Справа № 308/12818/24
1-кс/308/1234/25
04 березня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №42024072030000035 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2024 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця Республіки Молдова, с. Матеуци, із середньою спеціальною освітою, офіційно непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 209 КК України, -
встановив:
Заступник начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні за №42024072030000035 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2024 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 діб.
Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділеннями відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за процесуального керівництва Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 17.04.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42024072030000035.
У даному кримінальному провадженні слідчим за погодженням з прокурором повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про підзору у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
Слідчий вказує у клопотанні, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, а саме: в придбанні права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, а саме: в придбанні права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, а саме: в підробленні іншого офіційного документа, який видається установою і який надає права, з метою використання його підроблювачем та іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, а саме: в підробленні іншого офіційного документа, який видається установою і який надає права, з метою використання його підроблювачем та іншою особою, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб та у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а саме: використанні завідомо підробленого документа, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, а саме: розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинення правочину з таким майном, особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, а саме: розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинення правочину з таким майном, особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Сторона обвинувачення вказує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленнями про кримінальне правопорушення від 16.04.2024 та 22.04.2024, поземельними книгами на вищевказані земельні ділянки, показами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , протоколом обшуку від 29.07.2024, протоколами огляду предмета від 13.09.2024 та від 11.11.2024, висновками оціночно-земельної експертизи від 16.01.2015, комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночної-земельної експертизи від 26.09.2024, судових почеркознавчих експертиз від 23.09.2024 - 27.09.2024, протоколами тимчасового доступу до речей та документів від 29.07.2024 та 30.07.2024.
Що стосується ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, то слідчий зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 190 КК України, карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 209 КК України, карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. При цьому, аналіз обставин кримінального правопорушення свідчить про байдуже ставлення підозрюваного до законних вимог працівників правоохоронних органів. Враховуючи викладене, на думку сторони обвинувачення наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , усвідомлюючи неминучість покарання у випадку засудження за злочин, а також будучи байдужим до законних вимог органів державної влади про вчинення тих чи інших дій (наприклад, вимог з'явитися до суду тощо), може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Також, варто зазначити та врахувати факт, що ОСОБА_4 усвідомлюючи те, що він може бути засуджений до реальної міри покарання, а тому може з легкістю вчинити спробу незаконного перетину державного кордону та з легкістю покинути межі країни.
Окрім цього враховуючи той факт, що ОСОБА_4 є уродженцем Донецької області, має там місце реєстрації, а також майно, може здійснити спробу потрапити до тимчасово окупованої території України та переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Крім цього, ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни ними показань на його користь, оскільки підозрюваному добре відомо їх персональні дані, зокрема місце проживання та контактні мобільні телефони, а також інших свідків, які на даний час не встановлені, однак здійснюються всі необхідні заходи з метою їх встановлення, або ж на інших підозрюваних, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України. На думку сторони обвинувачення, свідки не зможуть почувати себе у безпеці у випадку якщо знатимуть, що ОСОБА_4 перебуває на волі.
Крім цього, на думку сторони обвинувачення наявний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ст. 177 КПК України). Одночасно він вчинив злочин проти власності, у сфері господарської діяльності та проти авторитету органів державної влади та органів місцевого самоврядування, отже є підстави вважати, що в підозрюваного ОСОБА_4 є достатньо рішучості для вчинення й інших кримінальних правопорушень. Окрім цього слід звернути увагу на те, що ОСОБА_4 неодноразово притягався до кримінального правопорушення, відносно останнього обирався вид покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна (на даний час судимість погашена).
Одночасно з тим, слідчий вказує, що вік, стан, здоров'я ОСОБА_4 не перешкоджає утриманню під вартою.
Слідчий також зазначає, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вчинене з корисливих мотивів, повторно, а також за попередньою змовою групою осіб.
Встановлено, що сукупна сума шкоди, завданої кримінальним правопорушенням становить 36 473 957 гривень.
