про залишення позовної заяви без руху
05 березня 2025 року справа № 580/2249/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув матеріали адміністративної справи №580/2249/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121/листування:вул. Надії Алексєєнко 106, м. Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, постановив ухвалу.
28.02.2025 вх.№10507/25 позивач у позовній заяві просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.01.2025 №971040165930 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 70% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 25.10.2024 №04-2756/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум.
Мета судового контролю - захистити порушене право відповідної особи (позивача), виправити можливу помилку суб'єкта владних повноважень, вказати суб'єкту владних повноважень на неможливість вчинення такої помилки у майбутньому, забезпечити принцип правової визначеності для всіх осіб, які потраплятимуть у аналогічні відносини у майбутньому (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2022_11_04_Bernazuk.pdf).
Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.
Усупереч вимог п.4, 5, 9 ч.5 ст.160 КАС України позивач не зазначив зміст і характер порушеного права обраним відповідачем (відповідачами) після припинення публічної служби щодо оплати праці.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.
Усупереч ч.1 ст.161 КАС України позивач не надав власного звернення до відповідача про відновлення порушеного права.
Верховний Суд у справі № 640/1873/22 ЄДРСР 112441883 зазначив: п.67 відповідно до додатку 1 до Порядку №22-1 заява про призначення/перерахунок пенсії, крім персональних даних особи, містить наступний розділ «Прошу пенсію: призначити, перерахувати, поновити, перевести з одного виду на інший (непотрібне закреслити)»; п.68 заява про призначення (перерахунок, поновлення виплати раніше призначеної) пенсії не є зверненням у розумінні Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР; у п. 57 за результатами аналізу положень статей 5, 44 Закону № 1058-IV, підпункту 2 пункту 10 Положення №280, абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2, 3 пункту 4.3 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 Верховний Суд вважає за необхідне сформулювати висновки: відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом № 1058-IV. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; правлінню Пенсійного фонду України надано право приймати у межах повноважень, передбачених законом, постанови, затверджувати положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України, зокрема, і щодо порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії; з моменту набрання чинності змін до абзацу 13 пункту 4.2 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1, а саме з 1 квітня 2021 року, після реєстрації заяви, зокрема і щодо перерахунку пенсії, та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу.
Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Згідно з частиною 1 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).
У наданій копії рішення відповідача від 20.01.2025 вказано: відповідно до ст.23 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст.16 Закону України «Про звернення громадян» у разі незгоди з прийнятим рішенням воно може бути оскаржене до органу ПФУ вищого рівня або у судовому порядку.
Верховний Суд у справі № 640/11938/20ЄДРСР 96833075 щодо індивідуального акта-роз'яснення зазначив: відповідь, викладена у листі, містить правову позицію суб'єкта владних повноважень з конкретного кола питань, носить інформаційний характер та не створює для позивача чи інших осіб певних правових наслідків, відповідно, не порушує права та інтереси позивача. Верховний Суд у справі № 520/12022/17 ЄДРСР 85412892 зазначає: такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України (у редакції, чинній на час її ухвалення), може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття.
Відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 р. № 2073-IX адміністративний орган розглядає і вирішує справи, віднесені до його відання законом (предметна компетенція) (ч.1 ст.21 Закону № 2073). Особа має право у порядку, встановленому цим Законом, подати до адміністративного органу заяву з вимогою прийняти адміністративний акт з метою забезпечення реалізації її права, свободи або законного інтересу, виконання нею визначеного законом обов'язку, якщо вважає, що розгляд і виконання такої вимоги належить до компетенції адміністративного органу (ч.1 ст.38 Закону № 2073).
Матеріали позовної заяви не містять обгрунтування вимоги зобов'язального характеру щодо компетенції відповідача у спірних правовідносинах за заявою поданою у який спосіб і за якою формою (з використанням/без використання бланку) відповідно до Порядку 22-1.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною ( ОСОБА_2 . Стандарт доказування: внутрішнє переконання чи баланс вірогідностей / https://yur-gazeta.com/publications/practice/sudova-praktika/standart-dokazuvannya-vnutrishne-perekonannya-chi-balans-virogidnostey.html).
Правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, що не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача).
Верховний Суд 29.01.2024 у справі №560/5937/22 наголосив: в адміністративному судочинстві для залучення до справи осіб, чиїх прав та обов'язків може стосуватися судове рішення, та з метою офіційного та повного з'ясування всіх обставин у справі, діє інститут третьої особи. Інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені під час вирішення спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення.
За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 24.06.2008 у справі № 2/164-35/246 та від 30.03.2016 у справі № 814/3015/14, судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд під час визначення його прав і обов'язків.
Можливість залучення до справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (Смілянського місьрайонного суду Черкаської області), обумовлена рішенням суду, яке може вплинути на її права, інтереси та обов'язки, тому сприяє підвищенню результативності процедури доказування та забезпечує об'єктивний розгляд адміністративної справи.
Матеріали справи не містять клопотання про залучення учасником колишнього роботодавця та/або ВРП.
Верховний Суд 13.04.2022 у справі № 160/11095/20 зазначив, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, що застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви.
В адміністративному процесі під судовою доктриною розуміються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач не надав доказ на підтвердження доводів про збільшення станом на 01.01.2024 розміру суддівської винагороди, виходячи з величини 3028 грн, зі сплатою ЄСВ від суми окладу за прирівняною посадою судді Смілянського місьрайонного суду Черкаської області, позаяк не визнана неконституційною норма про обчислення окладів діючих суддів з величини 2102 грн у 2024 році.
Вища рада правосуддя 1 жовтня 2024 року затвердила консультативний висновок щодо проєкту Закону «Про Державний бюджет на 2025 рік». Особливу увагу Рада правосуддя звернула на питання розрахунку розміру суддівської винагороди. У Раді правосуддя зазначили, що практика використання «замороженого» з 2021 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 2 102 гривень для розрахунку посадового окладу судді, є неприпустимою. ВРП вважає, що розмір суддівської винагороди повинен розрахуватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року - 3 028 гривень. Розмір посадового окладу, наприклад, судді першої інстанції має бути не 63 060 гривень, як зараз, а 90 840 гривень. У Раді правосуддя зазначили, що обмеження розміру суддівської винагороди фактично є штучним і не ґрунтується на вимогах закону. Також у ВРП повідомили, що у судах адміністративної юрисдикції станом на вересень 2024 року перебувають на розгляді понад 1 300 позовів від суддів про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, а саме здійснити перерахунок розміру суддівської винагороди, виходячи з розрахунку розміру прожиткового мінімуму у 3 028 гривень. Зазначили у ВРП, якщо держава не припинить штучне обмеження розміру суддівської винагороди, то судді зможуть стягнути гроші у судовому порядку. «Обмеження суддівської винагороди - це порушення гарантій незалежності суддів. Дискримінаційну практика потрібно припинити», - зазначили у Вищій раді правосуддя. https://sud.ua/uk/news/publication/311945-razmer-sudeyskogo-voznagrazhdeniya-dolzhen-rasschityvatsya-iskhodya-iz-prozhitochnogo-minimuma-3028-griven-vysshiy-sovet-pravosudiya
Важливо, щоб висновки Верховного Суду про застосування норм права були сформульовані експліцитно за формулою квазінорми щодо того, як варто застосовувати відповідну норму права. Про це, зокрема, ідеться в науковій статті судді Великої Палати Верховного Суду Костянтина Пількова «Висновки Верховного Суду: формула висновку, його обов'язковість та механізм відступу» (http://www.lsej.org.ua/8_2023/46.pdf; https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1485763/).
Добросовісною вважається поведінка, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (висновки Верховного Суду у справі № 357/11125/22).
Неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в позові в будь-яких правовідносинах - ВП ВС у справі № 522/1528/15-ц розмежувала превентивний та ефективний способи захисту. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову»: предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23).
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.2, 5, 160, 161, 169, 241-243, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дати отримання копії ухвали.
Позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем; надання копії заяви-звернення з додатками до відповідача; доказів на підтвердження нарахування позивачеві суддівської винагороди у 2024 році та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; обгрунтування релевантності висновків та позиції ВС №400/2031/21, 360/503/21, 400/4904/21, 280/9563/21, 240/44080/21, 380/25627/21, 120/2006/22-а, 240/2978/22, 240/3795/22 у зазначених справах в адміністративному позові до спірних правовідносин у цій справі щодо довідки станом на 01.01.2024.
У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з дати підписання та не оскаржується.
Копію ухвали направити позивачеві.
СуддяЛариса ТРОФІМОВА