Справа № 646/10528/24
Провадження № 2-а/646/52/2024
24.02.25 м. Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючий - суддя Серпутько Д.Є.,
за участю секретаря судового засідання Соболь Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом, поданим представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Кравченко Сергієм Миколайовичем до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 101/2П від 11.09.2024,
Представник ОСОБА_1 адвокат Кравченко С.М. звернувся до суду з позовною заявою в порядку, передбаченому КАС України, мотивуючи свої вимоги тим, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 11.09.2024 року о 14 год 30 хв було винесено постанову № 101/2П за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , якою останнього визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500,00 грн.
Позивач не згоден з даною постановою, так як відповідачем грубо порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та порушено його право на захист, також зазначив, що постанова винесена від імені та без присутності начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , а тому звернувся до суду та просив визнати протиправною та скасувати постанову № 101/2П від 11.09.2024.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.12.2024 відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду даної справи по суті.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися. Представником подана заява, в якій просив розгляд справи провести за їхньої відсутності, та зазначив, що 11.12.2024 ОСОБА_1 був мобілізований до ЗСУ.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи був сповіщений належним чином, причини неявки суду невідомі, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила. Відповідач не надав суду заперечень на позов та будь-яких доказів на їх підтвердження.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, та з огляду на те, що сторони по справі були повідомлені про місце і час розгляду справи своєчасно та належним чином, суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи та які були своєчасно долучені сторонами, приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 11.09.2024 року о 14 год 30 хв винесено постанову № 101/2П за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , якою останнього визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500,00 грн.
Відповідно до постанови 11.09.2024 року 14-30 год в ході здійснення прийому громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено факт порушення ним правил військового обліку, а саме згідно вимог абз. 3 п. 3.2. Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 року № 402, повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років. Тому, ІНФОРМАЦІЯ_4 було запропоновано пройти медичний огляд, але ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК. Своїми діями ОСОБА_1 порушив Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, викладених у Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів ПКМУ від 30.12.2022 року № 1487, абз. 8 ч. 3, абз. 3, 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за що передбачена відповідальність відповідно до санкцій ст. 210 КУпАП. Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 35 КУпАП та обставин, що пом'якшують відповідальність відповідно до ст. 34 КУпАП не виявлено. З періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 року № 303/2014) в Україні настав особливий період, який діє на сьогодні, тому відповідальність за встановлені правопорушення передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Згідно оскаржуваної постанови до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КпАП України застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500,00 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз'ясненням їй прав та обов'язків, а також врученням їй копії протоколу.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Наведені положення закону вказують на те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, посадова особа зобов'язана не лише з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
При цьому, особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, крім іншого, питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Із матеріалів справи, а саме протоколу та постанови, вбачається, що ОСОБА_1 порушено правила військового обліку, а саме вимоги абз. 3 п. 3.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 №402.
Однак, згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 №402 (у редакції чинній на момент складення протоколу) абзац 3 пункту 3.2 глави 3 розділу II виключено на підставі Наказу Міністерства оборони № 490 від 18.08.2023.
Тобто, відповідачем було встановлено факт порушення ОСОБА_1 правил військового обліку на підставі пункту, який виключено з вищевказаного Положення.
Відповідно до п. 1 розділу 1 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3 (далі - Інструкція), ця Інструкція визначає процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Згідно з п. 3 розділу 2 Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Пунктом 6 цього ж розділу Інструкції визначено, що до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення № 101/2 від 11.09.2024 року не містить посилання на докази, на підставі яких був зроблений висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а в додатках до протоколу зазначено: «копія паспорта громадянина України».
Верховний Суд дійшов висновку, що обов'язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, щодо якої застосовується адміністративне стягнення не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.
Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов'язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.
Як слідує з встановлених судом фактичних обставин справи, протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова були винесені в один і той же день з проміжком часу 30 хв, що призвело до порушення вимог ст. 277-2 КУпАП та позбавило позивача можливості належним чином отримати правничу допомогу адвоката, зібрати та надати на розгляд територіального центру комплектування та соціальної підтримки докази, що свідчать про відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Крім того, п. 27 Постанови КМУ № 560 визначено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 28 Постанови КМУ № 560 визначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Вимоги до форми повістки та її формування визначені п. 29, 30 Постанови КМУ № 560.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 11.09.2024 приблизно об 11 год 30 хв він був примусово затриманий на блокпосту в районі с. Високого Харківської області Харківського району, після чого доставлений в м. Мерефа, а звідти, о 13 год 30 хв примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташований в смт. Нова Водолага Харківської області, де йому було запропоновано пройти медичний огляд, але останній від проходження медичного огляду відмовився, посилаючись на незаконність дій посадових осіб.
Законодавством визначена послідовність дій щодо направлення особи на проходження військово-лікарської комісії: оповіщення з визначенням мети прибуття для проходження особою медичного огляду для визначення придатності до військової служби, виконання особою вимог законодавства щодо прибуття відповідно до повістки, отримання направлення на проходження медичного огляду, та здійснення проходження медичного огляду.
У разі невиконання особою вимог законодавства щодо проходження медичного огляду, настає відповідальність відповідно до законодавства.
Як підтверджено матеріалами справи, повістки на медичний огляд (проходження ВЛК) на ім'я позивача вручено не було, направлення на проходження ВЛК у встановленому діючим законодавством порядком не видавалось.
Постанова також не містить обставин щодо вручення та отримання повістки на проходження ВЛК, належного направлення на проходження ВЛК ОСОБА_1 .
Вказані обставини відповідачем не спростовані.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідачем не надано відзиву на позовну заяву та не надано доказів на спростування доводів позивача. Не надано також матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови так і самої постанови.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищезазначене, доводи позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення не спростовано матеріалами справи, а його вина не доведена належними та допустимими доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, в зв'язку із чим суд у сукупності встановленого та викладеного дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, адміністративне стягнення накладено на позивача незаконно та необґрунтовано, а тому наявні правові підстави для скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач, звертаючись до суду із зазначеним позовом, сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн, які підлягають з стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 284, 293 КУпАП України, ст.ст. 2, 5, 6, 9, 46, 77, 90, 242 - 246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 101/2П від 11.09.2024 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 101/2П від 11.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: Адвокат Кравченко Сергій Миколайович, адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 28.02.2025.
Суддя Д.Є. Серпутько