Справа № 726/151/24
Провадження №2/726/19/25
Категорія 81
05.03.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Проскурняка І. Г., за участю секретаря судових засідань Богонос Г. Й., представників позивача Волошиної Т.Б. та ОСОБА_1 , представника відповідача Самокишиної В.Ю. у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів та стягнення банківського вкладу,
22.01.2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою про захист прав споживачів та повернення банківського вкладу до відповідача Акціонерного товариства «Сенс Банк».
23.01.2024 року ухвалою Садгірського районного суду м.Чернівці відкрито провадження та призначено до підготовчого розгляду справи.
08.03.2024 року позивач спрямував до суду заяву у новій редакції про зміну предмету позову, а саме про захист прав споживачів та стягнення банківського вкладу.
В позові зазначає, що 01 вересня 2009 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс БАНК», в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г.В.) було укладено Договір №205 банківського вкладу.
Згідно пункту 1.1. Договору банк відкриває депозитний рахунок та приймає на вклад кошти у розмірі 41 000,00 доларів США та 104 700,00 грн. Згідно пункту 1.3 цього договору додаткові внески коштів допускаються. Вказаний банківський вклад поповнювався.
Банківський документ (розпорядження) на внесення 41000 дол. США і 104700 грн., а також на поповнення вкладу на суму 86000 грн. у позивача не зберігся. Однак, збереглося банківське розпорядження від 24.09.2009 року, яке має відповідні реквізити банківської виписки, з якого вбачається, що 24.09.2009 року сума депозиту у позивача складала 41 000 дол. США та 190 700 грн. Окрім того, в цей день депозит було поповнено на 19 700 дол. США. Після чого загальна сума депозиту склала 60 700 дол. США та 190 700 грн.
Протягом 2010-2014 років вказаний банківський вклад поповнювався позивачем, а договір пролонгувався, і станом на 07.07.2014 року банківський вклад складав 103 305 дол. США, що вбачається з банківського розпорядження від 07.07.2014 року.
Згідно банківського Розпорядження на виплату вкладу від 07.07.2014 року загальна сума вкладу позивача складала 103 305 дол. США. В цей день позивачу було видано частину вкладу у розмірі 4520 дол. США, після чого залишок вкладу склав 98 785 дол. США.
Згідно банківського Розпорядження на виплату вкладу від 09.07.2014 року загальна сума вкладу складала 98 785 дол. США. Позивачу було видано частину вкладу у розмірі 8500 дол. США. Залишок вкладу склав 90 285 дол. США.
Згідно банківського Розпорядження на виплату вкладу від 10.07.2014 року загальна сума вкладу складала 90 285 дол. США. Позивачу було видано частину вкладу у розмірі 4500 дол. США. Залишок вкладу склав 85 785 дол. США
Згідно банківського Розпорядження на виплату вкладу від 17.07.2014 року загальна сума вкладу складала 85 785 дол. США. Позивачу було видано частину вкладу у розмірі 10000 дол. США.
Згідно банківського Розпорядження на виплату вкладу від 19.08.2014 року загальна сума вкладу складала 75 885 дол. США. Позивачу було видано частину вкладу у розмірі 10000 дол. США. Залишок вкладу склав 65 885 дол. США.
Згідно банківського Розпорядження від 19.08.2014 року загальна сума вкладу складала 65 885 дол. США. Позивачем було поповнено вклад за рахунок відсотків у розмірі 3360 дол. США, внаслідок чого залишок вкладу становив 69 245 дол. США.
Згідно банківського Розпорядження на виплату вкладу від 19.08.2014 року з загальної суми вкладу 69 245 дол.США позивачу було видано частину вкладу у розмірі 4600 дол. США. Залишок вкладу склав 64 645 дол. США.
Згідно банківського Розпорядження на виплату вкладу від 28.08.2014 року загальна сума вкладу складала 64 645 дол.США. Позивачу було видано частину вкладу у розмірі 30000 дол. США. Залишок вкладу склав 34 645 дол. США.
Згідно банківського Розпорядження на внесення коштів на депозит від 15.09.2014 року загальна сума вкладу складала 34 645 дол.США. Позивачем було внесено на депозит відсотки у розмірі 581 дол.США..Залишок вкладу склав становив 35 226 дол. США.
Згідно банківського Розпорядження на виплату вкладу з депозитного рахунку від 27.10.2014 року загальна сума вкладу складала 35 226 дол.США. Позивачу було видано частину вкладу у розмірі 15000 дол.США. Залишок вкладу склав 20 226 дол. США.
Згідно вищевказаного банківського розпорядження дата закінчення депозиту 16.12.2014 року.
Таким чином, станом на 27 жовтня 2014 року у банківській установі ПАТ «Укрсоцбанк» у позивача зберігався депозитний вклад у розмірі 20 226 доларів США.
У грудні 2014 року позивачу стало відомо про факт відкриття кримінального провадження щодо начальника Кіцманського відділення №933 ОСОБА_3 щодо факту привласнення депозитів фізичних осіб, які розміщувалися в ПАТ «Укрсоцбанк».
Позивач звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» про повернення вкладу, однак отримав відповідь, що вказаний ним депозитний договір у банку не обліковується. Депозитні кошти залишилися неповернутими. Ініціатором відкриття кримінального провадження був ПАТ «Укрсоцбанк», який 20.11.2014 року звернувся до поліції із заявою про вчинення злочину і повідомив, що в ході проведення перевірки встановлено, що начальник Кіцманського відділення №933 Василькова Г.В., зловживаючи своїм службовим становищем, на протязі тривалого часу отримувала у фізичних осіб кошти, як у гривні, так і в іноземній валюті, і від імені банку заключала депозитні угоди. При цьому, кошти на банківські рахунки не надходили, але угоди завірялися її підписом та банківською печаткою. На підставі заяви ПАТ «Укрсоцбанк» 21.11.2014 було відкрите кримінальне провадження за №12014260110000622.
