13 грудня 2024 рокуСправа №160/27193/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування витрат,
Донецький державний університет внутрішніх справ (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) на користь Донецького державного університету внутрішніх справ вартість його утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 73'727грн.30коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідача звільнено з Національно поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», тим самим останній порушив вимоги Контракту, а тому зобов'язаний відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням в Донецькому державному університеті внутрішніх справ.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
На вказану адресу у матеріалах справи, яка збігається з відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідачу направлена зазначена ухвала суду, що підтверджується конвертом-повернення з позначкою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Враховуючи, що ухвала суду є різновидом судового рішення, а відповідно до ст.251 КАС України та ч.11 ст.126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою або судовим рішенням, які не вручені адресату з незалежних від суду причин, вважаються врученими.
В ухвалі суду відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) не скористався.
Від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення щодо позову.
Вивчивши матеріали справи, щодо предмету спору, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходила публічну службу - службу в Національній поліції України з 15.08.2018 по 04.07.2023.
15.08.2018 року наказом №213 о/с від 23.07.2018 ОСОБА_1 зараховано на навчання до Донецького юридичного інституту внутрішніх справ України.
15.08.2018 року між Донецьким юридичним інститутом МВС України, Головним управлінням Національної поліції України в Дніпропетровській області (далі - ГУНП в Дніпропетровській області, третя особа) та ОСОБА_1 укладено Контракт про здобуття освіти у Донецькому юридичному інституті МВС України.
Наказом начальника головного управління національної поліції в Дніпропетровській
області №245 о/с від 04.07.2021 року лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Синельниківського районного управління поліції.
Наказом начальника головного управління національної поліції в Дніпропетровській
області від 03.07.2023 року №426 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 4 липня 2023 року.
Відповідач, звільнившись з Національної поліції за п.7 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» , тим самим відмовившись від подальшого проходження служби, порушив вимоги контракту, а тому зобов'язаний відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням в Донецькому державному університеті внутрішніх справ.
Згідно з довідкою витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 15.08.2018 по 04.07.2021, відповідач повинен відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у розмірі 73' 727грн. 30коп.
Відповідач в добровільному порядку не відшкодував зазначені витрати, тому позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані положеннями Закону України «Про Національну поліцію», Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року №261 (далі - Порядок №261).
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Приписами ч.ч.4 та 5 ст.74 цього Закону встановлено, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Згідно зі ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261, визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема, звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Відповідно до абз.3 пп.1 Порядку №261 звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) є підставою для відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Згідно з п.п. 3 та 4 Порядку №261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи. Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Відповідно до п.5 Порядку №261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.
З матеріалів справи вбачається, що лист від 27.08.2024 року №4588/07-2024 про відшкодування особам витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, було направлено позивачу.
Згідно з довідкою витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 15.08.2018 по 04.07.2021, витрати за вказаний період склали 73' 727грн. 30коп.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, якого звільнено з органів поліції за пунктом п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у розмірі 73' 727грн. 30коп., що підтверджується довідкою витрат, пов'язаних з утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ, долученою до матеріалів справи, а тому позовні вимоги Донецького державного університету внутрішніх справ є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доказів відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі, суду не надано.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином, оскільки позивачем не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати у справі не розподіляються, тому судові витрати позивача йому не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування витрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (на рахунок Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/рахунок: UA128201720313261009201000675, ЄДРПОУ 08571423) витрати, пов'язані з її утриманням в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 73 727,30 (сімдесят три тисячі сімсот двадцять сім грн. 30 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова