Справа № 344/19268/24
Провадження № 22-ц/4808/398/25
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.
Суддя-доповідач Луганська
04 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів - Девляшевського В.А., Мальцевої .Є.Є.,
учасники справи
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024 року, ухвалене судом у складі судді Атаманюка Б. М.,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом з вищезазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказала, що з 01.06.2006 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 . У шлюбі в них народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час, шлюб між сторонами розірваний на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, інших утриманців немає, працездатний, його стан здоров'я дозволяє працювати, а тому він в змозі сплачувати аліменти.
Просила суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 6000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до повноліття дитини. Судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024 року заявлені вимоги задоволено частково.
Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 25 жовтня 2024 року. Суд стягнув з ОСОБА_2 судовий збір у дохід державного бюджету в розмірі 1211 грн 20 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на необґрунтованість і необ'єктивність рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Івано - Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024 року та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1600 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що суд не врахував, що закон покладає обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття на обох батьків. Прожитковий мінімум на одну дитину з розрахунку на один місяць у рівній мірі мають забезпечити як батько так і мати. Будь-які додаткові витрати на дитину не мають охоплюватися рішенням суду про стягнення аліментів, а можуть бути визначені окремим рішенням, що повністю відповідає ст.185 Сімейного кодексу України.
Скаржник зазначив, що він не працює, жодних доходів не отримує, хворіє на гепатит С та витрачає кошти на лікування.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_4 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Скаржником не надано жодних доказів скрутного матеріального стану, а також доказів щодо стану здоров'я, що не дозволяє працювати.
Скаржник є власником нерухомого майна квартири за адресою АДРЕСА_1 , що свідчить про необхідність нести витрати по утриманню нерухомого майна та оплату комунальних витрат, що спростовує твердження про відсутність доходів. Дочка сторін ОСОБА_3 вже три роки як проживає із матір'ю в Республіці Польща, а, отже, на позивачку покладено більше турбот щодо утримання дитини, що також узгоджується з висновками Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 642/80/18 (провадження № 61-10971св19).
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Отже, за загальним правилом, визначеним у ЦПК України, розгляд цивільної справи про стягнення аліментів може бути здійснено у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 добровільно не надає на утримання дочки коштів, а тому наявні підстави для стягнення аліментів в судовому порядку. Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд врахував обов'язок обох батьків утримувати дітей, визначений законодавством прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, матеріальний стан позивача, фізичний та майновий стан відповідача, який є особою працездатного віку, не працює, хворіє, а також врахував потреби дитини на її фізичний та духовний розвиток.Суд дійшов висновку, що розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн щомісячно, з урахуванням прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, буде забезпечувати гідний рівень життя, а також повноцінний розвиток дитини, водночас, не ставитиме відповідача у скрутне матеріальне становище.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам закону, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстоованому шлюбі. Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 .
Дочка проживає із позивачкою, що не заперечується сторонами.
Згідно медичної довідки та виписки із медичної карти стаціонарного хворого відповідач ОСОБА_2 з 2003 року хворіє хронічним гепатитом С з мінімально вираженою активністю.
Відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання доньки.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Положеннями частини третьої статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положеннями статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України у тій же редакції Кодексу).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що дитина проживає разом із матір'ю, враховуючи обов'язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, повноцінно забезпечувати їх інтереси, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення аліментів на підстави для стягнення аліментів в судовому порядку. Вирішуючи питання про розмір аліментів, які слід стягнути з відповідача на утримання дочки, суд вірно врахував визначений законодавством прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, матеріальний стан позивача, фізичний та майновий стан відповідача, який є особою працездатного віку, тимчасово не працює, хворіє, а також врахував потреби дитини на її фізичний та духовний розвиток.
Доводи скаржника про те, що він мав би платити аліменти в розмірі 1600 грн з урахуванням рівності батьків в утриманні дітей, виходячи із половини прожиткового мінімуму, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного. Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень. При цьому та обставина, що сімейним законодавством визначений мінімальний гарантований розміраліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не є безумовною підставою для стягнення саме такого розміру аліментів, оскільки при вирішенні цього спору слід насамперед враховувати інтереси дитини та її право на достатній рівень матеріального забезпечення.
Відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Судом встановлено, що дитина проживає з позивачкою, відповідач в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Суд з урахуванням обставин справи, дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 3000 грн.
Будь-яких доказів, які б свідчили, що відповідач не має можливості надавати визначений судом розмір аліментів на утримання дитини чи за станом здоров'я працювати, в матеріалах справи немає. При цьому сам лише факт відсутності у відповідача роботи не може бути підставою для стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1600 грн з урахуванням в інтересів дитини та її право на достатній рівень матеріального забезпечення.
В матеріалах справи відсутні докази перебування відповідача на обліку в службі зайнятості як особи, яка шукає роботу та отримує соціальну допомогу по безробіттю або вжиття ним інших заходів щодо працевлаштування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачка не позбавлена права звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, у разі зміни матеріального стану відповідача відповідно до положень ч. 1 ст. 192 СК України.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання тексту постанови.
Текст постанови складено 04 березня 2025 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.А. Девляшевський
Є.Є. Мальцева