Станом на сьогоднішній день, згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні ОСОБА_3 обвинувачується, зокрема, в тому, що «01.09.2009, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», будучи службовою особою, використовуючи своє службове становище, в приміщенні Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк», розташованого в м. Кіцмань по вул. Незалежності, 71, отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 41000 доларів США та 104700 грн., для відкриття депозитного рахунку на його ім'я та внесення зазначених коштів на цей рахунок, однак ввірені їй кошти ОСОБА_3 , в касу банку не внесла, не відобразила дану операцію по обліках банку та зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа даними коштами, звернувши їх на свою користь, розпорядившись ними на власний розсуд. З метою створення видимості законності своїх дій, ОСОБА_3 , в службовому кабінеті банку склала договір №205 банківського вкладу «Депозитний» між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 , відповідно до якого банк відкриває депозитний вклад з поточним рахунком №2620 на суму 41000 доларів США та 104700 грн. з нарахуванням 19% річних у доларах США та 27 % річних у гривнях. Даний договір підписала від свого імені, завірила печаткою Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» «Каса № 1» та передала ОСОБА_5 .
Крім цього, ОСОБА_3 , склала розпорядження на внесення коштів на депозит, в якому зазначила, що ОСОБА_6 внесено в банк кошти в розмірі 41000 доларів США та 104700 грн., підписала розпорядження від свого імені та завірила печаткою Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» «Каса №1».
В подальшому, ОСОБА_3 , продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на незаконне заволодіння майном ОСОБА_7 , перебуваючи у службовому кабінеті Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», діючи умисно, отримала від ОСОБА_7 нібито для поповнення депозитного рахунку: 24.09.2009- 19700 доларів США, 07.07.2014-103305 доларів США, 19.08.2014-4600 доларів США.
Таким чином, в період часу з 01.09.2009 по 27.10.2014 ОСОБА_3 , діючи умисно, протиправно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволоділа коштами ОСОБА_2 в сумі 20226 доларів США.
Під час проведення досудового слідства було призначено ряд судових експертиз, відповідно до яких встановлено, що підписи виконані на Договорі банківського вкладу №205 від 01.09.2009 року та банківських розпорядженнях від 24.09.2009 року, від 07.07.2014 року, від 09.07.2014 року, від 10.07.2014 року, від 17.07.2014 року, від 19.08.2014 року, від 19.08.2014 року, від 19.08.2014 року, від 28.08.2014 року, від 15.09.2014 року та від 27.10.2014 року, виданих на ім?я ОСОБА_4 від імені банку належать начальнику Кіцманського відділення N?933 ПАТ «Укрсоцбанк Васильковій Галині Вікторівні, а також відбитки печатки та кліше ПАТ «Укрсоцбанк», що нанесені на договорі банківського вкладу №205 від 01.09.2009 року банківських розпорядженнях від 24.09.2009 року, від 07.07.2014 року, від 09.07.2014 року, від 10.07.2014 року, від 17.07.2014 року, від 19.08.2014 року, від 19.08.2014 року, від 19.08.2014 року, від 28.08.2014 року, від 15.09.2014 року та від 27.10.2014 року, виданих на ім?я ОСОБА_4 нанесені кліше печатки Банку ПАТ «Укрсоцбанк».
Як вбачається з матеріалів службового розслідування ПАТ «Укрсоцбанк» було встановлено, що ОСОБА_3 дійсно з 2001 року по дату проведення службового розслідування обіймала посаду начальника Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк», а згідно посадової інструкції та довіреності ОСОБА_3 було надано право від імені банку укладати договори банківського вкладу. Про факти зловживань ОСОБА_3 , Банку стало відомо 19.11.2014р. і станом на 15.01.2015 до «Укрсоцбанк» звернулося 128 осіб про повернення вкладів.
Згідно зазначеного у службовому розслідуванні ПАТ «Укрсоцбанк» списку осіб, які на 30.01.2015 року звернулися до ПАТ «Укрсоцбанк» із заявами про повернення вкладу, за порядковим №119 зазначений позивач - ОСОБА_2 з вимогою про повернення вкладу у розмірі 20 226 дол.США. Заява від 15.12.2014 р.
Починаючи з моменту звернення позивача до ПАТ «Укрсоцбанк» про повернення вкладу (15.12.2014 рік), сума вкладу внесеного до даного банку у розмірі 20 226 дол. США, залишається неповернутою.
Основною підставою неповернення коштів є позиція Банку, що між сторонами не було укладено договору вкладу, а факт привласнення коштів керівником відділення банку свідчить про наявність деліктних відносин, а тому питання відшкодування шкоди, завданої злочином повинно вирішуватися у межах кримінальної справи.
Відмовляючи у поверненні Позивачу банківського вкладу, Відповідач посилається на те, що укладений між позивачем та відповідачем Договір №205 банківського вкладу від 01.09.2009 року є нікчемним, зокрема, з огляду на те, що у позивача відсутній первинний банківський документ про внесення на депозит коштів у сумі 41000 дол.США, і 104700 грн. на момент укладення договору банківського вкладу 08.09.2008 року.
Однак, позивач з таким не погоджується, оскільки протягом тривалого періоду часу, відповідач підтверджував наявність у Позивача депозиту у банку, приймаючи до виконання заявки позивача на поповнення банківського вкладу та на видачу частини вкладу, що підтверджується банківськими розпорядженнями, підписаними керівником відділення банку та скріпленими печаткою банку, що засвідчує про наявність між сторонами правовідносин з розміщення вкладу.
За таких обставин, є всі правові підстави для визнання Договору №205 банківського вкладу (депозитний вклад з виплатою відсотків у кінці терміну) від 01.09.2009 року дійсним в порядку ч.2 ст.218 К України.
За загальним правилом, стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову, з чим погоджується Велика Палата Верховного суду у постанові від 08.11.2019р. у справі №127/15672/16-ц.
Окрім того ВП ВС у вищезгаданій постанові вказує, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Відповідно до розрахунку 3% річних у порядку ст.625 ЦК України за період з 19.01.2021 року по 19.01.2024 року повинно бути стягнуто кошти у розмірі 1 821,92 доларів США.
Просить суд визнати дійсним Договір №205 банківського вкладу (депозитний вклад з виплатою відсотків у кінці терміну) від 01.09.2009 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 .
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_2 гривневий еквівалент 22047,92 доларів США згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ, станом на дату прийняття рішення, які складаються з суми неповернутого банківського вкладу у розмірі - 20 226,00 доларів США, та 3% річних у розмірі - 1 821,92 доларів США.
Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, розрахунок яких буде надано протягом 5-ти днів після постановлення судового рішення.
Представник відповідача спрямував до суду відзив, в якому зазначив, що договір банківського вкладу №205 від 01.09.2009 між позивачем та відповідачем не укладався, кошти на рахунок не вносилися.
Позивач не вносив в касу банку ні 41000,00 дол.США, ні 104700,00 грн., ні будь-яку іншу суму на депозит за даним договором. Позивач в даній справі повинен довести факт того, що дані кошти у нього фактично існували станом на дату внесення їх на депозит.
За твердженням позивача він кошти передавав колишньому начальнику Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3 . Дане твердження відповідач не може жодним чином перевірити, оскільки депозитні кошти не обліковуються на рахунках Банку.
АТ «Сенс Банк» звертає увагу суду на те, що відносно ОСОБА_3 за ч.ч.3-5 ст. 191, ч. 2 ст. 200 КК України розглядається кримінальна справа №718/470/17 у Заставнівському районному суді Чернівецької області, однак вироку відносно ОСОБА_3 не постановлено.
Позивачем не надано ні банківської виписки, ні ощадної книжки, ні сертифіката, ні будь-якого іншого документа на підтвердження внесення коштів за договором №205 від 01.09.2009 р.
06.02.2024 представник відповідача, звернувся до Головного управління ДПС у Чернівецькій області із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію про доходи позивача за період з 01.01.2004 року по 31.12.2014 року, в тому числі декларації про майновий стан і доходи. Відповіді на адвокатський запит не отримано.
Позивачем додано до позову службове розслідування Банку від 06.03.2015, в якому список із 128 осіб, які за твердженням цих осіб вони передавали різні суми у різних валютах на депозити ОСОБА_3 у Кіцманському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк».
Чимале число із цих осіб, в тому числі і позивач, постійно зареєстровані та проживають у м. Чернівці, проте з незрозумілих причин за їх твердженням обрали для внесення коштів на депозит саме Кіцманське відділення у м.Кіцмань, начальником якого була ОСОБА_3 , яке знаходиться за 24 км. від м.Чернівці.
У відповідності до ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу №205 від 01.09.2009 є нікчемним, оскільки письмова форма не дотримана, позивачем не надано жодних доказів внесення 41000 дол.США та 104700,00 грн. депозиту за даним Договором.
Вказаний договір не укладався з Банком, в Банку він не обліковується, у Банку немає примірника такого договору. За надписом на вказаному договорі «Копія вірна» слідує, що це копія, а не оригінал. На підтвердження внесення коштів Позивач не надав виписки, яка передбачена п.1.1 наданого ним договору.
Надана позивачем копія договору від 01.09.2009 року за формою не відповідає встановленим у Банку шаблонам договорів, а також за змістом не відповідає умовам депозитних договорів, які діяли у банку, у сукупності з тією обставиною, що розпорядження від 27.10.2014, не може підтверджувати укладення між сторонами договору банківського вкладу.
Службове розслідування Банку від 06.03.2015, також підтверджує не відповідність форми депозитних договорів та розпоряджень. Вказана процентна ставка 19% у дол. США та 27% у гривні суттєво завищена (у більш ніж на 12%) у порівнянні зі ставками, що діяли в ПАТ «Укрсоцбанк» та в інших банках.
Розпорядження від 27.10.2014 банк не складав, відсутність його в обліку не підтверджує жодної господарської (банківської) операції, і не є первинним бухгалтерським (касовим) документом у розумінні статей 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення №516, Інструкції 492.
Позивач стверджує, що внесення коштів на депозит було здійснено у порядку передбаченому п.1.1. Договору шляхом внесення коштів, але при цьому взагалі в жодному документі не зазначено номера рахунку клієнта. Прикладені до позову копії розпоряджень не можуть бути належними та допустимими доказами у справі, адже не відповідають вимогам закону. Розпорядження оформлені після закінчення строку депозиту не мають ніякого відношення до договору банківського вкладу.
Пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред?явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Лише після вчинення описаних вище дій клієнт може вимагати від Банку видачі передбаченого договором та законом платіжного документу, яким підтверджується внесення коштів на рахунок. Проте варто наголосити на тому, що долучене до позовної заяви розпорядження не відповідає встановленій формі квитанцій, що є додатком до Інструкції про ведення касових операцій банками України, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року №174, а також не відповідає вимогам внутрішніх нормативних документів, що діяли на той час у Банку. До того ж, спірне Розпорядження ймовірно, було сформовано в ручному режимі та не відповідає формі Квитанцій, які роздруковуються за допомогою комп'ютерного програмного забезпечення Банку.
Говорячи про додаткові внески на депозит, а саме про поповнення після 01.12.2009 року депозитного вкладу, позивач жодним чином не пояснює на якій підставі кошти вносились ним у касу Банку, бо строк депозиту так званого договору №205 від 01.09.2009 року закінчився 01.12.2009 року. Так, згідно наданого позивачем Договору, всі додатки, зміни, та доповнення до цього Договору мають бути вчинені у письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов?язковим посиланням на цей договір (п.5.1 Договору). Відтак, звертаючись до суду з позовом позивачем не долучено до матеріалів справи, з-поміж інших, належного доказу пролонгації договору банківського вкладу до жовтня 2014 року, або іншого документу, що має підтвердити та обгрунтувати на якій правовій підставі грошові кошти, начебто, перебували у Банку після 01.12.2009 року.
