Справа № 127/5924/25
05 березня 2025 року суддя Вінницького міського суду Вінницької області Федчишен С.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту окремого проживання подружжя та визнання права власності на квартиру, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту окремого проживання подружжя та визнання права власності на квартиру.
Ухвалою суду від 25.02.2025р. заяву залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали суду, для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду від 25.02.2025 року представник позивача надав пояснення та зазначив, що підтверджує зарахування сплаченого судового збору, оскільки банк зазначив на усне звернення, що платіж проведений та зарахований до держбюджету.
Однак, перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп'ютерної програми документообігу загальних судів «Д-3». Дані, щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до «Д-3», при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.
Станом на 05.03.2025 року підтвердження сплати ОСОБА_1 судового збору згідно квитанції №0.0.4115253755.1 від 08.01.2025 року про сплату судового збору у розмірі 605,60 грн., при перевірці в автоматичному та ручному режимах в комп'ютерній програмі документообігу загальних судів «Д-3» відсутнє.
Інші докази з інформацією про зарахування Державною казначейською службою України до спеціального фонду Державного бюджету України відповідної оплати судового збору позивачем в матеріалах заяви відсутні.
Враховуючи викладене вище, вказаний платіжний документ не є належним підтвердженням сплати судового збору за подання відповідної позовної вимоги, а тому позивачем та її представником не усунено ухвалу суду в цій частині.
Щодо виконання ували суду від 25.02.2025 року в частині не повністю сплачений судовий збір за вимогу майнового характеру, так, як відповідно до Звіту з незалежної оцінки однокімнатної квартири від 12.12.2024 року ринкова вартість спірного об'єкта складає 1 995 330,00 грн. Таким чином, за вимогу майнового характеру позивачу слід було б сплатити 19953,30 грн., проте враховуючи максимальний розмір судового збору до сплати підлягає лише 15140,00 грн. З квитанції № 0.0.4115248233.1 від 08.01.2025 року вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 9976,65 грн., представник позивача зазначила наступне.
Вартість майна, що підлягає поділу шляхом визнання особистою власністю згідно звіту з незалежної оцінки однокімнатної квартири № 115 від 12.12.2024року ( 1 995330,00/2)*1% = 9976,65грн. судовий збір сплачено з 50% оціненої вартості квартири, оскільки фактично 50% і так вважається власністю позивача, а спір пов'язаний з тим, що вона доводить, що інші 50% квартири не є власністю колишнього чоловіка.
Однак, як вбачається із позовних вимог позивач просить визнати особистою власність всю квартиру АДРЕСА_1 , а тому суд вважає що позивач має сплатити судовий збір в повному розмірі.
Дослідивши надані докази на виконання ухвали суду від 25.02.2025року, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не виконала ухвалу суду від 25.02.2025року, а тому позовна заява підлягає поверненню.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Суд зазначає, що згідно ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. 185, 260, 261 ЦПК України, суд -
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту окремого проживання подружжя та визнання права власності на квартиру- вважати неподаною та повернути позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.