Справа № 308/3145/25
1-кс/308/1208/25
03 березня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування відносно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ільниця, Іршавського району, Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Слідчий відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесено до ЄРДР за № 42025072030000022 від 14.02.2025 за ч.3 ст. 368 КК України, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 42025072030000022 від 14.02.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, у статтях 364, 368, 368 - 5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами. Дія розповсюджується на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.
Так, в силу займаної посади завідувача кардіологічного відділення з палатами інтенсивної терапії ОСОБА_4 обіймає постійно в КНП «Ужгородська міська багатопрофільна лікарня» посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, тобто згідно з ч. 3 ст. 18 та п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою.
В порядку ст. 68 Конституції України ОСОБА_4 зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України.
Згідно зі ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктам, на яких поширюється дія цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Слідчий зазначає, що ОСОБА_4 перебуваючи на посаді завідувача кардіологічного відділення з палатами інтенсивної терапії КНП «Ужгородська міська багатопрофільна лікарня», в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, з метою особистого незаконного збагачення, вирішив стати на злочинний шлях, вчинивши корупційний злочин за наступних обставин.
Як вказано у клопотанні, 24 лютого 2025 року ОСОБА_4 , який являється завідувачем кардіологічного відділення з палатами інтенсивної терапії КНП «Ужгородська міська багатопрофільна лікарня», діючи з корисливих мотивів за попередньою змовою з лікарем КНП «Ужгородська міська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_8 , умисно, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання висловили пропозицію громадянину України ОСОБА_9 , щодо оформлення на лікування та отримання в подальшому виписки про хронічні захворювання серця. За вказані дії ОСОБА_10 та ОСОБА_4 висловили ОСОБА_9 вимогу про передачу грошових коштів у сумі 1 000 доларів США, які цього ж дня отримали від останнього. Крім цього, ОСОБА_4 надав інструкції ОСОБА_9 щодо фіктивних хвороб та симптомів, які він повинен повідомляти стороннім особам з метою підтвердження правдивості діагнозу.
28 лютого 2025 року приблизно о 12:30 год. перебуваючи за адресою: м. Ужгород, вул. Івана Коршинського, 20, у кардіологічному відділенні з палатами інтенсивної терапії КНП «Ужгородська міська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_9 на виконання вказівки ОСОБА_11 та ОСОБА_8 передав їм другу частину грошових котів у сумі 400 долларів США, після чого ОСОБА_11 та ОСОБА_8 були викриті працівниками правоохоронних органів та затримані на місці вчинення злочину.
Слідчий зазначає, що таким чином, ОСОБА_4 підозрюється в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
У вчиненні вказаних кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, с. Ільниця, Іршавського району, Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 .
28.02.2025 о 13 годині 53 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
28.02.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належним чином повідомлено про підозру: в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих їй правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме: рапорт про виявлення злочину від 14.02.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 17.02.2025, який залучений до конфіденційного співробітництва; протоколом отримання грошових коштів від 24.02.2025, відповідно до якого зафіксована причетність ОСОБА_4 та ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень; протоколом про ідентифікацію та вручення грошових коштів від 24.02.2025, відповідно до якого зафіксована причетність ОСОБА_4 та ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень; протоколом про вручення спеціальних технічний засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій від 24.02.2025, відповідно до якого зафіксована причетність ОСОБА_4 та ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень; протоколом про ідентифікації та вручення грошових коштів від 28.02.2025, відповідно до якого зафіксована причетність ОСОБА_4 та ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 28.02.2025, який залучений до конфіденційного співробітництва; протоколом обшук від 28.02.2024 службового кабінету завідувача кардіологічного відділення ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 ; протоколом обшук від 28.02.2024 службового кабінету лікаря кардіолога ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 ; протоколом обшук від 28.02.2024 за адресою: АДРЕСА_2 ; протоколом обшук від 28.02.2024 за адресою: АДРЕСА_4 ; протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України; протоколом затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України; іншими матеріалами кримінального провадження та речовими доказами у своїй сукупності.
Слідчий зазначає, що підставою для застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 згідно ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому звернутися з клопотання до слідчого судді про обрання запобіжного заходу, у зв'язку з тим, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочином, за яке законом передбачене покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років відповідно, тому ОСОБА_4 без належного контролю за її поведінки може переховуватись від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, оскільки останнє є доволі значним терміном ув'язнення. ОСОБА_4 є мешканцем Закарпатської області, яка межує з кордоном іншої країни має змогу в будь-який час виїхати за кордон та покину країну, з метою уникнення відповідальності може переховуватись від правоохоронних органів.