Експертні висновки проведені в кримінальному провадженні №12014260110000622, не можуть бути доказами у даній справі та тим більше не можуть підтверджувати факти підписів колишнього начальника Кіцманського відділення Чернівецької обласної філії Василькової Г.В. та печаток відповідача на договорі та розпорядження, оскільки здійсненні з порушенням абз. 2 п. 3.4. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.
Заперечує дані долучених висновків експертів, а також вказує на пропущений строк позовної давності.
Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 - адвокат Волошина Т.Б. просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вказуючи те, що між сторонами існують договірні зобов'язання відповідно до укладеного Договору № 205 від 01.09.2009 року на суму 41 000,00 дол. США та 104 700,00 гривень, та в подальшому вклад неодноразово поповнювався позивачем, отримувалися нараховані відсотки і продовжувалася дія договору. Також зазначає, що ОСОБА_2 отримав частину вкладу. Вважає, що ОСОБА_3 мала право від імені банку укладати договори та приймати кошти від громадян, а те що вона отримала від позивача кошти і не внесла їх до каси банку не може нівелювати договірні відносини.
Оскільки правонаступник «Укрсоцбанку» - відповідач у справі, не бажає повертати вкладені позивачем кошти, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача суму неповернутого банківського вкладу у розмірі 22 047,92 доларів США, що еквівалентно в гривні, згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ станом на дату прийняття рішення.
Представник позивача- ОСОБА_1 зауважує, що у п. 1.1. Договору вказано про те, що внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі Договору, а посилання на розпорядження відсутнє. Посилання на закінчення строку дії довіреності вважає взагалі безпідставним, оскільки клієнт не перевіряє такі моменти при укладенні договору, який укладено у відділенні банку, із проставленням печатки банку. Просив позовну заяву задовольнити.
Представник відповідача АТ «Сенс - Банк» - Самокиша В.Ю., в режимі відео конференції, просила відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що договір між відповідачем та ОСОБА_2 не укладався, а грошові кошти не вносилися на рахунки банку. Вказує, що позивачем не надано ні банківської виписки, ні ощадної книжки, ні сертифіката, ні будь-якого іншого документа на підтвердження внесення коштів за Договором № 205 від 01.09.2009 року. Зауважує, що у відповідності до ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу №205 від 01.09.2009 року є нікчемним, оскільки письмова форма не дотримана позивачем не надано жодних доказів внесення 41 000,00 доларів США та 104700,00 гривень депозиту за даним договором.
Просить суд врахувати викладені у відзиві доводи, щодо закінчення строку дії довіреності на момент укладення договору.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного..
Судом встановлено, що 01 вересня 2009 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», в особі начальника Кіцманського відділення Чернівецької обласної філії Василькової Г.В. (яка діє на підставі нової редакції Статуту та довіреності від 04 січня 2006 року, посвідченої приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Соломко В.В., який зареєстрований у реєстрі за № 17) та ОСОБА_2 , укладено Договір № 205 банківського вкладу (депозитний вклад з виплатою відсотків у кінці терміну) за п.1.1. якого вбачається, що Банк відкриває депозитний рахунок №2620 на суму 41 000,00 дол. США та 104 700,00 гривень на умовах визначених цим договором (депозитний вклад), з нарахуванням відсотків у розмірі 19 % в дол. США.
Також у п. 1.1.1. Договору вказано, що внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі виписки.
Згідно із п. 1.2 депозитний вклад залучається на строк з 01 вересня 2009 року по 01 грудня 2009 року включно.
Відповідно до п.1.3 Договору на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються. Часткова видача Депозитного вкладу до закінчення строку, визначеного в п. 1.2 Договору, прирівнюється до дострокового розірвання Договору за ініціативою клієнта.
Відповідно до п. 3.3.1 Договору клієнт має право отримати суму депозитного вкладу та суму нарахованих процентів, згідно із умовами цього Договору, натомість банк зобов'язаний за п. 3.2.4 повернути клієнту суму депозитного вкладу та суму нарахованих процентів в порядку, передбаченому цим Договором.
Згідно із п. 5.1 Договору, всі додатки, зміни та доповнення до цього Договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов'язковим посиланням на цей Договір.
Відповідно до п.5.5 Договору цей Договір набуває чинності з дати підписання та діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
У договорі міститься підпис ОСОБА_2 , а також підпис начальника відділення ОСОБА_3 та печатка «Укрсоцбанку» (том 1 а.с.13-14).
Відповідно до даних Розпорядження на внесення коштів на депозит, виданого 24.09.2009 року клієнту ОСОБА_2 начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. вказано №2620 балансових рахунків, які відкрити для клієнта та зазначено для депозитного рахунку внести наступні додаткові параметри: зазначено Договір № 205 від 01.09.2009, дата закінчення депозиту 01.12.2009 року, а також зазначено загальну суму вкладу - 60 700 дол. США та 190700,00 гривень (а.с.15).
Відповідно до даних Розпорядження на виплату вкладу, виданого 07.07.2014 року клієнту ОСОБА_2 начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. вказано №2635 балансових рахунків, які відкрито для клієнта та зазначено для депозитного рахунку внести наступні додаткові параметри: Договір № 205 від 01.09.2009 року, дата закінчення депозиту 16.12.2014 року, а також зазначено загальну суму депозиту - 98785,00 дол. США (том 1 а.с.16).
Відповідно до даних Розпорядження на виплату вкладу, виданого 09.07.2014 року клієнту ОСОБА_2 начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. вказано №2635 балансових рахунків, які відкрито для клієнта та зазначено для депозитного рахунку внести наступні додаткові параметри: зазначено Договір № 205 від 01.09.2009, вказано дату закінчення депозиту 16.12.2014 року, а також зазначено загальну суму депозиту - 90285,00 дол. США (том 1 а.с.17).
Відповідно до даних Розпорядження на виплату вкладу, виданого 10.07.2014 року клієнту ОСОБА_2 начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. вказано №2635 балансових рахунків, які відкрити для клієнта та зазначено для депозитного рахунку внести наступні додаткові параметри: зазначено Договір № 205 від 01.09.2009, вказано дату закінчення депозиту 16.12.2014 року, а також зазначено загальну суму депозиту - 85785,00 дол. США (том 1 а.с.18).
Відповідно до даних Розпорядження на виплату вкладу, виданого 17.07.2014 року клієнту ОСОБА_2 начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. вказано №2635 балансових рахунків, які відкрити для клієнта та зазначено для депозитного рахунку внести наступні додаткові параметри: зазначено Договір № 205 від 01.09.2009, вказано дату закінчення депозиту 16.12.2014 року, а також зазначено загальну суму депозиту - 85785,00 дол. США (том 1 а.с.19).
Відповідно до даних Розпорядження на виплату вкладу, виданого 19.08.2014 року клієнту ОСОБА_2 начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. вказано №2635 балансових рахунків, які відкрити для клієнта та зазначено для депозитного рахунку внести наступні додаткові параметри: зазначено Договір № 205 від 01.09.2009, вказано дату закінчення депозиту 16.12.2014 року, а також зазначено загальну суму депозиту - 65885,00 дол. США ( том 1 а.с.20).
Відповідно до даних Розпорядження на виплату вкладу, виданого 19.08.2014 року клієнту ОСОБА_2 начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. вказано №2635 балансових рахунків, які відкрити для клієнта та зазначено для депозитного рахунку внести наступні додаткові параметри: зазначено Договір № 205 від 01.09.2009, вказано дату закінчення депозиту 16.12.2014 року, а також зазначено загальну суму депозиту - 69245,00 дол. США ( том 1 а.с.21).
Відповідно до даних Розпорядження на виплату вкладу, виданого 19.08.2014 року клієнту ОСОБА_2 начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. вказано №2635 балансових рахунків, які відкрити для клієнта та зазначено для депозитного рахунку внести наступні додаткові параметри: зазначено Договір № 205 від 01.09.2009, вказано дату закінчення депозиту 16.12.2014 року, а також зазначено загальну суму депозиту - 64645,00 дол. США (том 1 а.с.22).
Відповідно до даних Розпорядження на виплату вкладу, виданого 28.08.2014 року клієнту ОСОБА_2 начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. вказано №2635 балансових рахунків, які відкрити для клієнта та зазначено для депозитного рахунку внести наступні додаткові параметри: зазначено Договір № 205 від 01.09.2009, вказано дату закінчення депозиту 16.12.2014 року, а також зазначено загальну суму депозиту - 34645,00 дол. США (том 1 а.с.23).
Відповідно до даних Розпорядження на внесення коштів на депозитних рахунок, виданого 15.09.2014 року клієнту ОСОБА_2 начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. вказано №2635 балансових рахунків, які відкрити для клієнта та зазначено для депозитного рахунку внести наступні додаткові параметри: зазначено Договір № 205 від 01.09.2009, вказано дату закінчення депозиту 16.12.2014 року, а також зазначено загальну суму вкладу - 35226,00 дол. США том 1 а.с.24).
Відповідно до даних Розпорядження на виплату вкладу, виданого 27.10.2014 року клієнту ОСОБА_2 начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. вказано №2635 балансових рахунків, які відкрити для клієнта та зазначено для депозитного рахунку внести наступні додаткові параметри: зазначено Договір № 205 від 01.09.2009, вказано дату закінчення депозиту 16.12.2014 року, а також зазначено загальну суму депозиту - 20226,00 дол. США (том 1 а.с.25).
Також до матеріалів справи долучено копії матеріалів кримінального провадження № 12014260110000622 від 21.11.2014 року, щодо ОСОБА_3 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 200 КК України, до опису документів, які у ньому знаходяться зазначено Договір банківського вкладу № 205 від 01.09.2009 та розпорядження від 24.09.2009 року (том 1 а.с.26-41).
Згідно із даними заяви про вчинення злочину від 20.11.2014 ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до поліції із заявою про вчинення злочину і повідомив, що в ході проведення попередньої перевірки встановлено, що начальник Кіцманського відділення №933 Василькова Г.В., зловживаючи своїм службовим становищем, на протязі тривалого часу отримувала у фізичних осіб кошти, як у гривні, так і у іноземній валюті, і від імені банку заключала депозитні угоди. При цьому, кошти на банківські рахунки не надходили, але угоди завірялися її підписом та банківською печаткою. ОСОБА_3 періодично самостійно цим особам виплачувала депозитні проценти ( том 1 а.с.30-31).
На підставі заяви ПАТ «Укрсоцбанк» 21.11.2014 було відкрите кримінальне провадження за №12014260110000622, щодо ОСОБА_3 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 200 КК України ( том 1 а.с.33-37).
Також суду надано копію обвинувального акту, щодо ОСОБА_3 у якому міститься обвинувачення, в тому числі щодо отримання від ОСОБА_2 грошових коштів та відкриття депозитного рахунку за Договором банківського вкладу № 205 від 01.09.2009. ОСОБА_2 у цьому кримінальному провадженні визнаний потерпілим (том 1 а.с.37-41).
Відповідно до даних Висновку судово-почеркознавчої експертизи документів № 210-К від 30.01.2015, що проводилась в межах кримінального провадження №12014260110000622 вбачається, що підписи в наступних документах: Договорі банківського вкладу № 205 від 01.09.2009, укладеному між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 у графах «Від імені Банка» « ОСОБА_3 » та у розпорядженні внесення коштів на депозит від 24.09.2009 року, розпорядження на виплату вкладу від 07.07.2014 року, розпорядження на виплату вкладу від 09.07.2014 року, розпорядження на виплату вкладу від 10.07.2014 року, розпорядження на виплату вкладу від 17.07.2014 року, розпорядження на виплату вкладу від 19.08.2014 року, розпорядження на виплату вкладу від 19.08.2014 року, розпорядження на виплату вкладу від 19.08.2014 року, розпорядження на виплату вкладу від 28.08.2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозитний рахунок від 15.09.2014 року, розпорядження на виплату вкладу з депозитного рахунку від 27.10.2014 року, виданим Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк» виданому на ім'я ОСОБА_2 , у графі «Начальник Кіцманського відділення» навпроти прізвища « ОСОБА_3 » - виконані ОСОБА_3 (том 1 а.с.42-50).
За результатами проведеної НДЕКЦ при УМВС України у Чернівецькій області технічної експертизи документів, підготовлено висновок №224-К від 04.03.2015 року зазначено, що відбитки печатки «м.Київ*Україна* Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»*Кіцманське відділення*Ідентифікаційний код 00039019*Укрсоцбанк» у договорі банківського вкладу №205 від 01.09.2009 року укладеному між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 - нанесені кліше печатки «м.Київ*Україна* ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «Укрсоцбанк»*Кіцманське відділення*Ідентифікаційний код 00039019*УКРСОЦБАНК» у договорі банківського вкладу № 205 від 01.09.2009, укладеному між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 у графах «Від імені Банка» « ОСОБА_3 » та у розпорядженні внесення коштів на депозит від 24.09.2009 року, розпорядження на виплату вкладу від 07.07.2014 року, розпорядження на виплату вкладу від 09.07.2014 року, розпорядження на виплату вкладу від 10.07.2014 року, розпорядження на виплату вкладу від 17.07.2014 року, розпорядження на виплату вкладу від 19.08.2014 року, розпорядження на виплату вкладу від 19.08.2014 року, розпорядження на виплату вкладу від 19.08.2014 року, розпорядження на виплату вкладу від 28.08.2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозитний рахунок від 15.09.2014 року, розпорядження на виплату вкладу з депозитного рахунку від 27.10.2014 року .
Відповідно до даних висновку технічної експертизи документів № 224-К від 04.03.2015, досліджувалося питання нанесення відбитку печатки банку на долучених документах, кліше печатки банку, що була надана на дослідження. При цьому вказано у відповідь на поставлене питання, що «Відбитки печатки «м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА №1» у наступних документах … розпорядженні на виплату вкладу від 07.07.2014 виданому Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк» на ім'я ОСОБА_2 , розпорядженні на виплату вкладу від 09.07.2014 виданому Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк» на ім'я ОСОБА_2 , розпорядженні на виплату вкладу від 10.07.2014 виданому Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк» на ім'я ОСОБА_2 , розпорядженні на виплату вкладу від 17.07.07.2014 виданому Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк» на ім'я ОСОБА_2 , розпорядженні на виплату вкладу від 19.08.2014 виданому Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк» на ім'я ОСОБА_2 на суму депозиту 65885 доларів США, розпорядженні на виплату вкладу від 19.08.2014 виданому Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк» на ім'я ОСОБА_2 на суму депозиту 69245 доларів США, розпорядженні на виплату вкладу від 19.08.2014 виданому Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк» на ім'я ОСОБА_2 на суму 64645 доларів США, розпорядженні на виплату вкладу від 28.08.2014 виданому Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк» на ім'я ОСОБА_2 , розпорядженні на внесення коштів на депозитний рахунок від 15.09.2014 виданому Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк» на ім'я ОСОБА_2 , розпорядженні на виплату вкладу від 27.10.2014 виданому Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк» на ім'я ОСОБА_2 (том 1 а.с.53-75).
Як вбачається із копії листа ПАТ «Укрсоцбанк» від 20.11.2014 №15.201-255/7475, Управлінням банківської безпеки у Західному регіоні (м.Львів) Департаменту безпеки ПАТ «Укрсоцбанк» проведено службове розслідування за фактом порушень, а саме, що начальник Кіцманського відділення №933 Василькова Г.В, зловживаючи своїм службовим становищем, на протязі тривалого часу отримала у фізичних осіб значні суми коштів та від імені банку заключала з ними фіктивні депозиті угоди. При цьому кошти на банківські рахунки не надходили, але угоди завірялися її підписом та банківською печаткою ( том 1 а.с.30).
Правонаступником АТ «Укрсоцбанку» (ПАТ «Укрсоцбанк»), згідно із відомостей, які містяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є АТ «Сенс Банк» (том 1 а.с.100-102).
Даних про повернення банком позивачу коштів матеріали справи не містять.
Норми права, які застосував суд та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України).
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до ст.55 цього ж Закону відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ч.2 ст.1058 ЦК України, договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).
Частинами 2, 3, 6 ст.633 ЦК України встановлено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Згідно із ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно із ч.4 ст.203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою (п.2 ст.208 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
За змістом ч.1 ст.1058 ЦК України договір банківського вкладу є реальним договором, тобто вважається укладеним у разі прийняття банком від вкладника або від третьої особи на користь вкладника грошової суми. Такі дії вкладника чи третьої особи в його інтересах є необхідною умовою виникнення зобов'язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника з'являється право вимагати від банку повернення суми вкладу та виплати відсотків на неї, а у банку - відповідні обов'язки. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов'язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) та банку (боржника).
Відповідно до ч.3 ст.1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (ч.2 ст.1068 ЦК України).
Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
У частині першій статті 1060 ЦК України зазначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №516 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин - далі Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Згідно із п.2.1 Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.
При цьому відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч.3 ст.1058, ч.2 ст.1068 ЦК України, п.2.1 Положення).
Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за №1172/8493 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин далі - Інструкція), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8. Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9. Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10. Інструкції).
Так, пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Згідно із пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 року №174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 року за №790/19528 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), яка прийнята на заміну Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 року №337, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Пункт 1.2 статті 1 розділу IV Інструкції №174 визначає зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з відображенням обов'язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Розділу IV Інструкції № 174 касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджене договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 06.06.2012 року по справі №6-17цс12 та від 29.10.2014 року по справі №6-118цс14.
Додержання письмової форми договору є обов'язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником.
Банк під час здійснення касових операцій має забезпечувати, зокрема, своєчасне повне оприбутковування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, її зарахування на зазначені клієнтами рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів і належний внутрішній контроль за касовими операціями (пункт 8 розділу I Інструкції №174).
