нп 2/490/1072/2025 Справа № 490/9964/24
Центральний районний суд м. Миколаєва
03 березня 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Гуденко О.А., при секретарі - Позднякову Є.В.,
за участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
06 листопада 2024 року позивачка з подальшим уточненням позовних вимог звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх доходів відповідача.
Ухвалою суду від 11.11.2024 року відкрито спрощене позовне провадженння по справі та призначено до судового розгляду.
11 лютого 2025 року відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі, до вирішення по суті справи № 490/857/25 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері, провадження по якій відкрито ухвалою центарльного районного суду м.Миколаєва від 10.02.2025 року. Вважає, що оскільки ці судлові справи об'єднує один предмет позовних вимог у вигляді грошових стягнень у вигляді аліментів, то обидві справи передбачають стягнення з позивача певну частку доходу , отже об'єктивно неможливо виіршити справу № 490/9964/24 без врахування висновків, до яких дійде суд у справі № 490/857/25.
Ухвалою суду від 03.03.2025 року у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №490/9964/24 до набрання законної сили судового рішення по справі № 490/857/25 - відмовлено.
Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, зазначила, що відповідча дійсно весь час не відмовлявся утримувати сина і добровільно перераховував їй близько 8 000 грн , проте оскільки все залежить від його настрою, хоче, щоб аліменти вона отримувала у визначеному законом порядку, як положено по закону.
Відповідач в судовому засіданні заперечив проти позову, зазначив, що весь час після розірвання шлюбу вони завжди доходили згоди щодо цутримання сина, чому і зараз замість домовленостей позивачка звернулася до суду - йому не зрозуміло і він вважає це нечесним. Звернув увагу суду на те, що позивачка доволі часто залишає їх сина на три-чотири години разом з його мамою, проте при цьому не пропонує відшкодовувати його матері ті витрати, які остання несе на онука в той час, як він перебуває у неї. Це не є справедливим, колди колишня дружина отримує 8 000 грн від колишнього чоловіка на дитину, при цьому ще і звертається до його матері по допомогу. Зазначив, що за час перебування справи в суді він намагався домовитися з позивачкою та продовжував сплачувати аліменти.
Позивачка визнала в судовому засіданні, що відповідач дійсно перераховувв їй кошти з листопада по січень включно, які вона згодна зарахувати як сплату аліментів.
Вислухавши пояснення сторін,дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Стаття 263 ЦПК України, передбачає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зістаттями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 10.08.2016 року, шлюб між ними розірвано рішенням суду від 13.12.2023 року.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 15.09.2017 року .
Судом установлено, що дитина проживає разом з матір'ю , що сторонами не заперечується.
Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Так, відповідно достатті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів. 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Пункт 1 ст. 3 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованоїПостановою ВР № 789-ХII від 27.02.91 р. передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Пунктом 2 ст. 27 ч. 1 цієї Європейської Конвенції визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
За положеннями ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ч. 8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись із максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
За положеннями ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на утримання малолітнього сина, суд враховує вік, стан здоров'я дитини , та виходить з того, що відповідач за своїм станом здоров'я та матеріальним становищем спроможний надавати матеріальну допомогу. Відповідач працює офіційно, фізично здоровий, перебування на утриманні відповідача, крім спільної дитини із позивачкою, інших неповнолітніх дітей та/або непрацездатних осіб - судом не встановлено.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Проте суд враховує пояснення відповідчаа та визнання цих обставин позивачем, отже алміенти слід стягнути з лютого 20205 року, оскільки до того часу кошти на утримання дитини перераховувалися відповідачем добровільно.
Суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача щодо витрат його матері на утримання дитини в ті години, коли ОСОБА_7 перебуває у бабусі за проханням його матері- позивачки по справ, оскільки такі взаємовідносини бабусі з матір'ю її онука жодним чином не впливають на його обов'язок, як батька, утримувати свою дитину.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до вимогст.141 ЦПК Україниз відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211, 20 грн, оскільки позивачка при подачі позову про стягнення аліментів звільнена від його сплати.
Керуючись ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.02.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 273 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 05 березня 2025 року.
Суддя О.А. Гуденко