Справа № 308/2713/25
27 лютого 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника власника майна ОСОБА_3 - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025078030000133 від 14.02.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України про накладення арешту на майно,-
Прокурор Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025078030000133 від 14.02.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.
В обгрунтування вимог клопотання прокурор посилається на те, що сектором дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025078030000133 від 14.02.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ст. 290 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.02.2025 року в чергову частину Ужгородського РУП ГУНІ в Закарпатській області надійшло повідомлення від працівника СРПП, про те, що за адресою с. Барвінок, біля вул.Лісна, виявлено самохідну бурильну установку та електрокомпресор із відсутніми номерними позначеннями на них.
13 лютого 2025 року, в ході проведення огляду місця події, що розташоване за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, село Барвінок, неподалік вулиці Лісна, було виявлено та вилучено: компресор гвинтовий марки «Comprag DACS 10», який поміщено на територію штраф майданчика ЦЗ ГУНП в 3/о, що в м. Ужгород, вул. Карпатської України, №10-А, а також вилучено бурильну самохідну установку марки «ROTOMAX М», яку передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Прокурор зазначає, що враховуючи, що вищевказані речі могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та може бути предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, у зв?язку з чим, 14 лютого 2025 року постановою старшого дізнавача сектору дізнання Ужгородського РУП, компресор гвинтовий марки «Comprag DACS 10», який поміщено на територію штраф майданчика ЦЗ ГУНП в 31о, що в м. Ужгород, вул. Карпатської України, №10-А, бурильну самохідну установку марки «ROTOMAX М», яку передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженні.
Прокурор зазначає, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені під час огляду місця події речі відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та містять на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень.
Прокурор зазначає, що вищевказане майно відповідно до статті 98 КПК України є речовим доказом даного кримінального провадження, а тому в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладанні арешту на вилучене майно.
На даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказані речі є доказами у кримінальному провадженні, адже вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (вони є матеріальні об'єкти, які могли зберегти на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження). У зв'язку із цим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив таке задовольнити з підстав та мотивів, викладених у клопотанні. Надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Після оголошеної перерви в судовому засіданні, в наступне судове засідання не з'явився.
Представник власника майна ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечила. Зазначила, що необхідність у накладенні арешту на вилучені речі не виправдана. З огляду на викладене, просила слідчого суддю відмовити в задоволенні даного клопотання.
Перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши доводи сторін, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що Сектором дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 14.02.2025 року внесені до ЄРДР за №12025078030000133, попередня правова кваліфікація ст.290 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що 13.02.2025 року без ухвали слідчого судді було проведено огляд місця події за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Барвінок, неподалік вулиці Лісна в ході якого виявлено та вилучено, а саме: компресор гвинтовий марки «Comprag DACS 10», який поміщено на територію штраф майданчика ГУНП в Закарпатській області та бурильну самохідну установку марки «ROTOMAX М», яку передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається з протоколу огляду місця події від 13.02.2025 року, такий був проведений за участю понятих.
Постановою старшого дізнавача сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 від 14.02.2025 року, який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, вилучені речі, а саме: компресор гвинтовий марки «Comprag DACS 10», та бурильну самохідну установку марки «ROTOMAX М», яку передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які було виявлено та вилучено 13.02.2025, під час проведення огляду місця події, визнано речовими доказами.
Слідчим суддею встановлено, що згідно специфікації №1 №615/07-20 від 27.07.2020 року вбачається, що продавцем компресора гвинтового марки «Comprag DACS 10» є ТОВ "Компресормаш-Сервіс", а покупцем ОСОБА_3 .
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів (в тому числі цінних паперів, грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.
Згідно положень ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).
Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
При цьому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Отже, чинним КПК не заборонено з метою збереження речових доказів накладати арешт на майно у кримінальному провадженні, коли у ньому нікому, в тому числі й тим, на чиє майно накладається арешт, не повідомлено про підозру.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).
Щодо відповідності майна ознакам речового доказу
Надаючи оцінку тому чи майно, на яке просить прокурор накласти арешт, відповідає ознакам речового доказу, слідчим суддею ураховуються зміст поняття «речові докази» та обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Так, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК)
Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).
За ч.7 ст.236 КПК предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України прокурор довів слідчому судді необхідність арешту майна на вилучені речі, а саме:
- бурильну самохідну установку марки «ROTOMAX М», яку передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою збереження речових доказів та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, а тому клопотання в цій частині підлягає до задоволення.
Метою накладення арешту на це майно, слідчим суддею є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів.
Одночасно, слідчий суддя вважає, що прокурором дотримано вимог ст.ст. 170,171 КПК України і в клопотанні прокурора наявне обґрунтування необхідності арешту на вилучені речі в цій частині виявлені під час огляду місця події та конкретизовано підстави та мета накладення арешту на них.
Слідчим суддею встановлено, клопотанням та матеріалами доданими до клопотання доведено, що вилучені в ході огляду місця події речі, а саме: бурильна самохідна установка марки «ROTOMAX М», яку передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до ст. 98 КПК України, має значення у кримінальному провадженні як речовий доказ.
Слідчим суддею встановлена безумовна переконливість щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки у разі його не застосування може призвести до зникнення та навіть втрати слідів, предметів як речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, окрім того вилучення майна проведено згідно встановленої процедури, враховуючи правову підставу для арешту майна та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та положення ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, при цьому позбавлення цього права відбувається в суворому додержанні як національного, так і міжнародного законів, щоб не призводити до свавілля з боку правоохоронних органів не втручання в право власності, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, тому слідчий суддя вважає, що клопотання в цій частині обґрунтоване й підлягає до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.
Незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а тому наявні правові підстави для арешту майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування .
За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна.
Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном. Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає.
Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов'язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Розяснити, що згідно ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Тимчасове накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя погоджується з висновком, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на: компресор гвинтовий марки «Comprag DACS 10», який було вилучено, слід відмовити, оскільки прокурором у клопотанні необґрунтовано необхідність накладення арешту на вказану річ, не конкретизовано підстав та мети накладення арешту.
Як вбачається зі змісту клопотання та наданого витягу з ЄРДР, Ужгородським РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 14.02.2025 року внесені до ЄРДР за №12025078030000133, попередня правова кваліфікація ст. 290 КК України.
Диспозиція ст. 290 КК України передбачає відповідальність за знищення, підробку або заміну ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.
Об'єкт злочину - контрольоване використання транспортних засобів, їх вузлів та агрегатів,
Предметом злочину є: 1) ідентифікаційний номер; 2) номери двигуна, шасі або кузова; 3) номерна панель з ідентифікаційним номером транспортного засобу.
Гвинтовий компресор - це роторний компресор, що має гвинтоподібні ротори зі спряженими і різноспрямованими зубцями. Належить до різновиду двошнекових машин із зачепленням шнеків.
Відповідно до п.1.10 ПДР України транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучений компресор гвинтовий марки «Comprag DACS 10» не підпадає під ознаки транспортного засобу у розумінні п.1.10 ПДР України, а тому не може бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Таким чином, відсутня правова кваліфікація вчинення кримінального правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, обставини вчинення кримінального правопорушення, безпосереднього діяння, не вказано об'єкту кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що за диспозицією ст. 290 КК України, передбачена кримінальна відповідальність за знищення, підробку або заміну ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміну без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.
Однак будь-якого обґрунтування щодо здійснення вище перерахованих дій та підтвердження цьому прокурором не надано, а тому за відсутності доведення органом досудового слідства, що компресор гвинтовий марки «Comprag DACS 10» є об'єктом кримінального правопорушення передбаченого ст. 290 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що компресор гвинтовий марки «Comprag DACS 10» не є предметом кримінального правопорушення передбаченого ст. 290 КК України.
Прокурором в поданому клопотанні не доведено, що компресор гвинтовий марки «Comprag DACS 10» є предметом кримінального правопорушення передбаченого ст. 290 КК України, а тому слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання в цій частині.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).
Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
У кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
В обґрунтування підстав для накладення арешту на компресор гвинтовий марки «Comprag DACS 10», прокурором зазначалося в клопотанні, що вказана річ містить на собі сліди кримінального правопорушення та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, він постановою від 14.02.2025 року визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.
Разом з тим, слідчий суддя не погоджується з аргументами прокурора в частині накладення арешту на компресор гвинтовий, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що компресор гвинтовий марки «Comprag DACS 10», хоча би за одним із критеріїв відповідає ознакам речових доказів. Зокрема, у матеріалах провадження відсутні підстави, що він: 1) був знаряддям вчинення злочину, 2) зберіг на собі його сліди, 3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються, 4) були об'єктом кримінально протиправних дій, 5) набутий кримінально протиправним шляхом.
Слід зазначити, що, в судовому засіданні та в клопотанні прокурор не зазначив, які саме сліди вчинення злочину та інші відомості містить компресор, які можуть бути бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
При цьому, визнання стороною обвинувачення даного компресору речовим доказом у кримінальному провадженні не може бути єдиною умовою для накладення на нього арешту, оскільки не є визначеною законом підставою для цього. Прокурором під час судового розгляду не було доведено необхідності накладення арешту на даний компресор. За таких обставин, застосовані обмеження права власності, а також наслідки арешту майна для її власників є неспіврозмірними із завданнями кримінального провадження.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про не підтвердження матеріалами клопотання відповідності компресора критерію речових доказів, а зазначене є підставою для відмови у задоволенні клопотання .
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає недоведеним висновок прокурора про те, що компресор гвинтовий марки «Comprag DACS 10», належать до речових доказів відповідно до вимог ст.98 КПК України, та про наявність підстав та мети у відповідності до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України для накладення на неї арешту.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено необхідність такого арешту на компресор гвинтовий марки «Comprag DACS 10».
Більш того, у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а це, в свою чергу, підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов'язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження у відповідності до вимог КПК України, судовою процедурою гарантується дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
На підставі вищенаведеного, враховуючи, що прокурором не доведено необхідність такого арешту, а також не доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу , і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, а відтак слідчий суддя прийшов до висновку, що зазначене клопотання про накладення арешту майна в цій частині є безпідставним та необґрунтованим, тому в його задоволенні слід відмовити.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Таким чином, клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні клопотання або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025078030000133 від 14.02.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України про накладення арешту на майно- задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке вилучене 13.02.2025 в ході проведення огляду місця події, а саме:
- бурильну самохідну установку марки «ROTOMAX М», яку передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - шляхом тимчасового обмеження права розпорядження.
В решті вимог клопотання - відмовити.
Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Дата оголошення повного тексту ухвали- 03.03.2025 року о 08 год. 45 хв.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1