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 розділу IV Інструкції №174 банк (філія) визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи, і визначає систему контролю за виконанням касових операцій.
Відтак, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, то недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
Окрім того, оскільки відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку, то необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми.
Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року по справі №463/5896/14-ц (пункти 67, 68), та в подальшому у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року по справі №752/7208/15-ц.
Також Верховний Суд вказує про те, що суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).
У частині 3 статті 1060 ЦК України зазначено, що за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що є недопустимою одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до чч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 01 вересня 2009 року між ОСОБА_2 та АКБ СР «Укрсоцбанк», в особі начальника Кіцманського відділення банку Васильковою Г.В. було укладено договір банківського вкладу №205 відповідно до якого банк відкриває депозитний рахунок № 2620 на суму 41 000,00 доларів США та 104 700,00 гривень, з нарахуванням 19% річних у доларах США та 27 % річних у гривні.
Вказаний договір начальник Кіцманського відділення банку Василькова Г.В. підписала від свого імені, завірила його печаткою Кіцманського відділення АКБ СР «Укрсоцбанк» та видала його Юрійчуку І.М.
Доказів того, що начальник Кіцманського відділення банку Василькова Г.В. не підписувала договір банківського вкладу №205 від 01 вересня 2009 року суду не надано. Навпаки, долучені висновки судово-почеркознавчої експертизи документів №210-К від 30.01.2015 року та №224-К від 04.03.2015, які свідчать про те, що підписи на Договорі банківського вкладу №205 від 01.09.2009 року та розпорядженні на виплату вкладу від 07.07.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 09.07.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 10.07.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 17.07.07.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 19.08.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 19.08.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 19.08.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 28.08.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозитний рахунок від 15.09.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 27.10.2014 року - виконані ОСОБА_3 , а також на цих документах наявні відбитки кліше печатки банку.
Доводи відповідача щодо таких експертиз, зокрема неможливість їх врахування через те, що документи на експертизу надійшли в неупакованому вигляді, суд вважає такими, що не впливають на дійсність експертизи, адже стороною відповідача не доведено, що доставка об'єктів дослідження в неупокованому вигляді до експертної установи вплинула на точність висновків експертів.
Більше того, як вбачається з висновку судово-почеркознавчої експертизи документів №210-К від 30.01.2015 та висновку технічної експертизи документів №224-К від 04.03.2015, проведених НДЕКЦ при УМВС України у Чернівецькій області, у таких висновках експертом чітко перелічено документи, які надійшли на експертизу в межах кримінального провадження, та які були предметом дослідження експерта, а саме: Договір банківського вкладу №205 від 01.09.2009 року укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , а також розпорядження на виплату вкладу від 07.07.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 09.07.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 10.07.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 17.07.07.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 19.08.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 19.08.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 19.08.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 28.08.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозитний рахунок від 15.09.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 27.10.2014 року, видані Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк».
При цьому сторона у справі, яка оскаржує висновок експертизи з такої підстави повинна навести обґрунтовані підстави, які викликають сумнів у результатах такої експертизи (зокрема, суперечність її висновків іншим доказам у справі, тощо). Сама по собі не згода з результатом експертизи не є підставою для призначення повторної експертизи.
Щодо наявності кримінального провадження та перебування позивача у якості потерпілого у ньому, суд враховує наступне.
У постанові від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15 (провадження № 14-20цс21) Велика Палата Верховного Суду, не знайшовши підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16, наголосила, що в разі пред'явлення позову про стягнення коштів за договорами банківського вкладу, у тому числі відсотків та інфляційних втрат, які не були повернуті вкладнику внаслідок злочину (кримінального правопорушення), вчиненого службовими особами банку, застосуванню до спірних правовідносин між вкладником та банком підлягають норми цивільного законодавства, які регулюють договірні, а не деліктні зобов'язання, оскільки вчинення працівниками банку злочину (кримінального правопорушення) із заволодіння внесеними на депозит коштами не впливає на договірні правовідносини вкладника і банку, не спростовує їх існування та не припиняє їх.
Отже, наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 308/6023/15-ц (провадження № 61-4447сво18)).
Твердження представника відповідача на відсутності підстав для врахування судом постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц через відсутність обвинувального вироку відносно колишнього начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_3 є помилковим, оскільки суд при розгляді даної справи враховує й інші висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у цій постанові, а не лише про наявність вироку, які є релевантними для цієї справи.
При цьому, суд зауважує, що питання про ступінь вини працівника банку, який привласнив кошти фізичних осіб (клієнтів), не впливає на обов'язок банку щодо належного виконання взятих на себе зобов'язань за відповідними договорами. З моменту передачі грошових коштів уповноваженій особі банку саме банк є їх власником, а тому саме банку спричинена шкода кримінальним правопорушенням його працівника.
Досліджені в судовому засіданні докази та встановлені на їх підставі обставини в сукупності з наведеними правовими позиціями Верховного Суду повністю спростовують викладені представником відповідача у відзиві на позов доводи про те, що Договір банківського вкладу №205 від 01.09.2009 року є нікчемним з підстав того, що позивачем на надано касового документа на внесення на депозит 41 000,00 доларів США та 104 700,00 гривень, на момент укладення договору.
При цьому суд виходить із того, що у п.1.1.1 Договору сторонами було передбачено, що внесення Клієнтом грошових коштів підтверджується Банком шляхом видачі виписки.
Окрім того, відповідно до останнього банківського розпорядження від 27.10.2014 на виплату вкладу згідно із Договору банківського вкладу №205 від 01.09.2009, складеного ПАТ «Укрсоцбанк», яке укладено у письмовій формі та підписане уповноваженою особою банку - начальником Кіцманського відділення Васильковою Г.В. з проставленням відбитку штемпеля печатки ПАТ «Укрсоцбанк», вказано, що загальна сума вкладу за договором банківського вкладу №205 від 01.09.2009, станом на 27.10.2014 року, становила 35226,00 доларів США.
