Справа №: 302/307/25 Провадження № 3/302/133/25
04.03.2025 селище Міжгір'я
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал (протокол серії ВАД №247133 від 28.01.2025 року), який надійшов з ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого інспектором І категорії Колочавського ПОНДВ, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , моб.тел: НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №247133 від 28.01.2025 року, складеного поліцейським СРПП ВП №2 Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області Дебель В.І. вбачається, що 28 січня 2025 року, близько 20-00 год., перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство в сім'ї психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_3 , внаслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному та психологічному здоров'ю, виганяв її з будинку та не впускав в їх спільне житло, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.173-2 КУпАП, як домашнє насильство.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, був повідомлений судом у встановленому законом порядку про день та час проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку адресату sms-повідомлення 28.02.2025 року, проте про причини неявки суду не повідомлено, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано, заперечень на складений протокол про адміністративне правопорушення на адресу суду не подано.
Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про день та час проведення судового засідання була повідомлена судом у встановленому законом порядку, що підтверджується довідкою про доставку адресату sms-повідомлення 28.02.2025 року, проте про причини неявки суду не повідомлено, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано.
Враховуючи скорочені строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , на підставі наявних у справі доказів. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП не відноситься до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов'язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вивчивши надані матеріали відносно ОСОБА_1 , приходжу до наступних висновків.
Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у суворій відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Як зазначалося вище, за складеним протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 247133 від 25.01.2025 року ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, тобто за вчинення домашнього насильства психологічного характеру та фізичного відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_3 .
За диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, зокрема, за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі - Закон № 2229-VIII) домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Системний аналіз національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. За відсутності вищеописаних дій та наслідків, відсутня об'єктивна сторона вказаного адмінправопорушення.
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, під домашнім насильством, умисним вчиненням діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, розуміють не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
При цьому, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Водночас, слід зазначити, що конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
У даному випадку в судовому засіданні жодними доказами не підтверджено факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_3 .
Проте, не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону.
Ознайомившись з матеріалами справи та долученими до протоколу доказами, відтворивши в судовому засіданні носій інформації у виді DVD, письмовими поясненнями ОСОБА_3 (а.с.4), ОСОБА_1 (а.с.5), ОСОБА_4 , рапортом інспетора-чергового ВП № 2 Труш В.В, від 28.01.2025 року (а.с.7), приходжу до наступних висновків.
Згідно з диспозицією ст. 173-2 КУпАП, вчинення насильства в сім'ї - це умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, а саме застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи, тощо, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого .
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї», насильством в сім'ї є будь-які умисні дії фізичного, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю, при цьому, згідно вказаного закону, психологічне насильство в сім'ї це насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» членами сім'ї є особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання.
Вважаю, що факт вчинення ОСОБА_1 насильства в сім'ї, внаслідок могло бути чого завдано шкоди психологічному та фізичному здоров'ю ОСОБА_3 , тобто вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді, оскільки вказані вище особи фактично разом не проживають, спільне господарство не ведуть і не підтримують шлюбні відносини, а відтак їх не можна визнати членами однієї сім'ї в розумінні ч.1 ст.Закону України «Про попередження насильства в сім'ї», оскільки між ними існують лише цивільно-правові відносини, а відтак провадження у справаі підлягає закриттю за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення ч.1 ст.173-2 КУпАП та вказані обставини вбачаються також з відтвореного в судовому засіданні відеозаписом подій від 28.01.2025 року за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та в присутності яких працівники поліції, які прибули за викликом потерпілої ОСОБА_3 , здійснюють превентивні заходи та роз'яснюють сторонам про наявність між ними цивільно-правових відносин щодо користування спільним майном, які підлягають вирішенню в судовому порядку шляхом подання позову.
Згідно положень ч.2 ст.9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 Закону України № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Та у цьому випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_3 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст взагалі не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом "поза розумним сумнівом", а відтак, ці доводи грунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст.62 Конституції України.
Інакше кажучи, з фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю неповнолітнім особам.
В порушення норми ст.251 КУпАП до матеріалів справи не було долучено жодних допустимих та належних доказів, на підтвердження обставин, викладених у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №247133 від 28.01.2025 року.
В свою чергу, з метою надання належної правової оцінки діям учасників конфліктної ситуації не можна посилатися виключно на суб'єктивні припущення одного із учасників конфлікту. Такі показання можуть бути взяті до уваги лише з іншими допустимими доказами, яких суду не було надано.
Таким чином, за відсутності вказаних елементів об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 відсутній склад вказаного правопорушення.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, встановивши в судовому засіданні, що в діях ОСОБА_1 та відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.173-2, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283-284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
Міжгірського районного суду
Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО