21 лютого 2025 року Справа № 480/11047/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11047/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 19.11.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та покладення на позивача обов'язку особисто звернутись з рапортом на звільнення до командира;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 19.11.2024 про звільнення його з військової служби на підставі абз.5 п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалід 2 групи та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.11.2024 звернувся до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України з рапортом про звільнення з військової служби, оскільки його дружина ОСОБА_2 має другу групу інвалідності.
Проте, як стверджує позивач, окремого рішення з приводу поданого позивачем рапорту про звільнення від 19.11.2024 по суті прийнято не було.
Ухвалою суду від 27.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Військова частина НОМЕР_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що позивач, є військовослужбовцем, який самовільно залишив частину, що в свою чергу підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.12.2023 № 369 витяг з якого додається, службовим розслідуванням завершеним наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 04.03.2024 № 1374 витяг з якого додається.
Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
В порушення зазначеної норми позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із рапортом, який направив засобами поштового зв'язку перебуваючи поза місцем проходження військової служби без поважних причин.
Окрім цього, зазначає, що позовні вимоги позивача відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки рапорт позивача був розглянутий про що, в свою чергу, свідчить копія листа від 28.11.2024 № 1848/12834, який наявний у матеріалах позовної заяви, а відтак рапорт позивача був розглянутий, що виключає предмет позовних вимог позивача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 мобілізований до Збройних Сил України, є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого солдата, стрільця 2-го батальйону 1 -ї роти 2-го взводу.
Позивачем подано рапорт від 19.11.2024 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю II групи.
До рапорту позивачем долучено наступні копії документів: нотаріально посвідчена копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; нотаріально посвідчена копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , виданого 06.11.2024; нотаріально посвідчена копія паспорта ОСОБА_2 ; нотаріально посвідчена копія картки платника податків ОСОБА_1 ; нотаріально посвідчена довідка до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12ААБ № 428359 від 25.11.2019 ОСОБА_2 ; нотаріально посвідчене посвідчення особи з інвалідністю серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 ; опис вкладеного.
Вказаний рапорт з додатками надіслано на адресу відповідача 19.11.2024 рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошта 4003000091174 від 19.11.2024, накладною № 4003000091174, описом вкладеного, копії яких долучені до позову.
Листом № 1848/12834 від 28.11.2024 за підписом командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 позивача повідомлено про те, що вирішення питань висвітлених у рапорті ОСОБА_1 від 19.11.2024 (зареєстрований 25.11.2024 № 42974) можливе у встановленому чинним законодавством порядку після повернення його до військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням норм ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно пп. "г" п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у редакції станом на 04.05.2024, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
18.05.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" № 3633-IX.
У зв'язку із внесеними змінами положеннями пп. "г" п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у новій редакції чинній з 18.05.2024, визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з ч. 12ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції чинній з 18.05.2024) військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Отже, положення Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", якими визначено підстави звільнення з військової служби, змінились та законодавцем шляхом внесення змін до нормативно-правового акту встановлено, що для звільнення з військової служби військовослужбовець має довести необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Згідно з п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджених указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно зі статтею 14Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до п.14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Відповідно до абз. 4 п. 241 Положення № 1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Так, позивачем подано відповідачу рапорт від 19.11.2024 про звільнення з військової служби у зв'язку із наявністю дружини із числа осіб із інвалідністю II групи.
Разом із тим, за вказаним рапортом позивача та доданих до нього документів про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4статті 26 Закону № 2232-ХІІ військова частина НОМЕР_1 листом від 28.11.2024 повідомила позивача про те, що вирішення питань висвітлених у рапорті ОСОБА_1 від 19.11.2024 (зареєстрований 25.11.2024 № 42974) можливе у встановленому чинним законодавством порядку після повернення його до військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням норм ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Тобто, будь-якого рішення (наказу про звільнення зі служби; рішення про відмову у звільненні з військової служби чи письмової відповіді по суті рапорту) військовою частиною НОМЕР_1 не приймалося.
Таким чином, військовою частиною НОМЕР_1 не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні рапорту позивача від 19.11.2024 про звільнення з військової служби та відповідного рішення за результатами розгляду вказаного вище рапорту позивача відповідачем не було прийнято, тоді як позивачем такий рапорт було направлено на адресу відповідача у встановленому законодавством порядку. Водночас, відповідачем не було наведено жодних підстав та не надано належних, достатніх та допустимих доказів правомірності його бездіяльності в частині не розгляду рапорту позивача від 19.11.2024 про звільнення з військової служби на підставі на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ з урахуванням встановлених вище судом обставин та аналізу чинного наведеного законодавства.
Водночас, суд зазначає, що розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду по суті рапорту позивача від 19.11.2024 про звільнення з військової служби.
Враховуючи те, що рішення військовою частиною НОМЕР_1 за результатом розгляду вищевказаного рапорту позивача не приймалося, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту прав останнього є зобов'язання військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт позивача від 19.11.2024 про звільнення з військової служби.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 19.11.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та покладення на позивача обов'язку особисто звернутись з рапортом на звільнення до командира.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 19.11.2024 про звільнення його з військової служби на підставі абз.5 п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалід 2 групи та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211,20 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал