського піклування рішенням Бобровицького районного суду від 27.08.2009) помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян №00044534844 від 15.04.2024); мати загиблого - ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян №00044534922 від 15.04.2024).
При цьому, судом встановлено, що розпорядженням Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області № 363 від 14.09.2009 утворено прийомну сім'ю на базі сім'ї подружжя ОСОБА_2 та позивача та влаштовано на виховання і спільне проживання дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач в розумінні Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не відноситься до визначеного Законом кола осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу.
Відповідно до ст. 256-1 Сімейного кодексу України (далі - СК України) прийомна сім'я - сім'я, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Згідно зі ст. 256-2 СК України, прийомні батьки - це подружжя або особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли для спільного проживання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Прийомні батьки несуть обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дітей, передбачені ст. 150 СК України. Прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклувальники.
Частиною 3 статті 256-3 СК України передбачено, що прийомні діти проживають і виховуються у прийомній сім'ї до досягнення 18-річного віку.
Відповідно до ч. 2 ст. 76 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) опіка припиняється у разі досягнення підопічним чотирнадцяти років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 ЦК України, піклування припиняється, зокрема, у разі досягнення фізичною особою повноліття.
Частиною першою статті 6 СК України передбачено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 34 ЦК України, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Як встановлено судом загиблий ОСОБА_3 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому з цієї дати права та обов'язки позивача як прийомної матері - припинилися.
З огляду на зазначене, 09.06.2023 (дата загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 ) позивач не мала відповідного статусу.
Водночас в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що позивач була утриманцем загиблого військовослужбовця в розумінні Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого пункту 95 рішення комісії Міністерства оборони України із розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, та як наслідок повернення документів на доопрацювання, оскільки судом встановлено, що після досягнення повноліття ОСОБА_3 позивач не здійснювала обов'язків прийомних батьків (опікуна, піклувальника) і не мала прав та обов'язків відносно загиблого. У свою чергу, документів, які б підтверджували те, що позивача перебувала на утриманні ОСОБА_3 , суду не надано.
Відтак, з урахуванням зазначеного, зважаючи на не доведення позивачем його права на отримання спірної одноразової грошової допомоги, у суду відсутні правові підстави для зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 7 5000 000 грн, у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 її прийомного сина військовослужбовця ОСОБА_3 .
Стосовно інших посилань позивача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування пункту 95 рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, 6,м. Київ,03168, код ЄДРПОУ 00034022).
Третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 05.03.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО