КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/4599/24
Провадження № 2/488/454/25
Іменем України
05.03.2025 року м. Миколаїв
Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до відповідача, в якій просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений судовим рішенням від 08.06.2011 року Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-1401/2011р, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи стягнення з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що з 2009 року по 2010 рік вона перебувала з відповідачем у шлюбі. Від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
08.06.2011 року вона звернулась до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом про стягненням аліментів на утримання неповнолітньої дитини з відповідача. На підставі рішення суду у справі №2-1401/2011р був виданий виконавчий лист про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 02.02.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
Повідомила, що відповідач позбавлений батьківських прав на підставі рішення Корабельного районного суду місто Миколаєва від 12.12.2014 року, ухваленого по справі № 488/2960/14-ц, провадження № 2/488/1403/14.
Вказала, що дитина проживає з нею, вона самостійно піклується про усі її потреби, займається вихованням та розвитком. Визначений рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва розмір аліментів у повній мірі не задовольняє в цілому потреби дитини, адже на даний час дитина потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв'язку з чим збільшуються потреби у її забезпеченні.
У зв'язку з цим вважала, що аліменти повинні бути визначені у розмірі 1/4 частини від усіх його доходів відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, оскільки таке рішення не вплине на погіршення матеріального становища відповідача.
Посилаючись на вказане, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 17.10.2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.
В судове засідання сторони не з'явились, були повідомлені про час та місце розгляду справи у порядку встановленому ст.ст. 128, 130 ЦПК України.
Позивач у позовній заяві просила розглядати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила про задоволення позову. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином на своєчасно. У поштових повідомленнях про виклик у судові засідання на 21.11.24 та 31.01.25 листоношою проставлена відмітка про відсутність відповідача за місцем проживання. Відповідно до положень пункту 4 частини 7 статті 128 ЦПК України дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за місцем проживання є днем вручення судової повістки.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги заяву позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини у рішенні «М.С. проти України» повторює, що існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї того, що в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.06.2011 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 02.02.2011 р. і до повноліття дитини.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва, ухваленим по справі № 488/2960/14-ц 12.12.2014 р. за позовом ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду набрало законної сили 23.12.2014 р.
Після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів відбулись зміни у житті одержувача аліментів. Так, на даний час дитина підростає, у зв'язку із чим збільшилися витрати на її утримання, що законодавчо підтверджується прожитковим мінімумом для осіб вказаної категорії та змін до сімейного законодавства.
Крім того, на тепер відповідач здоровий, працездатний та може надавати допомогу дітям. Протилежного суду не надано.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
У спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З даного приводу Верховний суд України висловив свою правову позицію у постанові від 05.02.2014р. по справі № 6-143цс13 в якій вказав: з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Суд, враховуючи розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, матеріальне становище сторін, вважає що є підстави для зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження, визначених раніше судом аліментів.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.06.2006 року № 3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що у випадку зміни розміру, способу аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що аліменти слід стягувати з відповідача в частці від його заробітку, а саме в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., на підставі звільнення позивача від сплати судового збору при звернені до суду.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 280-289, 354 ЦПК України, ст. 192 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Змінити розмір аліментів шляхом зміни способу стягнення, які було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.06.2011 року по цивільній справі № 2-1401/2011, на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 02.02.2011 р. і до повноліття дитини.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Повернути виконавчий лист Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-1401/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 02.02.2011 р. і до повноліття дитини, після повної виплати аліментів за ним станом на дату набрання законної сили рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 05.03.2025 р. по справі № 488/4599/24, провадження № 2/488/454/25.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
На підставі п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Копію заочного рішення направити відповідачу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Я. А. Чернявська