04.03.2025
Справа №489/4321/24
Провадження №2/489/177/25
04 березня 2025 м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Ставратій Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки
встановив.
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив суд: стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № МL-506/021/2008 від 09.09.2008 у розмірі 468530,23 грн.; звернути стягнення на предмет іпотеки № РМL-506/021/2008 (майнова порука) від 09.09.2008, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В., а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,0 кв.м., яка належить ОСОБА_3 на праві власності для погашення заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ОТП Банк» за кредитним договором № МL-506/021/2008 від 09.09.2008 у розмірі 468530,23 грн.; застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки, передбачений ст. 39 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом проведення електронного аукціону з визначенням ціни предмета іпотеки при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом та стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнути з відповідачів сплачений судовий збір. Мотивуючи свої вимоги ти, що 09.09.2008 між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є АТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № МL-506/021/2008. Позивач здійснив видачу кредитних коштів позичальнику у сумі 33660 доларів США шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника. На виконання умов договору, між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» укладеного договір поруки № SR-506/021/2008 від 09.09.2008, за яким відповідач 2 зобов'язувався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань. Всупереч вимогам кредитного договору, вищевказані зобов'язання відповідачів щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконуються. Відповідачами допущена заборгованість за кредитним договором, яка загалом станом на 10.04.2024 становить 468530,23 грн. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, ЗАТ «ОТП Банк» уклало з ОСОБА_3 Договір іпотеки № РМL-506/021/2008 (майнова порука) від 09.09.2008, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В.. Ним в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,0 кв.м. та яка належить іпотекодавцю на праві власності. У звязку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором та невиконання іпотекодавцем зобов'язань за Договором іпотеки, банк набув право звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.06.2024, відкрито провадження у справі, призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.10.2024, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті в режимі відеоконференції.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
09 вересня 2009 між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № МL-506/021/2008, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту - 33660 доларів США; цільове використання кредиту - на оплату комісії - 660,00 доларів США, на споживчі цілі - 33000,00 доларів США; річна база нарахування процентів 360 календарних днів у році; дата остаточного повернення кредиту - 09 вересня 2023; фіксована процентна ставка - 5,99 % річних (п. 2, 3 Кредитного договору).
13 березня 2009 між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № МL-506/021/2008/1 до кредитного договору № МL-506/021/2008 від 09 вересня 2008, відповідно до якого встановлено щомісячний платіж по кредиту у сумі 350 доларів США на 12 місяців; з 09.04.2009 встановлено фіксовану відсоткову ставку у розмірі 12,25%; з 09.03.2010 до кінця строку дії кредитного договору встановлено плаваючу відсоткову ставку на рівні 16,82 %.
03 червня 2020 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № 1 до кредитного договору № МL-506/021/2008 від 09 вересня 2008, відповідно до якого на період з 03 червня 2020 до 09 серпня 2020 для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 7,00 % річних.
30 жовтня 2020 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № 3 до кредитного договору № МL-506/021/2008 від 09 вересня 2008, відповідно до якого на період з 30 жовтня 2020 до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процента ставка - фіксований процент +Fidr. Фіксований процент - 6,82 % річних.
23 серпня 2022 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № 4 до кредитного договору № МL-506/021/2008 від 09 вересня 2008, відповідно до якого на період з 23 серпня 2022 до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процента ставка - фіксований процент +Fidr. Фіксований процент - 6,82 % річних.
Згідно п. 2.1.2 Додаткового договору № 4 до кредитного договору № МL-506/021/2008 від 09 вересня 2008, сторони домовилися, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначенні кредитним договором та цим Додатковим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню за кожний день порушення грошового зобов'язання виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент такого порушення від суми простроченого/несвоєчасно сплаченого платежу до повного виконання такого зобов'язання. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно кредитного договору та цього додаткового договору.
31 березня 2023 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № 5 до кредитного договору № МL-506/021/2008 від 09 вересня 2008, відповідно до якого на період з 31 березня 2023 до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процента ставка - фіксований процент +Fidr. Фіксований процент - 6,82 % річних.
Згідно п. 2.1.2 Додаткового договору № 5 до кредитного договору № МL-506/021/2008 від 09 вересня 2008, сторони домовилися, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначенні кредитним договором та цим Додатковим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню за кожний день порушення грошового зобов'язання виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент такого порушення від суми простроченого/несвоєчасно сплаченого платежу до повного виконання такого зобов'язання. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно кредитного договору та цього додаткового договору.
09 вересня 2008 між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - іпотеко держатель) та ОСОБА_3 (далі - іпотекодавець) укладено Договір іпотеки № РМL-506/021/2008, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В.. відповідно до якого предметом іпотеки за цим договором є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 46,0 кв.м. та яка належить іпотекодавцю на праві власності.
09 вересня 2008 між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - іпотеко держатель) та ОСОБА_2 (далі - поручитель) укладено Договір поруки № SR-506/021/2008, відповідно до якого поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника так і до поручителя, чи до обох одночасно.
03 червня 2020 між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір про внесення змін та доповнень № 1 до Договору поруки № SR-506/021/2008 від 09.09.2008, відповідно до якого боржник зобов'язаний повернути кредитору повну суму отриманих боржником кредитних коштів не пізніше 09 вересня 2023. На дату укладення кредитного договору сума отриманого кредиту склала 13789,84 доларів США. В період з 03 червня 2020 до 09 серпня 2020 для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 7,00 % річних. В період з 10 серпня 2020 до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процента ставка - фіксований процент +Fidr. Фіксований процент - 6,82 % річних.
30 жовтня 2020 між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір про внесення змін та доповнень № 2 до Договору поруки № SR-506/021/2008 від 09.09.2008, відповідно до якого боржник зобов'язаний повернути кредитору повну суму отриманих боржником кредитних коштів не пізніше 09 вересня 2023. На дату укладення кредитного договору сума отриманого кредиту склала 13691,86 доларів США. В період з 30 жовтня 2020 до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процента ставка - фіксований процент +Fidr. Фіксований процент - 6,82 % річних.
23 серпня 2022 між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір про внесення змін та доповнень № 3 до Договору поруки № SR-506/021/2008 від 09.09.2008, відповідно до якого боржник зобов'язаний повернути кредитору повну суму отриманих боржником кредитних коштів не пізніше 09 вересня 2023. На дату укладення договору поруки розмір боргових зобов'язань забезпечених порукою становить 11804,43 доларів США. В період з 12 серпня 2022 до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися змінювана (плаваюча) процента ставка - фіксований процент +Fidr. Фіксований процент - 6,82 % річних.
31 березня 2023 між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір про внесення змін та доповнень № 4 до Договору поруки № SR-506/021/2008 від 09.09.2008, відповідно до якого боржник зобов'язаний повернути кредитору повну суму отриманих боржником кредитних коштів не пізніше 09 вересня 2023. На дату укладення договору поруки розмір боргових зобов'язань забезпечених порукою становить 11400,61 доларів США. В період з 31 березня 2023 до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися змінювана (плаваюча) процента ставка - фіксований процент +Fidr. Фіксований процент - 6,82 % річних.
На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приймаючи рішення по суті заявленого позову, суд керується положеннями ч. 1 ст. 1046 ЦК України, згідно з якою, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій сторони (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з вимогами ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання і при цьому порушенні наступають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Положеннями ст. ст. 1049, 1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).
Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 3 ст. 554 ЦК України).
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеними між сторонами договорами, та у зв'язку із неналежним виконанням боржником умов кредитного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов'язаннями, виникло право вимоги стягнення з позичальника та поручителів заборгованості за кредитом та штрафними санкціями за користування кредитними коштами.
Щодо стягнення заборгованості з усіх відповідачів в солідарному порядку слід зазначити, що якщо за умовами окремих договорів поруки поручителі узяли на себе зобов'язання самостійно відповідати перед кредитором за виконання грошових зобов'язань боржником за кредитним договором, то кредитна заборгованість підлягає стягненню з кожного поручителя окремо, а не з усіх поручителів у солідарному порядку.
Згідно зі ст. 554 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Аналіз наведеної норми дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов'язання, виникає декілька самостійних зобов'язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов'язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є.
Порука декількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).
Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.
Викладена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 201/13782/14-ц (провадження № 61-7156св20).
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Як випливає з розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № МL-506/021/2008 від 09.09.2008 не погашена і складає 468530,23 грн., тому підлягає солідарному стягненню з боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 12, 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 цього Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону України «Про іпотеку»): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 цього Закону).
Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту незалежно від того, чи просить позивач встановити у рішенні суду право продати предмет іпотеки від імені іпотекодержателя, чи від імені іпотекодавця.
У постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №635/5796/14-ц зроблено висновок, що «за змістом припису частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41, 42, 47 Закону) незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили».
Для застосування такого способу захисту своїх прав, як звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідно не тільки встановити факт невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, а й розмір заборгованості, в рахунок погашення якої буде звернено стягнення.
Як вже встановлено, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 33660,00 дол. США, станом на 10.04.2024 року у неї виникла заборгованість у розмірі 468530,23 грн. з яких: 11190,87 доларів США - заборгованість за кредитом, 824,42 доларів США - заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Відповідно до п. 1.4.1 Кредитного договору, проценти за користування кредитом розраховуються банком наступним чином: у разі використання фіксованої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки, з розрахунку річної бази нарахування процентів; у разі використання плаваючої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються як Fidr+ фіксований процент з розрахунку річної бази нарахування процентів.