Сторона обвинувачення вказує, що враховуючи наявні ризики, які підтверджуються доданими до клопотання матеріалами, більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 2 ст. 177 КК України, а тому є необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, у розмірі заподіяного збитку, а саме 36 473 957 гривень.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримала з мотивів, наведених у ньому, просив задовольнити та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вказав, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні, серед інших, і особливо тяжкого злочину та існують ризики, що він може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Просив визначити розмір застави у розмірі заподіяного збитку, а саме 36 473 957 гривень.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечив, зазначив, що не вчиняв дій у яких його підозрюють.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні подав письмові заперечення на клопотання, які долучено до матеріалів справи. Заперечив щодо задоволення клопотання, вказав на необгрунтованість підозри та відсутність ризиків. Зазначив, що можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду у зв'язку із тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_4 . У разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення не є безумовною підставою для констатації факту існування ризику переховування підозрюваного та єдиною підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу. Також вказує, що протягом 7-ми місяців ОСОБА_4 , достовірно знаючи, за яким фактом проводиться досудове розслідування не переховувався та не намагався переховуватися від органів досудового розслідування, не виїжджав та не мав наміру виїжджати за межі країни. Крім того зазначає, орган досудового розслідування не підтвердив наявність у ОСОБА_4 паспорту громадянина України для виїзду закордон. Щодо твердження сторони обвинувачення, що ОСОБА_4 є уродженцем Донецької області, має там місце реєстрації, а також майно, тому може здійснити спробу потрапити до тимчасово окупованої території України та переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зазначає, що ОСОБА_4 жодного разу не покидав територію, контрольовану законною владою України, та не має наміру виїжджати на тимчасово окуповану територію, факт наявності майна та реєстрації на території Донецької області не є доказом наміру виїзду на окуповану територію, а є лише формальним аспектом життєдіяльності ОСОБА_4 .
Також вказує, що орган досудового розслідування не надав жодних доказів про те, що підозрюваний мав би намір або фактично намагався впливати на свідків, зокрема, чи знайомий він з ними та чи мають вони будь-які підстави змінювати свої свідчення. Такі твердження не можуть служити підставою для обрання запобіжного заходу, оскільки наявність реального ризику повинна бути обґрунтована конкретними фактами, а не лише припущеннями або теоретичними можливостями.
Також вважає, що на підтвердження ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, стороною досудового розслідування не наведено жодного факту, який би міг підтвердити вказану тезу, що у ОСОБА_4 є наміри вчинення іншого кримінального правопорушення. Вказує, що відповідно до ст. 89 КК України, ОСОБА_4 вважається таким, що не має судимості. Тому посилання на його попередні притягнення до кримінальної відповідальності без наявності судимості є некоректним.
Крім того, сторона захисту просить врахувати, що відповідно до додатку №2 до договору № 93137 ОСОБА_4 було проведено антиглаукоматозну операцію, у зв'язку з чим йому потрібно щороку проходити контрольне обстеження у медичному центрі. Поруч з цим, відповідно до консультативного висновку лікаря-терапевта від 30.04.2024 ОСОБА_21 хворіє на стеатотичну хворобу печінки та хронічний панкреатит, УЗ ознаки: гепатомегалії, дифузних змін паренхіми печінки по типу стеатозу, дифузних змін паренхіми підшлункової залози по типу хронічного панкреатиту. Також у 2024 році ОСОБА_22 було проведено оперативне втручання з приводу діагнозу: гемороїдектомія вузлів. Вказує, що ці хвороби виключають можливість утримання під вартою, оскільки відповідно до умов позбавлення волі неможливо забезпечити необхідну медичну допомогу та нагляд, що може мати катастрофічні наслідки для здоров'я підозрюваного. Ураховуючи тяжкість хвороб та необхідність регулярного медичного нагляду, ОСОБА_4 не може утримуватися під вартою. Відсутність належного медичного догляду та обмежений доступ до необхідних лікувальних процедур в умовах ув'язнення можуть призвести до незворотних наслідків для його здоров'я та навіть загрожувати життю.
Сторона захисту вважає, що жодного з ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України об'єктивно не існує, оскільки у ході досудового розслідування кримінального провадження не встановлено достатніх доказів того, що ОСОБА_4 буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні чи вчиняти інші правопорушення. Крім цього, стороною досудового розслідування жодним чином не обґрунтовано неможливість застосування менш суворого запобіжного заходу.
Вважає, що подане клопотання є необґрунтованим, а наведені ризики не підтверджені. Просить застосувати відносно ОСОБА_4 , більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби із покладенням на ОСОБА_4 додаткових обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України.
Заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування за №42024072030000035 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2024 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
24.02.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах кримінального провадження за №42024072030000035 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2024 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, а саме: в придбанні права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, а саме: в придбанні права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, а саме: в підробленні іншого офіційного документа, який видається установою і який надає права, з метою використання його підроблювачем та іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, а саме: в підробленні іншого офіційного документа, який видається установою і який надає права, з метою використання його підроблювачем та іншою особою, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб та у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а саме: використанні завідомо підробленого документа, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, а саме: розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинення правочину з таким майном, особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, а саме: розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинення правочину з таким майном, особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно положень ст. 178 КК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.1. ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серед іншого підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна років, яке у відповідності до положень ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме: лист Холмківської сільської ради №443/02-23 від 16.04.2024, лист Холмківської сільської ради №468/02-23 від 22.04.2024, протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 06.11.2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 29.11.2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 25.06.2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_23 від 15.08.2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_24 від 12.12.2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 06.08.2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_25 від 11.09.2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_17 від 12.09.2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 12.09.2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 06.08.2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_20 від 31.07.2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_26 від 31.07.2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 16.10.2024 року, протокол тимчасового доступу до речей та документів від 29.07.2024 року, договір купівлі продажу земельної ділянки 2124886300:10:017:0030 від 17.04.2024 року, державний акт на право приватної власності на землю 1-ЗК №025082, договір купівлі продажу земельної ділянки 2124886300:10:017:0036 від 17.04.2024 року, державний акт на право приватної власності на землю 1-ЗК №025086, договір купівлі продажу земельної ділянки 2124886300:10:017:0033 від 18.04.2024 року, державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ЗК №021326, договір купівлі продажу земельної ділянки 2124886300:10:017:0032 від 18.04.2024 року, державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ЗК №021279, договір купівлі продажу земельної ділянки 2124886300:10:017:0783 від 17.04.2024 року, державний акт на право приватної власності на землю І-ЗК №025091, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 30.07.2024 року, договір купівлі продажу земельної ділянки 2124886300:10:017:0035 від 16.02.2024 року, державний акт на право приватної власності на землю І-ЗК №025089, договір купівлі продажу земельної ділянки 2124886300:10:017:0029 від 12.02.2024 року, державний акт на право приватної власності на землю І-ЗК №104362, договір купівлі продажу земельної ділянки 2124886300:10:017:0034 від 12.02.2024 року, державний акт на право приватної власності на землю РЗ №350191, протокол обшуку від 29.07.2024 року, протокол огляду предметі від 13.09.2024 року, протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 31.10.2024 року, протокол огляду предмета від 11.11.2024 року, висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3346-Е від 23.09.2024, висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3673-Е від 27.09.2024, висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3672-Е від 26.09.2024, висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3671-Е від 26.09.2024, висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3669-Е від 25.09.2024, висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3668-Е від 25.09.2024, висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3665-Е від 24.09.2024, висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3662-Е від 24.09.2024, висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3674-Е від 27.09.2024, висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи №4955-Е від 16.01.2025, поземельна книга земельної ділянки з кадастровим номером 2124886300:10:017:0029 від 23.01.2024, поземельна книга земельної ділянки з кадастровим номером 2124886300:10:017:0030 від 26.01.2024, поземельна книга земельної ділянки з кадастровим номером 2124886300:10:017:0031 від 26.01.2024, поземельна книга земельної ділянки з кадастровим номером 2124886300:10:017:0032 від 29.01.2024, поземельна книга земельної ділянки з кадастровим номером 2124886300:10:017:0033 від 31.01.2024, поземельна книга земельної ділянки з кадастровим номером 2124886300:10:017:0034 від 31.01.2024, поземельна книга земельної ділянки з кадастровим номером 2124886300:10:017:0035 від 01.02.2024, поземельна книга земельної ділянки з кадастровим номером 2124886300:10:017:00306від 02.02.2024, поземельна книга земельної ділянки з кадастровим номером 2124886300:10:017:0037 від 27.02.2024, поземельна книга земельної ділянки з кадастровим номером 2124886300:10:017:0783 від 08.02.2024 вважаю, обґрунтованою пред'явлену ОСОБА_4 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо його причетності до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, в межах розслідування яких ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 209 КК України. Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
В свою чергу, всі обставини провадження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 мають з'ясовуватися судом під час судового розгляду у встановленому законом порядку.
