Справа № 489/1472/25
Провадження № 1-кс/489/387/25
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Ухвала
іменем України
05 березня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві скаргу адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , на рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим,
встановив:
Зі скарги вбачається, що 23.01.2025 ОСОБА_4 звернулася до Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м. Миколаєві із заявою про визнання потерпілою у кримінальному провадженні № 62024150010002052 від 21.08.2024 за ч. 1 ст. 415 КК України за фактом загибелі її чоловіка ОСОБА_5 . 17.02.2025 ОСОБА_4 отримала відповідь з ТУ ДБР у м. Миколаєві про те, що відсутні підстави для визнання її потерпілою у даному провадженні. У зв'язку із цим, скаржник просить визнати поважними причини пропуску строку на оскарження рішення слідчого, поновити його строк та зобов'язати слідчого належним чином розглянути заяву ОСОБА_4 про залучення до провадження як потерпілої.
Представник скаржника до суду не з'явився, надіславши заяву про підтримання скарги та проведення судового розгляду в його відсутність. Керуючись ч. 6 ст. 9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження та закріпленим у ст. 7 КПК України принципом диспозитивності, слідчий суддя дійшов висновку про можливість розгляду скарги без участі скаржника.
Слідчий до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся. Його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України.
Розгляд скарги проводиться без фіксування ходу засідання за допомогою технічних засобів відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України.
Вивчивши скаргу та додані матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до пунктів 1, 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк; рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Згідно зі ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Статтею 55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно з ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Таким чином, системний аналіз вказаних положень кримінального процесуального законодавства свідчить про те, що у разі, коли слідчий за результатами розгляду заяви особи, яка позиціонує себе як потерпіла у відповідному кримінальному провадженні, про проведення слідчих та процесуальних дій, а також про залучення як потерпілого в такому провадженні, доходить висновку про те, що така заява задоволенню не підлягає або особа не може бути потерпілою у кримінальному провадженні, тому слідчий зобов'язаний винести відповідну вмотивовану постанову про відмову в задоволенні клопотання або про відмову у визнанні потерпілим, які можуть бути оскаржена слідчому судді.
Натомість, при розгляді скарги встановлено, що Першим слідчим відділом ТУ ДБР у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024150010002052 від 21.08.2024 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України (порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого), яке, за твердженням скаржника, здійснюється за фактом загибелі (смерті) її чоловіка ОСОБА_5 , що слідчим не заперечувалося.
23.01.2025 ОСОБА_4 звернулася до Першого слідчого відділу ТУ ДБР у місті Миколаєві із заявою про залучення її потерпілою у вказаному кримінальному провадженні. Листом від 03.02.2025 №16-045-6101-25, який був отриманий скаржником 17.02.2025, слідчий повідомив ОСОБА_4 про те, що відсутні підстави для залучення її потерпілою.
Натомість, відповідно до принципу законності, як загальної засади кримінального провадження, закріпленої у ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог, зокрема цього Кодексу.
Також згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За такого, вищевказані дії слідчого вказують на порушення ним вимог статей 9, 24 та 55 КПК України, оскільки, дійшовши висновку про відсутність підстав для залучення ОСОБА_4 як потерпілої у кримінальному провадженні, слідчий не виніс відповідну обґрунтовану постанову про відмову у визнанні особи потерпілою, чим прямо порушив вимоги кримінального процесуального законодавства України та позбавив права особи оскаржити до слідчого судді відповідне рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілою.
Крім того, виходячи з аналізу положень ч. 2 ст. 55 КПК України, отримавши заяву ОСОБА_4 про залучення до провадження як потерпілої, слідчий був зобов'язаний вручити останній пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого, які виникають в особи з моменту подання нею заяви про залучення до провадження як потерпілого, а не з часу прийняття ним рішення про визнання потерпілим, і лише у разі, коли слідчий вважає, що така особа не може бути потерпілою, він зобов'язаний був винести відповідну постанову про це.
Оскільки рішення про відмову у визнанні особи потерпілою слідчий зобов'язаний прийняти шляхом винесення відповідної постанови, чого останній не зробив, а неправомірно направив лист про відмову у задоволенні заяви, тому десятиденний строк подання скарги на таке рішення слідчого має відраховуватися з дня отримання скаржником копії відповідного повідомлення слідчого, яке було отримане 17.02.2025. Натомість скарга була складена та направлена до суду засобами поштового зв'язку 27.02.2025, у зв'язку з чим, керуючись положеннями ч. 1 ст. 304 КПК України, слідчий суддя доходить висновку, що особою, яка подала скаргу, не пропущений встановлений законом строк на подання скарги на рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, встановлені під час розгляду скарги обставини вказують на те, що слідчий у кримінальному провадженні 62024150010002052 від 21.08.2024 за ч. 1 ст. 415 КК України, грубо порушуючи вимоги кримінального процесуального законодавства, дійшовши переконання про відсутність підстав для залучення ОСОБА_4 як потерпілої у даному кримінальному провадженні на підставі поданої нею заяви від 23.01.2025, не виніс відповідної постанови про відмову у визнанні потерпілим, а обмежився лише направленням їй відповіді у формі листа, яка окремому оскарженню як відповідне рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим не підлягає, що вказує на наявність протиправної бездіяльності слідчого щодо нерозгляду заяви особи про залучення до провадження як потерпілого.
Вказане свідчить про необхідність задоволення скарги та зобов'язання слідчого розглянути у передбаченому КПК України порядку заяву ОСОБА_4 від 23.01.2025 про залучення як потерпілого у кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 372 КПК України,
постановив:
Скаргу задовольнити.
Зобов'язати слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м. Миколаєві, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024150010002052 від 21.08.2024 за ч. 1 ст. 415 КК України, розглянути в порядку статей 55, 220 КПК України заяву ОСОБА_4 від 23.01.2025 про залучення до провадження як потерпілого та повідомити заявника про результати її розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1