Крім цього, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення щодо країни в якій вона проживає, вчинене правопорушення суттєво пливає на обороноздатність України. Легковажність до ст. Конституції України, щодо суверенності, незалежності, демократичності, правової держави. У світлі подій, що зараз відбуваються, існує реальна загроза як конституційному ладу, так і територіальній цілісності нашої держави. Ця загроза походить ззовні, але і у всередині держави відбуваються руйнівні процеси.
При цьому слідчий вказує на те, що ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що в ході проведення досудового розслідуванням не встановлено місцезнаходження частини речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення: документи щодо визначення та поставлення діагнозів, які надалі надавали право на відстрочку в період військового стану; засобів стільникового зв'язку, сім-карток мобільних операторів, які використовувались під час вчинення кримінальних правопорушень; чорнових записів та документів, блокнотів, робочих зошитів, а тому, перебуваючи на волі ОСОБА_4 зможе вчинити дії, спрямовані на їх знищення чи спотворення з метою унеможливлення їх використання як доказів у кримінальному провадженні.
Також, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків з метою відмови або зміни їх показань.
Також у клопотанні зазначено, що окрім цього, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для неї неправдиві показання, чи штучно створити докази, в тому числі в електронному вигляді, які б підвереджували його невинуватість у вчиненні інкримінованих злочинів.
Слідчий зазначає, що підстави, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_4 в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я відсутні.
У клопотанні вказано на те, що на підставі вище викладеного є необхідність в обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 , відомі їхні анкетні дані особі, яким він допомагав уникнути призову до військові служби під час військового стану в Україні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім цього, слід врахувати те, що підозрюваний ОСОБА_4 офіційно перебуває на посаді завідувач кардіологічного відділення з палатами інтенсивної терапії (лікар кардіолог) комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» Ужгородської міської ради, що дає органу досудового розслідування підстави вважати, що перебуваючи на волі може продовжити свою злочинну діяльність та переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий вказує на те, що особисте зобов'язання, особиста порука підозрюваної, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту. Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваний ОСОБА_4 , оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваної, тому наявна необхідність в обранні такої міри запобіжного заходу.
Щодо визначення розміру застави , то у клопотанні вказано на те, що враховуючи суму отриманої неправомірної вигоди, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків та не може бути завідомо непомірним для неї, тому у разі визначення запобіжного заходу у вигляді застави сторона обвинувачення вважає, що підозрюваний ОСОБА_4 доцільно визначити розмір застави не менший за 660 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 998 480 гривень, із покладенням обов'язків, передбачених п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Слідчий зазначає, що таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються підозрюваному, обставини вчинення правопорушень, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості підозрюваної перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду.
Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись вимогами ст. ст. 36, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, 194 КПК України, слідчий просить: застосувати запобіжний захід до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ільниця, Іршавського району, Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 ,фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
При обранні стосовно ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави просить визначити її розмір не менший за 660 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 998 480 гривень, із покладенням обов'язків, передбачених п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Прокурор в судовому засіданні зазначив про попередню кваліфікацію кримінального правопорушення підозрюваним діяння в частині значних розмірів.
Прокурор наголосив на тому, що підозрюваного було затримано безпосередньо під час передачі грошових коштів, просив врахувати суспільний інтерес. Прокурором додано для приєднання до матеріалів клопотання витяги із наказу від 31.05.2024 №210-к про прийняття на роботу ОСОБА_4 та ОСОБА_8 та їх посадові інструкції.
У судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 , заперечував проти обрання відносно ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважав доцільним обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, просив врахувати стан його здоров'я, виписку із медичної картки стаціонарного хворого, що була подана ним у судовому засіданні від 01.03.2025, медичну довідку, довідку про кількість зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.
Також при розгляді клопотання адвокат просив врахувати позитивну характеристику ОСОБА_4 із місця роботи та його наукові досягнення у медичній сфері та просив відповідні докази на підтвердження наведеному приєднати до матеріалів клопотання. Окрім того, просив у разі вирішення питання про визначення розміру застави врахувати майновий стан підозрюваного, та для приєднання до матеріалів справи подав довідки про доходи дружини підозрюваного ОСОБА_12 : за січень-грудень 2024 від 03.03.2025№ПР000000004, №3 про доходи від 03.03.2025 за січень-грудень 2024 №208 від 03.03.2025 за березень 2024-лютий 2025., декларацію про майновий стан ОСОБА_4 за період з 01.01.2024-31.05.2024.
Підозрюваний у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали додані до клопотання, приходжу до наступного висновку.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 42025072030000022 від 14.02.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
Згідно матеріалів клопотання встановлено, що відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, у статтях 364, 368, 368 - 5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій державипрацівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами. Дія розповсюджується на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.
ОСОБА_4 обіймає посаду завідувача кардіологічного відділення з палатами інтенсивної терапії в КНП «Ужгородська міська багатопрофільна лікарня», тобто посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, та згідно з ч. 3 ст. 18 та п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою.
В порядку ст. 68 Конституції України ОСОБА_4 зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України.
Згідно зі ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктам, на яких поширюється дія цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
24 лютого 2025 року ОСОБА_4 , який являється завідувачем кардіологічного відділення з палатами інтенсивної терапії КНП «Ужгородська міська багатопрофільна лікарня», діючи з корисливих мотивів за попередньою змовою з лікарем КНП «Ужгородська міська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_8 , умисно, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання висловили пропозицію громадянину України ОСОБА_9 , щодо оформлення на лікування та отримання в подальшому виписки про хронічні захворювання серця. За вказані дії ОСОБА_10 та ОСОБА_4 висловили ОСОБА_9 вимогу про передачу грошових коштів у сумі 1 000 доларів США, які цього ж дня отримали від останнього. Крім цього, ОСОБА_4 надав інструкції ОСОБА_9 щодо фіктивних хвороб та симптомів, які він повинен повідомляти стороннім особам з метою підтвердження правдивості діагнозу.
28 лютого 2025 року приблизно о 12:30 год. перебуваючи за адресою: м. Ужгород, вул. Івана Коршинського, 20, у кардіологічному відділенні з палатами інтенсивної терапії КНП «Ужгородська міська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_9 на виконання вказівки ОСОБА_11 та ОСОБА_8 передав їм другу частину грошових котів у сумі 400 долларів США, після чого ОСОБА_11 та ОСОБА_8 були викриті працівниками правоохоронних органів та затримані на місці вчинення злочину.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
28.02.2025 о 13 годині 53 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
01.03.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих їй правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме: рапорт про виявлення злочину від 14.02.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 17.02.2025, який залучений до конфіденційного співробітництва; протоколом отримання грошових коштів від 24.02.2025, відповідно до якого зафіксована причетність ОСОБА_4 та ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень; протоколом про ідентифікацію та вручення грошових коштів від 24.02.2025, відповідно до якого зафіксована причетність ОСОБА_4 та ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень; протоколом про вручення спеціальних технічний засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій від 24.02.2025, відповідно до якого зафіксована причетність ОСОБА_4 та ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень; протоколом про ідентифікації та вручення грошових коштів від 28.02.2025, відповідно до якого зафіксована причетність ОСОБА_4 та ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 28.02.2025, який залучений до конфіденційного співробітництва; протоколом обшук від 28.02.2024 службового кабінету завідувача кардіологічного відділення ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 ; протоколом обшук від 28.02.2024 службового кабінету лікаря кардіолога ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 ; протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України; протоколом затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України; іншими матеріалами кримінального провадження та речовими доказами у своїй сукупності.
Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 368 КК України, передбачено кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Частина 2 зазначеної норми передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі; частиною 3 статті 368 КК України, діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Слідчий суддя враховує, що згідно примітки 1 до ст. 368 КК України, неправомірною вигодою в значному розмірі вважається вигода, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі - така, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому розмірі - така, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно матеріалів клопотання 24.02.2025 ОСОБА_10 та ОСОБА_4 висловили пропозицію громадянину України ОСОБА_9 , щодо оформлення на лікування та отримання в подальшому виписки про хронічні захворювання серця, та 24.02.2025 йому вимогу про передачу грошових коштів у сумі 1 000 доларів США, які цього ж дня отримали від нього. Також 28 лютого 2025 року приблизно о 12:30 год. ОСОБА_9 , передав вказаним особам другу частину грошових котів у сумі 400 доларів США, після чого ОСОБА_11 та ОСОБА_8 були викриті працівниками правоохоронних органів та затримані на місці вчинення злочину.
Тому доводи сторони захисту в частині помилковості кваліфікації кримінального правопорушення в значному розмірі заслуговують на увагу. При цьому, прокурором у судовому засіданні вказано на можливу помилковість кваліфікації дій підозрюваних саме за ч.3 ст. 368 КК України в цій частині поряд з цим кваліфіковані дії також як вчинення в групі осіб, що відповідає кваліфікації ч.3 ст. 368 КК України.
