Справа № 487/1322/25
Провадження № 2/487/1432/25
05.03.2025 м. Миколаїв
Cуддя Заводського районного суду м. Миколаєва Карташева Т.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє його представник - адвокат Лєбєдєв А.С., звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив шлюб, зареєстрований Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 15.03.2024 року за актовим записом №71 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розірвати.
Суд, вивчивши матеріали позову, дійшов такого висновку.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6 ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. ст. 2, 4, 5 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Разом з тим, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
При цьому підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.
Положення про підсудність справ врегульовано у главі 2 розділу I ЦПК України.
Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів права.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За загальним правилом про підсудність відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Звертаючись до Заводського районного суду м. Миколаєва, позивач ОСОБА_1 вказав у позові місце проживання відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , що є територією Заводського району міста Миколаєва.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва від 05.03.2025 за №13.23-46223-2025 відомості щодо зареєстрованої особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні.
Відповідно до відповіді №1170693 від 05.03.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (дата реєстрації 17.08.2011).
Разом з цим, матеріали справи не містять відомості про те, що при зверненні до суду з позовом про розірвання шлюбу у позивача виникає право альтернативної підсудності відповідно до приписів ч. 2 ст. 28 ЦПК України.
Натомість позивач звернувся саме до Заводського районного суду м. Миколаєва нібито за місцем проживання відповідача ( АДРЕСА_1 ), проте, як зазначено вище, місце проживання відповідача зареєстровано в Херсонській області, Скадовський район.
Таким чином, судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 подана з порушенням правил територіальної підсудності та не підлягає розгляду саме Заводським районним судом м. Миколаєва.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 30.05.2023 №566/0/15-23 територіальну підсудність судових справ Скадовського районного суду Херсонської області змінено на Великоолександрівський районний суд Херсонської області.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що матеріали справи за позовом ОСОБА_1 слід передати за підсудністю до Великоолександрівського районного суду Херсонської області.
Керуючись ст. ст.2, 4, 5, 27, 28, 30, 31, 369 ЦПК України, -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передати на розгляд Великоолександрівського районного суду Херсонської області.
Роз'яснити сторонам, що передача справи здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення.
Суддя Т.А. Карташева