Щодо посилання сторони захисту на необґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що для визнання на даному етапі підозри необґрунтованою повинні бути обставини, які б беззаперечно та прямо стверджували б, що версія сторони обвинувачення є неспроможною. При цьому такі факти мали б вказувати, що правова позиція захисту є єдиноможливою в даному конкретному випадку й інша версія подій є малоймовірною. Позиція сторони захисту щодо необґрунтованості підозри та надані підозрюваним пояснення, не є настільки неспростовними та однозначними, що давали б змогу дійти висновку про необґрунтованість підозри. Відтак, посилання захисника на необґрунтованість підозри слідчим суддею визнаються неспроможними.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 передбачає виключно покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Крім того, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності з наведеними вище обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується слідчим суддею при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Варто зауважити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки воно свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. При цьому, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого, у кримінальному провадженні підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, тому підозрюваний має реальну можливість спілкуватись із свідками, потерпілим і впливати на них у кримінальному провадженні шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання їх до надання неправдивих свідчень, введення в оману органів досудового розслідування та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.
Водночас варто зауважити, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Вказаний правовий припис кореспондується з ч. 1 ст. 23 КПК України, згідно з якою суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження отримує усно.
Усвідомлюючи зазначене, підозрюваний може вчинити спроби незаконного впливу на свідків, потерпілого у вказаному кримінальному провадженні з метою зміни наданих раніше показань, що негативним чином позначиться на неупередженості дослідження обставин кримінального правопорушення.
Разом із тим, суд погоджується із доводами сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, стороною обвинувачення доведено наявність ризику, передбаченого п.1 та п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні і особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено виключно покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, злочин вчинено умисно, у період дії воєнного стану, а також бере до уваги дані про особу підозрюваного, а саме, що останній має середню спеціальну освіту, офіційно не працює, неодружений, має постійне місце проживання, раніше не судимий, нагороджений подякою за високий патріотизм, активну громадянську позицію, надання благодійної допомоги на підтримання захисників державного суверенітету та територіальної цілісності України, згідно характеристики голови правління ОСББ «ЖК ВЕНЕЦІЯ» в м. Київ вих. №113 від 02.03.2025 року характеризується з позитивної сторони
Крім цього, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_4 має ряд захворювань: відповідно до додатку №2 до договору № 93137 ОСОБА_4 було проведено антиглаукоматозну операцію, відповідно до консультативного висновку лікаря-терапевта від 30.04.2024 ОСОБА_4 хворіє на стеатотичну хворобу печінки та хронічний панкреатит, проведено оперативне втручання з приводу діагнозу: гемороїдектомія вузлів.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги, що вказані обставини існували на момент вчинення інкримінованих підозрюваному злочинів, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.
Положеннями ст.11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» передбачено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 року № 239/5/104 затверджений Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту.
Тобто, особам які утримуються в місцях попереднього ув'язнення забезпечується надання медичної допомоги.
Жодних даних, котрі б свідчили про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі матеріали клопотання не містять, та такі не були надані стороною захисту.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.
Враховуючи сукупність наведених обставин, особу підозрюваного, та те, що стороною обвинувачення доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовуючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У зв'язку із наведеним клопотання слідчого підлягає до задоволення.
У відповідності з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
У відповідності з ч. 5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб..
Згідно ч.5 ст.182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена, враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Так, із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її пункту 3, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та § 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув'язнення підозрюваного. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain, заява № 12050/ 04, § 79).
Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які необхідно врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Виходячи з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, тяжкості кримінальних правопорушень у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 з урахуванням положення Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2025 року складає 3028 гривні, та з урахуванням даних щодо майнового стану підозрюваного, розміру шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідним визначити заставу у розмірі чотирьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. Такий розмір застави, на переконання слідчого судді, буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, зможе запобігти ризикам, передбаченими ст.177 КПК України та буде з одного боку утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Доказів щодо наявності в підозрюваного такого майнового стану, який б свідчив про те, що вказаний розмір застави не здатен забезпечити виконання підозрюваний, у разі її внесення, покладених на нього обов'язків, стороною обвинувачення надано не було.
У випадку внесення застави слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, та зобов'язати ОСОБА_4 : прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожного вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Київ) без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого судді або суду про зміну місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні щодо обставин вказаного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 24 квітня 2025 року (включно).
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України - в розмірі чотирьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті) грн. 00 коп.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 а, наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожного вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Київ) без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого судді або суду про зміну місця проживання та роботи;
- утримуватись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні щодо обставин вказаного кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків визначити до 24 квітня 2025 року (включно).
Згідно з частиною сьомою статті 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному та захиснику.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області ОСОБА_1