Справа № 351/1227/24
Провадження № 22-ц/4808/324/25
Головуючий у 1 інстанції КАЛИНОВСЬКИЙ М. .
Суддя-доповідач Мальцева
04 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючогосудді Мальцевої Є.Є.
суддів: Луганської В.М., Девляшевського В.А,,
секретар Кузів А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні представника ОСОБА_1 адвокатки Кошман Ірини Вадимівни на заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 18 червня 2020 року близько 22 год 30 хв ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Ford» моделі «Focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою «Н-10» сполученням «Стрий-Чернівці-Мамалига» у межах с.Вовчківці Снятинського району Івано-Франківської області у напрямку м. Снятин Івано-Франківської області, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, наближаючись до нерегульованого перехрестя та маючи намір здійснити маневр повороту ліворуч, перед початком та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надав перевагу в русі автомобілю марки «ВАЗ» моделі «2172» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по зустрічній смузі руху в напрямку м. Коломия Івано-Франківської області, виїхав на перехрестя, де допустив зіткнення з вказаним транспортним засобом, внаслідок чого пасажири автомобіля марки «ВАЗ» отримали тілесні ушкодження.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2172» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку середнього ступеню важкості із стисненням багатофрагментним вдавленим проникаючим переломом лобної кістки, епі - та субдуральної гематоми справа, перелому кісток склепіння, лицевого з переходом на основу черепа, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечні для життя.
Вироком Снятинського районного суду Івано- Франківської області від 26.11.2021р., ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів терміном на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробувальним терміном 1 рік 6 місяців. Вирок набрав законної сили.
Внаслідок вчинення відповідачем злочинно-караного діяння, позивачу був заподіяний фізичний біль та моральні страждання. Так, позивачка стала інвалідом 3 групи і кожен день змушена приймати ліки через постійні головні болі. Крім цього, вона була фізичною особою-підприємцем, однак через дорожньо-транспортну пригоду змушена діяльність припинити. Відповідач у суді взяв на себе обов'язок відшкодувати витрати на її лікування, але жодного разу цього не зробив.
Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду у сумі 500 000,00 грн.
Заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 80 000 грн моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 до державного бюджету судовий збір в розмірі 1211,20 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з такими рішеннями, представник ОСОБА_1 - адвокатка Кошман І.В. подала апеляційну скаргу. Позивач вважає рішення суду необґрунтованим, оскільки воно не відповідає обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що в результаті ДТП, яке вчинено з вини відповідача, ОСОБА_1 зазнала сильних душевних та фізичних страждань. Вказує, що до моменту ДТП була фізично здоровою людиною, займалась підприємницькою діяльністю. На даний час її життя суттєво помінялось, вона проходила тривалий курс лікування, та їй встановлено групу інвалідності, отже порушено повноцінна життєдіяльність. Через проблеми з здоров'ям вона зупинила також здійснювати підприємницьку діяльність.
Визначена судом першої інстанції сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 80 000 грн не є співмірною із спричиненим обсягом негативних емоцій, стражданнях та зміною способу життя, що виникло внаслідок ДТП. Вказує, що стягнення 500 000 грн моральної шкоди буде відповідати вимогам розумності та співмірності.
Позивач вважає, що оскаржене судове рішення не може вважатись законним і обґрунтованим, тому просить скасувати заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2024 року, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив, відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позивач в судове засідання не явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, від позивача та її представника суду надана заява про розгляд справи без їх участі.
Відповідач ОСОБА_2 повторно не з'явився в судове засідання. При цьому встановлено, що судові повістки про виклик його у судове засідання на 11 лютого 2025 року та 04 березня 2025 року направлені ОСОБА_2 за адресою його реєстрації відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру ( АДРЕСА_1 ), повернулися до апеляційного суду з відміткою про відсутність особи за місцем проживання.
Номер телефону або електронна адреса відповідача, за якими його було б можливо додатково повідомити, в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим апеляційний суд був позбавлений можливості використати альтернативні способи комунікації.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17,від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20, від 09 листопада 2023 року у справі № 753/114/22 (провадження № 61-6264ск23).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступного.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.
