Справа № 945/2264/24
Провадження № 2/487/753/25
Іменем України
(заочне)
03.03.2025 м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Карташевої Т.А., за участю секретаря судового засідання Верба О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
До Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28.10.2024.
Позов обґрунтований тим, що 12.12.2021 між ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ», правонаступником якого є Позивач, та ОСОБА_1 укладено договір оренди майна з правом викупу № 1144211212010.
За умовами Договору оренди Орендодавець надав Орендарю у строкове платне володіння та користування Смартфон; Модель товару: Smart/tel Xiaomi Poco X3 6/128GB Metal Bronze з подальшим переходом права власності на умовах, передбачених Правилами надання майна у оренду, які є невід'ємною частиною Договору та на момент укладення договору були розміщені на веб-сайті Орендодавця у вільному доступі для необмеженого кола осіб. Орендар зобов'язався прийняти Об'єкт оренди у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, на визначених умовах, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Орендодавець свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі. Про через неналежне виконання орендарем зобов'язань за договором починаючи з 22.07.2021 виникла прострочена заборгованість за орендними платежами, що станом на день подачі позову становить 31 559,50 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 рн.
Ухвалою суду від 09.12.2024 відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач до суду не з'явився, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відзив не надав.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав та позивач проти такого вирішення справи не заперечував.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як убачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Статтею 11 цього ж суду передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»)
Згідно ст.ст. 526-527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторами.
Судом встановлено, що 12.12.2021 Орендар - ОСОБА_1 через веб-сайт Орендодавця - ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» (https://domcomfoi1.ua), на якому станом на момент укладення договору була розміщена публічна оферта договору оренди майна з правом викупу з усіма його істотними умовами, в особистому кабінеті подав заявку на укладення договору з наданням необхідної інформації та копій документів для вчинення електронного правочину.
Після цього відповідач здійснив послідовність дій в особистому кабінеті у порядку визначеному статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» (вхід до особистого кабінету за допомогою ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі, ознайомлення з офертою договору, вибрав опцію «підписати» та підписав одноразовим ідентифікатором із отриманого на його телефон НОМЕР_2 електронного повідомлення про прийняття умов (підписання), щодо укладення Договору в інформаційно-телекомунікаційній системі). Таким чином, Договір оренди між Орендодавцем і Боржником був укладений у спосіб, визначений статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний відповідно до статті 12 цього ж Закону.
За умовами Договору оренди Орендодавець надав Орендарю у строкове платне володіння та користування Смартфон; Модель товару: Smart/tel Xiaomi Poco X3 6/128GB Metal Bronze з подальшим переходом права власності на умовах, передбачених Правилами надання майна у оренду, які є невід'ємною частиною Договору та на момент укладення договору були розміщені на веб-сайті Орендодавця у вільному доступі для необмеженого кола осіб.
Орендар зобов'язався прийняти Об'єкт оренди у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, на визначених умовах, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату.
03.07.2023 року між ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (після перейменування ТОВ «СВЕА ФІНАНС») було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-28/23, відповідно до умов якого ТОВ «Будинок Комфорту» (далі - Клієнт) передає (відступає) Фактору, а Фактор набуває Права вимоги Клієнта за Договорами та сплачує Клієнту за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та строки встановлені цим Договором.
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 01.02-28/23 від 03.07.2023 року, загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором оренди з правом викупу (станом на дату відступлення права вимоги) складала 42 709,52 грн.
Згідно пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 513 ЦК України).
Відповідно до статей 514-515 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Враховуючи наведені положення закону та зміст долученого позивачем договору факторингу, реєстру боржників, суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів той факт, що набув право вимоги до відповідача за вищезазначеним договором.
Всупереч умовам Договору оренди, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконав свого зобов'язання, не здійснивши жодного платежу, у зв'язку з чим за Договором №1144211212010 від 12.12.2021 утіворидася заборгованість, яка становить 42 709,52 грн: заборгованість за простроченими орендними платежами - 31 658,00 грн; заборгованість за пенею за договором - 11 051,52 грн; заборгованість за вартістю орендного майна 00,00 грн.
А за такого, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованості у заявленому розмірі за Договором №1144211212010.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором оренди майна з правом викупу № 1144211212010 від 12.12.2021 в сумі 42 709,52 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, код ЄДРПОУ 37616221.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Т.А.Карташева