Як вбачається з матеріалів, наданих слідчим на обґрунтування клопотання, зазначені у ньому обставини підозри мають місце та підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Так матеріали клопотання містять заяву ОСОБА_9 , де він вказує на те, що саме ОСОБА_8 , запропонував йому допомогу і організувати виготовлення медичних документів; протокол допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколи про отримання грошових коштів від 24.02.2025 та 28.02.2025 та про вручення спеціальних технічних засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій; протоколи обшуку від 28.02.2025.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що свідок (заявник) вказує безпосередньо на підозрюваного ОСОБА_8 , як на особу яка запропонувала йому допомогу щодо оформлення медичних документів з участю ОСОБА_4 . Також, на підтвердження можливої причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення до матеріалів клопотання додано протокол про результати аудіо контролю, аудіо-, відео-контроль, в яких, зафіксовано саме спілкування між ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 ; протоколи про отримання грошових коштів від 24.02.2025 та 28.02.2025 та про вручення спеціальних технічних засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій; протоколом обшуку від 28.02.2025.
Наведені вище у сукупності із іншими доказами на переконання слідчого судді є достатнім для висновку по імовірну причетність ОСОБА_4 , до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення дотримано вимоги ст. 184 КПК України, а надані докази на обґрунтування клопотання є достатніми.
Варто зазначити, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
Отже, наведеними вище доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
При цьому, слід зазначити, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні. За такого, питання про те, чи утворюють зазначені в повідомленні про підозру дії ОСОБА_4 склад злочину та чи правильно вони кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України, знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Щодо доводів сторони захисту, про відсутність доказів причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому злочину, то слідчий суддя зазначає, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості особи підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.
Слідчий суддя вважає, що під час розгляду клопотання встановлено, що існують ризики передбачені ст. 1 ст. 177 КПК України, на які вказано у клопотанні слідчим.
Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у його вчиненні, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за які може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, слідчий суддя також враховує, що ОСОБА_4 , був затриманий безпосередньо після отримання підозрюваними від ОСОБА_9 частини грошових коштів, на виконання їх вказівки. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені правопорушення 01.03.2025 (на той час він уже був затриманий), тобто є підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, що свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Таким чином наявний ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідчий суддя вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що оскільки ОСОБА_4 є мешканцем Закарпатської області, яка межує з кордоном іншої країни він має змогу в будь-який час виїхати за кордон та покину країну з метою уникнення відповідальності, враховуючи відсутність жодних допустимих та належних доказів на підтвердження таких доводів сторони обвинувачення.
Слідчий суддя вважає, що наявний ризик того що підозрюваний може незаконно впливати на свідка та заявника ОСОБА_13 у цьому кримінальному провадженні, що зможе призвести до зміни його показань або відмови від давання показань.
Так, слідчий суддя враховую те, що у вказаному кримінальному провадженні є необхідність у проведенні ряду судових експертиз; у допиті осіб в якості свідків щодо обставин, що мають значення для кримінального провадження щодо придбання, перевезення, зберіганні з метою збуту, а також збуту психотропних речовин на території Закарпатської області.
У ході розгляду клопотання стороною обвинувачення доведено те, що на даному етапі досудового розслідування є підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, їх родичів, в тому числі із застосуванням психологічного та фізичного насильства або ж шляхом підкупу з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, приховування їх від органів досудового розслідування та суду, що утруднить встановлення дійсних обставин справи.
Аналогічні протиправні методи впливу можуть бути застосовані як до експертів, які виконуватимуть експертизи у даному кримінальному провадженні з метою складання неправдивих висновків, або відмови від надання таких.
При встановленні наявності вказаного ризику слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків, потерпілого під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Тобто існує ризик передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний може вчинити спроби знищити, сховати або спотворити речі і документи, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчинених кримінальних правопорушень.
При встановленні вказаного ризику слідчий суддя враховує те, що наразі досудовим розслідуванням вживаються заходи до встановлення місцезнаходження речей і документів, які додатково можуть підтвердити обставини вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, зокрема медичну документацію, на підставі якої було виготовлено медичний висновок ОСОБА_9 .
Поряд із цим, слідчий суддя вважає недоведеним ризик того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом. Так, обставини якими слідчий обґрунтовує існування такого, не конкретизовані та формалізовані.
До того ж, крім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_4 , який одружений, його незадовільний стан здоров'я згідно матеріалів доданих до клопотання стороною захисту, відповідно до виписки з історії хвороби переніс гострий інфаркт міокарда 12.01.2023, враховує наявність позитивної характеристики відносно нього з місця роботи. Відомостей про перебування на його утримуванні неповнолітніх дітей та осіб з інвалідністю матеріали справи не містять, має міцні соціальні зв'язки, раніше не притягався до кримінальної відповідальності.
Згідно довідки від 28.02.2025 виданої ОСОБА_4 вказано про наявність у нього основного діагнозу: ІХС. Нестабільна стенокардія ( від 28.02.2025.) Кардіосклероз постінфарктний (2023) та атеросклеротичний. Стан після ургентного КВГ та стентування. Гіпертонічна хвороба III ст. ст.2. СН ІІ А ст зі зниженою систолічною функцією ЛШ (ФВ 47%). ОСОБА_14 . Згідно вказаної довідки, виданої ВП «Клінічна лікарня з невідкладних станів та екстреної медичної допомоги» КНП «УМБКЛ» УМР: «даний діагноз потребує стаціонарного лікування в та динамічного спостереження в спеціалізованому відділенні. Даний пацієнт не підлягає транспортуванню.».
Станом на день розгляду клопотання на підтвердження критичного стану здоров'я слідчому судді доказів не надано, ОСОБА_4 у судове засідання для розгляду клопотання з'явився самостійно без сторонньої допомоги, вважав за можливе розглядати подане клопотання.
Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно нього у виді тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу у даному випадку не забезпечить потреби досудового розслідування на даному етапі, та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. В зв'язку з чим клопотання сторони захисту про застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді домашнього арешту, задоволенню не підлягає.
Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_4 , заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме: «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.»
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, виходить з вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, і вважає, що розмір застави, враховуючи його майновий та сімейний стан, обставини вчинення кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_4 , достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, та який є помірним для нього, з урахуванням наданих стороною захисту відомостей про майновий стан такого, передбачений цим Кодексом, - становить 80 (сімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в межах передбачених процесуальним законом, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст.178, 182, 183 КПК України.
Такий розмір застави, в даному випадку є помірним і достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Щодо позиції сторони обвинувачення з приводу доцільності визначити розмір застави не менший за 660 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 998 480 гривень,то варто зазначити, що слідчим суддею при визначені розміру застави враховано фактичні обставини справи та вказані вище норми та практику ЄСПЛ. Натомість клопотання слідчого не містить об'єктивних підстав для визначення розміру застави що перевищує встановлений п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України розміру.
Слідчим суддею при визначені розміру застави враховано фактичні обставини справи та вказані вище норми та практику ЄСПЛ. Натомість клопотання слідчого не містить об'єктивних підстав для визначення розміру застави що перевищує встановлений п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України розміру.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, …у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Водночас, підозрюваний, якого судові органи готові відпустити під заставу, повинен надати вірну інформацію, яку за необхідності можливо перевірити, щодо суми застави, яка може бути призначена (рішення у справах «Іванчук проти Польщі» (Ivanchuk v. Poland) від 15 листопада 2001 року, заява № 25196/94, § 66; «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria) від 10 серпня 2006 року, заява № 56308/00, § 68).
Виходячи із встановлених під час розгляду цього клопотання обставин, слідчий суддя не вбачає виключності випадку, та прокурором в судовому засіданні не доведено обставин, що слугували б об'єктивними підставами для визначення розміру застави саме у зазначеній стороною обвинувачення сумі. Прокурором вказано виключно стосовно тяжкості кримінального правопорушення в якому підозрюються особи, при цьому виключних обставин не зазначав. Визначена застава, на думку слідчого судді, з урахуванням майнового стану підозрюваного, зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення, є завідомо непомірною для підозрюваного, прокурором не доведено достатніх обставин для застосування даного розміру застави, в той час як майновий стан підозрюваного може призвести до неможливості виконання застави.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на підозрюваним, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки: - прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_9 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ільниця, Іршавського району, Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 60 днів, а саме до 20 квітня 2025 року, включно.
Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього обов'язків передбачених КПК України, а саме вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 242 240 грн. (двісті сорок дні тисячі двісті сорок гривень).
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки: - прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_9 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити заставодавцю та підозрюваному,що відповідно до ч.ч. 8,9,10 ст.182КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний,обвинувачений,будучи належним чином повідомлений,не з'явився за викликом до слідчого, прокурора,слідчого судді,суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки,застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного,обвинуваченого, заставодавця,в порядку,передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього, може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1