Згідно п. 1.4.1.2 Кредитного договору, проценти нараховуються щомісяця в день сплати процентів, але не пізніше дати повернення кредиту, визначеної у графіку платежів (додаток №1), на фактичну суму не погашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення та сплачуються позичальником відповідно до умов ст.. 1.5 цього договору.
Відповідно до умов кредитного договору моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій, визначених договором, якщо інше не випливає з умов цього договору.
Таким чином, ОСОБА_1 не спростовано неправомірність нарахування заборгованості, контр-розрахунку на розрахунок заборгованості не подано, клопотання про призначення експертизи не заявлялося, не доведено відсутність заборгованості чи її менший розмір, не заперечувалися її складові.
Відповідно до ст.. 6 договору іпотеки іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як вбачається з п. 6.4.1 Договору іпотеки, іпотеко держателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України.
За змістом п. 6.3 Договору іпотеки, обрання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки. Жодне положення цього договору не може тлумачитися як таке, що обмежує: права іпотеко держателя звернутися до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку встановленому чинним законодавством України, права сторін встановити договірний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно п. 6.4.2 Договору іпотеки, при виникненні іпотечного випадку іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику іпотечне повідомлення (цінним листом або листом повідомленням про вручення за адресою) з вказівкою про загальну суму боргових зобов'язань та граничний строк погашення боргових зобов'язань. У випадку не погашення боржником боргових зобов'язань у строк, передбачений в іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотеко держателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов'язань, вказаному в іпотечному повідомленні. При цьому іпотеко держатель зобов'язаний реалізувати предмет іпотеки протягом 1 року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення боргових зобов'язань та інших фактичних вимог. Залишок коштів від реалізації предмета іпотеки, після погашення боргових зобов'язань, інших фактичних вимог та відшкодування всіх витрат іпотеко держателя, повертається іпотекодавцю відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 3.2 Договору іпотеки, вартість предмета іпотеки становить 18743,00 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач обрав для себе спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки - звернення до суду з відповідним позовом, а іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України діє воєнний стан у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, який діє по теперішній час.
Відповідно до Закону від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України розділ VI «Прикінцеві положення» Закону «Про іпотеку» доповнено пунктом 5-2 такого змісту: «5-2.У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами,зупиняється дія:
статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки);
статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки);
статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти);
статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах)цього Закону».
В постанові Великої Палати Верховного суду від 14.06.2023 року у справі № 755/13805/16-ц (№ 14-208цс21) в п. 60 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що суди попередніх інстанцій мали звернути увагу на висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-482цс15. Згідно з цим висновком положення Закону № 1304-VIIне передбачають підстав для відмови у захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредитора; рішення судів про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалені до та після прийняття Закону № 1304-VII, залишаються в силі, а їх виконання зупиняється до вдосконалення механізму, передбаченого пунктом 3 цього Закону (близькі за змістом висновки див. у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2018 року у справі № 756/8086/14 та від 27 червня 2018 року у справі № 308/1870/13-ц).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2023 у справі № 718/1816/21 (№ 61-3528сво22) зазначено, що мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, запроваджений законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє у примусовому порядку стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).
Дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» виключно обмежувала в часі примусове стягнення майна до моменту втрати ним чинності. Після втрати чинності цим Законом право іпотекодержателя примусово звернути стягнення на предмет іпотеки відновлюється та іпотекодержатель вправі скористуватися ним у разі існування на те підстав, зокрема факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на іпотечне майно в межах заборгованості за кредитним договором.
Разом з тим, рішення суду в частині звернення стягнення на іпотечне майно не підлягає виконанню у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7028,00 грн.
Керуючись ст. ст 4, 12, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
позов Акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № МL-506/021/2008 від 09.09.2008 у розмірі 468530,23 грн.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «ОТП Банк» за кредитним договором № МL-506/021/2008 від 09.09.2008 у розмірі 468530,23 грн звернути стягнення на предмет іпотеки за Договром іпотеки № РМL-506/021/2008 (майнова порука) від 09.09.2008, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В., а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,0 кв.м., яка належить ОСОБА_3 на праві власності.
Застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки, передбачений ст. 39 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом проведення електронного аукціону з визначенням ціни предмета іпотеки при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом та стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій
Судове рішення в частині звернення стягнення не підлягає виконанню у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" судовий збір у розмірі 7028 грн. 00 коп., з кожного по 2342 грн. 66 коп.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: Акціонерне товариство "ОТП Банк", юридична адреса: м. Київ, вул. Жилянська, 43, ЄДРПОУ 21685166.
Відповідачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3
Повний текст судового рішення складено «04» березня 2025.
Суддя Н.О. Рум'янцева