04 березня 2025 року Чернігів Справа № 620/16255/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФУ в Одеській області, відповідач 1) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ в Чернігівській області, відповідач 2), про визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 27.11.2024 № 253450002423; зобов'язати ГУ ПФУ у Чернігівській області зарахувати до стажу державної служби стаж роботи позивача у податкових органах з 10.04.1997 по 01.05.2016 та перевести її на пенсію державного службовця згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з 20.11.2024, при цьому розмір пенсії обчислити на підставі довідок № 46/25-01-10-02-06 від 04.11.2024 та № 45/25-01-10-02-06 від 18.11.2024, що видані Головним управлінням ДПС в Чернігівській області.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про перехід з пенсії за віком, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком, згідно Закону України "Про державну службу", за результатами розгляду якої рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 27.11.2024 № 253450002423 їй відмовлено за відсутністю стажу роботи (20 років) на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Позивач вважає спірне рішення необґрунтованим, оскільки прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття. За таких обставин просить визнати оскаржуване рішення протиправним та скасувати, а позовні вимоги задовольнити у спосіб, встановлений у прохальній частині позову.
23.12.2024 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
ГУ ПФУ в Одеській області надіслано відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову за відсутності правових підстав, оскільки за наслідками розгляду заяви та наданих документів, 27.11.2024 винесено рішення № 253450002423 про відмову позивачу у переведенні з пенсії за віком, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком, згідно Закону України "Про державну службу" за відсутності 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону М3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України та на день набрання чинності Закону № 889-VIII заявниця не займала посади державної служби. Позивач на обліку в Головному управлінні не перебуває та пенсію не отримує.
ГУ ПФУ в Чернігівській області відзив не подано.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( частина шоста статті 162 КАС України).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
20.11.2024 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, згідно Закону України "Про державну службу", за результатами розгляду якої, рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 27.11.2024 № 253450002423 їй відмовлено за відсутністю 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом №3723-XI.
01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон України «Про державну службу» № 889-VIII), відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» визначено визнати такими, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII (далі - Закон України «Про державну службу» № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ).
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
З огляду на зміст зазначених норм чинного законодавства, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018, за результатом розгляду зразкової справи №822/524/18.
Пенсійним органом не заперечується, що у спірний період позивач працювала на різних посадах в податкових органах, однак відповідач вказує, що необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, позивач не має.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як слідує з трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач працювала з 10.04.1997 по 01.05.2016 в податкових органах на посадах інспектора, радника податкової та митної справи.
10.04.1997 позивач прийняла присягу державного службовця;
15.09.1997 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби 3 рангу;
23.05.2001 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби 2 рангу;
01.11.2001 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби 1 рангу;
02.03.2012 присвоєно спеціальне звання радник податкової служби 3 рангу;
27.06.2013 присвоєно 13 ранг державної служби;
01.01.2014 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи 3 рангу.
Визначаючись щодо не зарахування інших періодів роботи з 10.04.1997 року по 01.05.2016 до стажу державної служби, суд виходить з наступного.
Так, пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно з частиною 18 статті 37 Закону №3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання законної сили Законом України №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Абзацами другим та третім пункту другого Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №509-XII державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Посадовою особою органу державної податкової служби, за правилами частини першої статті 15 Закону №509-XII, може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини 1, 4 статті 15 цього Закону).
Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам статей 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Статтею 6 Закону №509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймали посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержували заробітну плату за рахунок державного бюджету, - мають право на зарахування періодів такої роботи до стажу державної служби.
Також, відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, у яких колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Виходячи з наведеного слідує, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідного статті 37 Закону №3723-ХІІ. Отже, суд вважає, що проходження служби позивача в податкових органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
У сукупності наведених обставин, суд вважає, що ГУ ПФУ в Одеській області без детального з'ясування обставин та документів поданих позивачем для переходу на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", прийняв рішення про відмову, що в контексті частини другої статті 2 КАС України, свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та необхідність його скасування.
Щодо позовних вимог про проведення перерахунку пенсії на підставі довідок про складові заробітної плати № 46/25-01-10-02-06 від 04.11.2024 та № 45/25-01-10-02-06 від 18.11.2024, виданих Головним управлінням ДПС в Чернігівській області, суд зазначає наступне.
З аналізу положень Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 можна дійти висновку, що призначення пенсії державного службовця на умовах пунктів 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ здійснюється за заявою особи, до якої долучаються довідки про заробітну плату.
Пунктом 1 постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 (далі Постанова № 1-3) затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII Про державну службу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII Про державну службу:
-форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
-форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
-форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Як видно з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС в Чернігівській області позивачу видані довідки № 46/25-01-10-02-06 від 04.11.2024 та № 45/25-01-10-02-06 від 18.11.2024, видані про складові заробітної для перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
За змістом пункту 4 Порядку № 622 умовами визначення пенсії державного службовця із врахуванням норм абзацу 6 пункту 4 цього Порядку є:
- висловлене особою бажання здійснення розрахунку пенсійних виплат із застосуванням абзацу 6 пункту 4 Порядку № 622;
- наявність не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;
- особа на час виходу на пенсію не перебуває на державній службі.
Отже, у спірному випадку позивач підпадає під умови, визначені пунктом 4 Порядку № 622, тому нарахування та виплата пенсії має бути проведена з урахуванням даних, зазначених у вищевказаних довідках.
Щодо вимог зобов'язального характеру, то суд зазначає таке.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Частиною третьої статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Тому, з метою відновлення прав позивача за захистом яких він звернувся до суду, позов в цій частині слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 27.11.2024 № 253450002423 та зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до загального стажу державної служби періоди роботи позивача з 10.04.1997 по 01.05.2016 в податкових органах та повторно розглянути заяву позивача.
Щодо позовних вимог до ГУ ПФУ в Чернігівській області, то в задоволенні їх слід відмовити, оскільки рішення про відмову у перерахунку пенсії вказаним відповідачем не приймалось, тобто права позивача з його боку не порушувались.
Таким чином, клопотання представника позивача про винесення окремої ухвали задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 484,48 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.11.2024 № 253450002423.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 з 10.04.1997 по 01.05.2016 в податкових органах, врахувати довідки про складові заробітної плати № 46/25-01-10-02-06 від 04.11.2024 та № 45/25-01-10-02-06 від 18.11.2024, видані Головним управлінням ДПС в Чернігівській області, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 коп.), сплачений відповідно до квитанції від 09.12.2024.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П'ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14005 код ЄДРПОУ 21390940.
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вул. Канатна,83, м. Одеса, Одеська область, код ЄДРПОУ 20987385.
Повний текст рішення виготовлено 04 березня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко