Справа № 483/277/25
Провадження № 1-кп/945/491/25
Іменем України
04 березня 2025 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;
прокурора ОСОБА_3 ;
захисника ОСОБА_4 ;
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Миколаєві обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024152100000173 від 05.12.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Козирка Очаківського району Миколаївської області, громадянина України, не працевлаштованого, не одруженого, не маючому на утриманні малолітніх дітей, із неповною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
встановив:
03 березня 2025 року до Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024152100000173 від 05.12.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 вказане кримінальне провадження розподілено та передано головуючому судді ОСОБА_1 .
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити обвинувальний акт до розгляду по суті.
Обвинувачений та його захисник проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечували.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, беручи до уваги, що обвинувальний акт складено з дотриманням вимог, передбачених ст. 291 КПК України, підстав для його повернення прокурору чи направлення до відповідного суду для визначення підсудності немає, угод про примирення чи про визнання винуватості в порядку статей 468-475 КПК України до суду не надходило, підстав для закриття провадження з підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України не встановлено, суд вважає підготовку до судового розгляду завершеною та приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду в даному кримінальному провадженні.
Оскільки підстав для здійснення судового розгляду в кримінальному провадженні в закритому судовому засіданні не встановлено, з урахуванням думки учасників судового провадження суд вважає, що судовий розгляд слід здійснювати у відкритому судовому засіданні, в яке необхідно викликати учасників.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 135 КК України особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув'язнення.
Клопотання про колегіальний розгляд від обвинуваченого та його захисника не надійшло.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
До суду у підготовчому засіданні надійшло клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_5 у ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) діб без внесення застави.
Клопотання обґрунтовано тим, що 06 грудня 2024 року слідчим суддею Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 00.00 години 02.02.2025 року.
Окрім цього, 28 січня 2025 року слідчим суддею Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області відносно ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою до 04 березня 2025 року включно. Дана ухвала слідчого судді про продовження строку тримання під вартою припиняє свою дію об 00 годині 00 хвилин 05 березня 2025 року.
У клопотанні зазначено, що ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінились та продовжують існувати, а застосування більш м'якого запобіжного заходу виявиться недостатнім, так як не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого підтримав з підстав та мотивів, викладених у клопотанні.
Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання, просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, так як досудове розслідування закінчено, а носіння електронного браслету забезпечить виконання обвинуваченим обов'язків.
Крім того захисник зауважив, що ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків є надуманим та необґрунтованим, так як фактично допитані свідки на стадії досудового розслідування не були очевидцями інкримінованого ОСОБА_5 злочину.
Заслухавши у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого та його захисника, розглянувши клопотання, дослідивши характеризуючі дані на обвинуваченого, суд, враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обраного раніше запобіжного заходу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у виді «позбавлення волі» строком до 15 років.
Ухвалою слідчого судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 06.12.2024 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.02.2025 року.
Окрім цього, 28 січня 2025 року слідчим суддею Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області відносно ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою до 04 березня 2025 року включно.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:
- ризик переховування обвинуваченого від суду;
- ризик незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні;
- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого:
1) переховування від суду. Так, останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років. Зазначена обставина сама пособі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності ризику переховування суд також враховує ту обставину, що матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей щодо наявних міцних соціальних зв'язків обвинуваченого, що могло би гарантувати присутність обвинуваченого в межах с. Козирка Очаківського району Миколаївської області. Натомість, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 родичів (окрім опікунів) та утриманців не має, офіційно не працевлаштований. Наведене створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачений у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією, зможе переховуватись від суду, оскільки достатні стримуючі фактори відсутні.
2) незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, тому суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідки обвинуваченому відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинуваченого. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні. І тому Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Саме тому, суд вважає існуючим ризик незаконно впливати на потерпілого та свідка.
У реєстрі матеріалів досудового розслідування міститься інформація про допит 16 свідків на стадії досудового розслідування, а тому Суд наголошує, що оцінка доказів по справі, може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії підготовчого провадження суд не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості і достатності, вдаватись в оцінку належності кваліфікації інкримінованого правопорушення.
За таких підстав суд вважає наявність ризику доведеним, а тому доводи сторони захисту не приймаються до уваги.
3) ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Обґрунтованим вважає суд і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований, заробляв випадковими підробітками, протиправна діяльність зупинена в результаті затримання, будь-яких стримуючих факторів, судом не встановлено, а стороною захисту не надано, перебуваючи на волі ОСОБА_5 може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення аналогічного характеру, усвідомлюючи безкарність своїх дій.
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_5 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого; відсутність жодних відомостей про міцність соціальних зв'язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов'язків обвинуваченим; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосовано з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкриміновано та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу і не перестали існувати, а застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, не забезпечить належного виконання обов'язків обвинуваченим.
Крім того, стороною захисту не долучено на обґрунтування можливості застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту будь-яких підтверджуючих документів, таких, зокрема, як свідоцтво про права власності на житловий будинок, інформацію про власників та не заперечення їх про проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин подальше тримання обвинуваченого під вартою є виправданим.
На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави Суд вважає за можливе не визначати.
Разом з тим, клопотання прокурора в частині залишення обвинуваченого в умовах ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» задоволенню не підлягає, оскільки нормами КПК України не передбачено вибір місця утримання обвинуваченого судом.
Керуючись статтями 110, 176-178, 183, 184, 193-194, 199, 314-316, 369, 372 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд
постановив:
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України в приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області у відкритому судовому засіданні на 10 годину 00 хвилин 12 березня 2025 року.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, на 60 діб до 02 травня 2025 року включно.
Розмір застави не визначати.
Обвинуваченого викликати в судове засідання шляхом направлення повістки про виклик до суду до адміністрації ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», де обвинувачений утримується під вартою.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
У судове засідання викликати прокурора, захисника, обвинуваченого та потерпілого.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, прокурором протягом 5(п'яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Повний текст ухвали складено та підписано 05 березня 2025 року об 11 год. 30 хв.
Суддя ОСОБА_6
05.03.2025