Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/10590/24
Провадження № 1-кп/644/324/25
06.03.2025
Іменем України
06 березня 2025 року м.Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
За участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
Прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024221180001625 від 12.11.2024 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженець м. Мерефа, Харківського району, Харківської області, має середньо-технічну освіту, не одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні немає, без місця реєстрації, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
12.11.2024 року, приблизно о 03:00 годині, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , разом з власником квартири ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де, після спільного вживання спиртних напоїв, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин один до одного, виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 виник умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
В подальшому, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, розуміючи, що від його дій можуть настати тяжкі наслідки для здоров'я потерпілого, схопив стілець з металевими вставками, який знаходився у вищевказаній кімнаті, підійшов зі спини до ОСОБА_5 та умисно завдав стільцем один удар по потиличній ділянці голови останнього, від якого потерпілий впав обличчям до підлоги. Після чого ОСОБА_4 схопив дерев'яний стіл, який також знаходився в кімнаті, та з висоти власного зросту кинув його в область спини потерпілого ОСОБА_5 .
Продовжуючи свої дії ОСОБА_4 , дочекавшись поки ОСОБА_5 підніметься на ноги, завдав останньому, не менше 3 ударів кулаками обох рук в область ребр з правого та лівого боків потерпілого.
Внаслідок сукупності протиправних умисних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_5 , згідно з висновком судово-медичної експертизи 12-14/633-А/24 від 27.11.2024, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: саднення в проекції куприка, що викликало незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів та за цією ознакою належать до легких тілесних ушкоджень, відповідно до п. 2.3.2. «б» п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року. Крім того, потерпілому ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді забитої рани в лобній ділянці зліва, що належить до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3 тижнів (21 дня), що відповідно до п.2.3.2. «а», п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року.
Крім того, потерпілому ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітини у вигляді перелому 5,6,7,8,10 ребер зліва із забоєм серця, що ускладнилась лівобічним гемопневмотораксом (крововиливом та скупченням вільного повітря у плевральній порожнині) та підшкірною емфіземою, із наявністю синця в області проекції 3,4 ребер зліва, синця в проекції 4-10 ребер між середнє-пахвової та задне-пахвової лінією зліва, а також саднення в області проекції 8,9 ребер по середне-ключичній лінії зліва, що належить до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя, відповідно до п. 2.1.1. «а», п. 2.1.2., п. 2.1.3. «л» «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року.
Судом встановлено, що вищезазначені дії ОСОБА_4 становлять склад кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.
У судовому засіданні судом було поставлено на обговорення питання щодо визначення обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження.
Прокурор зазначив, що враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, добровільності позиції обвинуваченого, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачений розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, він вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого та ряд матеріалів кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодився, зазначив, що беззаперечно визнає свою винуватість, всі обставини в обвинувальному акті викладені вірно, він з ними погоджується, йому було роз'яснено судом про те, що має право на повний судовий розгляд обвинувачення та про обмеження апеляційного оскарження.
Потерпілий ОСОБА_5 погодився із запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів, зазначив що вже примирився з обвинуваченим, претензій не має, йому була відшкодована шкода, цивільний позов не зявляв.
Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень частин 2 та 3 статті 349 КПК України на місці постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченого, допит потерпілого, дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченого, а також вивчення матеріалів кримінального провадження, які підтверджують процесуальні дії органу досудового розслідування.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України він визнає в повному обсязі, кримінальне правопорушення ним було вчинено саме за тих обставин, які викладені у обвинувальному акті. У тому, що вчинив вказане кримінальне правопорушення, він щиро розкаявся, пояснив, що дійсно засуджує свій вчинок, визнає його злочинний характер. Звертає увагу суду на ту обставину, що події відбулись несподівано для нього, він врівноважена людина, щиро кається у скоєному.
Потерпілий в судовому засіданні також підтвердив обставини, які були зазначені обвинуваченим, розповів суду про те, що вони з обвинуваченими давно товарищують, зазвичай він врівноважена людина, раніше подібних подій обвинувачений не вчиняв, розкаявся в скоєному, постійно вибачався, відшкодував всі витрати потерпілому на лікування.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.
Отже, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_4 за частиною ч.1 ст.121 КК України обвинувачення знайшло своє підтвердження, події кримінального правопорушення мали місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинені обвинуваченим злочини вірно кваліфіковані.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому відповідно до частини 1 статті 67 КК України - суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Щодо призначення покарання, суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_4 є осудним, в силу статті 89 КК України раніше не судимий, що, злочин, вчинений обвинуваченим є тяжким у відповідності до ст. 12 КК України, а також враховує характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, суспільну небезпеку.
Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання , призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
При цьому, суд вважає за неможливе застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 вимог ст. 69 КК України, оскільки у судовому розгляді не встановлено наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та, одночасно, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Однак, враховуючи обставини, які характеризують обвинуваченого, те, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, примирився з потерпілим, суд вважає можливим звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 було обрано ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 29.11.2024 у справі №644/10556/24 у вигляді особистого зобов'язання строком до 28.01.2025.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами. У кримінальному провадженні №12024221180001625 витрати не заявлялись.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369-370, 373, 374, 475 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.
На підставі п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 :
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Початок відбування іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 06.03.2025.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази: CD-R диск Axent з відеозаписами з боді камер патрульних за 12.11.2024, який визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні згідно з постановою Слідчого СВ ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_7 від 25.11.2024 - зберігати в матеріалах провадження.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Головуюча суддя ОСОБА_8