Справа № 947/5906/25
Провадження № 1-кс/947/3004/25
26.02.2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000000026, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.307 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області, за процесуального керівництва Одеської обласної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідування №12024160000000026 від 16.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.307 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що громадянка ОСОБА_5 , знаходячись на території м. Одеси займається незаконним придбанням, зберіганням з метою збуту та збутом наркотичних засобів.
У ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень причетна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка м. Одеси, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка здійснює незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, що підтверджується проведеними негласними слідчими (розшуковими) діями, в ході яких проведено оперативну закупку таблеток «Метафін ІС», які відповідно до висновку експерта містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон.
У ході подальшого досудового розслідування зафіксована протиправна діяльність вище вказаних осіб і орган досудового розслідування має достатні підстави вважати, що виявлені за місцем фактичного мешкання ОСОБА_5 документи, предмети та речі у своїй сукупності мають безпосередній зв'язок із вчиненими кримінальними правопорушеннями. Зв'язок цих речей та предметів із розслідуваними кримінальними правопорушеннями полягає в тому, що в них містяться відомості злочинної діяльності особи причетної до вчинення цих кримінальних правопорушень, які в ході розслідування підлягають доказуванню, а окремі з них, можуть бути доказами.
Так, 20.02.2025 в порядку ст. 236 КПК України, на підставі ухвали слідчого судді, проведено санкціонований обшук квартири за місцем фактичного мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено речі, які мають вагоме значення для встановлення об'єктивної істини у вказаному кримінальному провадженні, а саме:
- блістер із написом «Метафін», який містить п'ять пігулок;
- блістер із фрагментом напису «НОВАН», який містить шість пігулок;
- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy 39+» модель SM-G965F імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 у корпусі чорного кольору з сім картою мобільного оператору зв'язку № НОМЕР_3 ;
- грошові кошти в сумі 1300 гривень, 3 купюри номіналом 200 гривень серії та номеру: ГА 1314412, ХА 1555480, ЕЕ 2742887, 2 купюри номіналом 100 гривень, серії та номеру: ЯБ 0160985, УЧ 2471304, одна купюра номіналом 500 гривень, серії та номеру: ГМ 9238897;
- електронний рецепт №0000-2ХЕЗ-38 М1-РХ 7 М виданий 17.02.2025 лікарем ОСОБА_6 на 1 арк.;
- інформаційні листи на 2 арк.;
- грошові кошти в сумі 2100 гривень, 2 купюри номіналом 500 гривень серії та номеру: ГБ 3865013, ЄА 1151428, 4 купюри номіналом 200 гривень, серії та номеру: ГЗ 1819705, ГИ 2821953, ЄЄ 0661169, ВЗ 5135431, 3 купюри номіналом 100 гривень, серії та номеру: ЕВ 8069249, ЄЗ 6872346, УМ 7977108;
- електронний рецепт № 0000- К 483-ОЕ17-ОХ6Т від 04.02.2025 на ім'я ОСОБА_7 на 1 арк.;
- електронний рецепт № 0000- АЕ44-9М15-А 7Е2 від 17.02.2025 на ім'я ОСОБА_8 на 1 арк.
Постановою слідчого від 20.02.2025 вище перелічене, вилучене в ході обшуку майно, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами, оскільки в органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати що воно перебуває у незаконному обігу, є знаряддям та об'єктом протиправних дій та зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, виявити які вдасться лише за допомогою проведення слідчих дій та відповідних експертиз із залученням судових експертів.
Слідча звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів, можливої подальшої конфіскації, враховуючи те, що підозрювана ОСОБА_5 офіційно не працевлаштована, може свідчити, що грошові кошти, виявлені та вилучені за місцем мешкання останньої, можуть бути отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Прокурор надав заяву в якій підтримав клопотання та просив розглянути у його відсутності посилаючись на доводи викладені письмово.
Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_9 надав заяву про розгляд клопотання у його відсутності, в якій зазначив, що заперечує проти накладення арешту на вилучені грошові кошти в сумі 2 100 гривень, оскільки вони тримані підозрюваною легально.
Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
З урахуванням вищевикладеного та з метою дотримання процесуальних строків розгляду такого роду клопотань, вважаю за можливе розглянути останнє у відсутності власника майна та його захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, заяву захисника, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчої підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
В судовому засіданні встановлено, що вилучене під час обшуку майно, може відповідати критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки є підстави вважати, що могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.
Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.
Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3 ст.170 КПК України, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
Так, 21.02.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, санкція ч.2 якої визначає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що в цілях запобігання можливості відчуження вищевказаного майна та забезпечення можливої конфіскації, як виду покарання, а також беручи до уваги правове обґрунтування клопотання прокурора, клопотання про накладення арешту майна підлягає задоволенню.
Так, під час розгляду клопотання, слідчим суддею встановлено, що вилучені під час проведення обшуку за місцем мешкання підозрюваної ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти мають ознаки майна (доходів), що могло бути отримано внаслідок вчинення останньою кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.1,2 ст.307 КК України.
Доводи адвоката ОСОБА_9 стосовно того, що вилучені грошові кошти легально отримані підозрюваною та не мають жодного відношення до кримінального провадження, не набуті злочинним шляхом, жодним чином не підтверджені документально та потребують додаткової перевірки з боку органу досудового розслідування.
Тому наразі, на думку слідчого судді, не можна достеменно стверджувати, що грошові кошти вилучені за адресою: АДРЕСА_1 , не отримані від кримінально-протиправної діяльності підозрюваної. Їх зв'язок із вчиненням кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.1,2 ст.307 КК України, підлягає перевірці з боку органу досудового розслідування, а тому арешт такого майна є виправданий.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя встановив, що захисником підозрюваної не було доведено законності походження вилучених грошових коштів, відношення їх до особистих накопичень, натомість органом досудового розслідування доведено факт можливого нелегального їх походження.
Накладення арешту на вилучений мобільний телефон потрібно для проведення його огляду з метою належної фіксації інформації, яка має доказове значення у кримінальному проваджені, та проведення відповідної комп'ютерно-технічної експертизи.
Також, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Так, з урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що для розслідування цього кримінального провадження на даній стадії досудового слідства, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді відповідатиме положенням кримінального процесуального закону.
Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчої підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000000026, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.307 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на речі, вилучені 20.02.2025 в ході обшуку місцем фактичного мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- блістер із написом «Метафін», який містить п'ять пігулок;
- блістер із фрагментом напису «НОВАН», який містить шість пігулок;
- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy 39+» модель SM-G965F імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 у корпусі чорного кольору з сім картою мобільного оператору зв'язку № НОМЕР_3 ;
- грошові кошти в сумі 1300 гривень, 3 купюри номіналом 200 гривень серії та номеру: ГА 1314412, ХА 1555480, ЕЕ 2742887, 2 купюри номіналом 100 гривень, серії та номеру: ЯБ 0160985, УЧ 2471304, одна купюра номіналом 500 гривень, серії та номеру: ГМ 9238897;
- електронний рецепт №0000-2ХЕЗ-38 М1-РХ 7 М виданий 17.02.2025 лікарем ОСОБА_6 на 1 арк.;
- інформаційні листи на 2 арк.;
- грошові кошти в сумі 2100 гривень, 2 купюри номіналом 500 гривень серії та номеру: ГБ 3865013, ЄА 1151428, 4 купюри номіналом 200 гривень, серії та номеру: ГЗ 1819705, ГИ 2821953, ЄЄ 0661169, ВЗ 5135431, 3 купюри номіналом 100 гривень, серії та номеру: ЕВ 8069249, ЄЗ 6872346, УМ 7977108;
- електронний рецепт № 0000- К 483-ОЕ17-ОХ6Т від 04.02.2025 на ім'я ОСОБА_7 на 1 арк.;
- електронний рецепт № 0000- АЕ44-9М15-А 7Е2 від 17.02.2025 на ім'я ОСОБА_8 на 1 арк.
шляхом заборони будь-кому користуватися та розпоряджатися ним до скасування арешту у порядку встановленому КПК України.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1