Матеріалами справи встановлено, що 18 червня 2020 року близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Ford» моделі «Focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою «Н-10» сполученням «Стрий-Чернівці-Мамалига» у межах с. Вовчківці Снятинського району Івано-Франківської області у напрямку м. Снятин Івано-Франківської області, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, наближаючись до нерегульованого перехрестя та маючи намір здійснити маневр повороту ліворуч, перед початком та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надав перевагу в русі автомобілю марки «ВАЗ» моделі «2172» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по зустрічній смузі руху в напрямку м. Коломия Івано-Франківської області, виїхав на перехрестя, де допустив зіткнення з вказаним транспортним засобом, внаслідок чого пасажири автомобіля марки «ВАЗ» отримали тілесні ушкодження.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2172» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку середнього ступеню важкості із стисненням багатофрагментним вдавленим проникаючим переломом лобної кістки, епі - та субдуральної гематоми справа, перелому кісток склепіння, лицевого з переходом на основу черепа, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечні для життя.
Вироком Снятинського районного суду від 26.11.2021р., ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів терміном на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробувальним терміном 1 рік 6 місяців (а.с.7-9).
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого нейрохірургічного відділення №811020, ОСОБА_1 перебувала на лікуванні у Обласній клінічній лікарні Івано-Франківської обласної ради з 19.06.2020р. по 26.06.2020р. з діагнозом: забій головного мозку середньої ступеню важкості із стисненням багатофрагментним вдавленим, проникаючим переломом лобної кістки, епі-, та субдуральною гематомою справа. Перелом кісток склепіння, лицевого з переходом на основу черепа. Множинні забої м'яких тканин голови, обличчя, кінцівок. Гемосинус (а.с.10).
Згідно з випискою №3375 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 , остання перебувала на лікуванні у неврологічному відділенні Снятинської центральної районної лікарні з 13.10.2020р. по 22.10.2020 р (а.с.11).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції урахував характер та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала ОСОБА_1 , її немайнові втрати (їх тривалості, можливості відновлення), стан здоров'я останньої, зокрема, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважав, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 достатньо буде стягнути моральну шкоду в розмірі 80 000,00 грн.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції в повному обсязі.
Згідно з частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, крім випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Доказів того, що потерпіла ОСОБА_1 бажала або свідомо допускала настання шкідливого результат,у у матеріалах справи відсутні.
Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Установлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2172» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку середнього ступеню важкості із стисненням багатофрагментним вдавленим проникаючим переломом лобної кістки, епі - та субдуральної гематоми справа, перелому кісток склепіння, лицевого з переходом на основу черепа, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечні для життя.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що судовим рішенням встановлена вина відповідача, причинний зв'язок між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди. Але визначаючи розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 80 000 грн, суд першої інстанції не оцінив належно ступінь моральних страждань позивача внаслідок незаконних дій відповідача.
Дійсно, розмір моральної шкоди не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань.
Саме тому колегія суддів не може не погодитися із доводами апеляційної скарги про те, що судом не враховано характер та обсяг страждань позивача, які вона зазнала внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка призвела до значного пошкодження її здоров'я.
Суд першої інстанції вважав, що сума 80000 грн є достатньою для компенсації моральної шкоди з огляду на критерії розумності і справедливості.
Перевіривши справу, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги позивача стосовно розміру відшкодування моральної шкоди знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду з урахуванням характеру і обсягу заподіяної позивачу моральної шкоди. Так, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримала тілесні ушкодження, небезпечні для життя, які потягнули за собою тривале лікування, проблеми зі станом здоров'я та погане самопочуття, перенесене потрясіння, значний фізичний біль, емоційний стрес. Її потреби в подальшій реабілітації підтверджуються виписками з медичної карти, довідкою про отримання 3 групи інвалідності безстроково, яка була їй встановлена одразу після виписки з лікування.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За таких обставин, враховуючи усталену судову практику в подібних спорах, колегія суддів вважає можливим змінити оскаржене рішення в частині розміру моральної шкоди, задовольнити позов частково - стягнути з відповідача на користь позивача 250 000 грн в рахунок такої компенсації.
Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи обставини справи, надані позивачем докази, враховуючи усталену судову практику в подібних спорах, колегія суддів вважає можливим змінити оскаржене рішення в частині визначення розміру моральної шкоди, задовольнити позов частково - стягнути з відповідача на користь позивача 250000 грн в рахунок такої компенсації.
Отже, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги представника позивача, і вважає що оскаржене рішення необхідно змінити в частині розміру стягнутої моральної шкоди.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатки Кошман Ірини Вадимівни задовольнити частково.
Заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2024 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 05 березня 2025 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.М. Луганська
В.А.Девляшевський