Також, цього дня (27.10.2014 року) ОСОБА_2 було видано частину банківського вкладу у розмірі 15000,00 доларів США, на виконання Договору банківського вкладу №205 від 01.09.2009. Залишок суми депозиту станом на дату 27.10.2014 року склав 20226,00 доларів США.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом (частина друга статті 1068 ЦК України).
Отже, відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку.
Необліковування банком таких коштів, неповне заповнення ідентифікаційних даних Клієнта в договорі, не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми.
Зазначена позиція відповідає висновкам ВП ВС, викладеним у постанові від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, та в подальшому у постанові ВС від 03.06.2020 у справі №752/7208/15-ц.
При цьому всі дії щодо Договору, внесення коштів та видача частину вкладу відбувалися у приміщенні банку, видавались особисто начальником Кіцманського відділення Васильковою Г.В., в її службовому кабінеті, засвідчувались підписами ОСОБА_3 та позивача, скріплювались печаткою банку, а тому недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору, як і необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми.
Зазначені розпорядження укладалися у письмовій формі та містить відповідні реквізити, які надають можливість суду встановити факт розміщення позивачем банківського вкладу в ПАТ «Укрсоцбанк», зокрема, в банківському розпорядженні вказана назва банківської установи, банківське розпорядження підписане уповноваженою особою банку з проставленням печатки банку, в банківському розпорядженні вказана дата здійснення касової операції, зазначено особу в інтересах якої здійснювалася видача частини банківського вкладу, зазначено суму часткової видачі вкладу та залишок банківського вкладу після часткової видачі.
З огляду на викладене, дані банківські розпорядження містять всі необхідні реквізити «банківської виписки», а також відповідні реквізити «іншого документа» в розумінні Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 року №174, тобто документа який підтверджує наявність у фізичної особи банківського вкладу в банку.
Таким чином суд відхиляє доводи представника відповідача з приводу того, що вказані розпорядження не можуть бути взяті до уваги як доказ.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року в справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21) зазначено, що: «місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що факт укладення вказаних депозитних договорів підтверджується Витягом з електронного додатка до договору про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, що за своїм юридичним змістом фактично є формою банківської виписки (довідки) за всіма банківськими договорами позивача, що є предметом розгляду.
Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-244цс21): « Банк не спростував ані факту укладення депозитних договорів з позивачем, ані факту неповернення грошових коштів на вимогу вкладника. Колегія суддів вважає неприйнятними висновки апеляційного суду про те, що позивач не надав доказів на підтвердження факту укладення договорів банківських вкладів та зарахування коштів на рахунки, оскільки доказами зарахування коштів є лише оригінали договорів банківських вкладів та оригінали квитанцій про внесення грошових коштів на банківські рахунки, яких позивач не надав. Суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт укладення між сторонами договорів банківських вкладів та внесення грошових коштів на підставі наданого позивачем Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625) ПАТ КБ «ПриватБанк» та формою банківської виписки (довідки) за всіма банківськими договорами позивача, що є предметом розгляду».
У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року в справі №718/2832/23 (провадження № 61-3622св24), яка прийнята в аналогічній справі за позовом вкладника ПАТ «Укрсоцбанк» до правонаступника банку - АТ «Сенс Банк» за фактичних обставин справи щодо відсутності у вкладника на руках та відсутності в матеріалах справи договору банківського вкладу, а також відсутності банківських розпоряджень на внесення частини вкладу зазначено, що: суд першої інстанції встановив, що підписання начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. та позивачем у справі розпоряджень на внесення коштів на депозит, скріплення підписами сторін та печаткою банку; отримання начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В, коштів у відповідному розмірі свідчить про укладення договору банківського вкладу. Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що недотримання уповноваженою особою банку - керуючою відділенням Васильковою Г.В, вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення вкладів, не може свідчити, що такий договір не укладався чи про те, що кошти на депозитний рахунок банку не вносились. Тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про стягнення вкладу, а апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
За таких обставин, суд вважає, що наявні у даній справі банківські розпорядження ПАТ «Укрсоцбанк» на виплату вкладу від 07.07.2014 року, від 09.07.2014 року, від 10.07.2014 року, від 17.07.07.2014 року, від 19.08.2014 року, від 19.08.2014 року, від 19.08.2014 року, від 28.08.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозитний рахунок від 15.09.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 27.10.2014 року є достатнім та належним доказом, який свідчить про наявність між сторонами договірних відносин, а також наявність у позивача депозиту в ПАТ «Укрсоцбанк» та його фактичну суму, оскільки таке розпорядження за своїм юридичним змістом фактично є формою банківської виписки (довідки) по банківському вкладу згідно Договору банківського вкладу №205 від 01.09.2009.
Станом на момент оформлення Договору банківського вкладу №205 від 01.09.2009 та видачі банківських розпоряджень на виплату вкладу від 07.07.2014 року, від 09.07.2014 року, від 10.07.2014 року, від 17.07.07.2014 року, від 19.08.2014 року, від 19.08.2014 року, від 19.08.2014 року, від 28.08.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозитний рахунок від 15.09.2014 року, розпорядженні на виплату вкладу від 27.10.2014 року начальник Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Василькова Г.В. у силу своїх посадових обов'язків була наділена повноваженнями на оформлення та підписання документів щодо залучення депозитів від фізичних осіб, про що також вказувалося у службовому розслідуванні банку, а тому суд також критично оцінює доводи представника відповідача щодо вказівки у Договорі банківського вкладу №205 від 01.09.2009 на довіреність, яка на момент його укладення не була чинною.
При цьому суд виходить із того, що ОСОБА_2 правомірно сподівався на належне оформлення вказаних договорів вкладу з відповідачем, а обов'язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі.
Згідно статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення (SUK v. UKRAINE, № 10972/05, § 22, ЄСПЛ, від 10 березня 2011 року).
Стосовно банківських вкладів Європейський суд з прав людини вважає, що вони беззаперечно становлять «майно», яке належить заявникам згідно зі статтею 1 Протоколу №1 і не заперечується, що заявники можуть забрати ці кошти разом з відповідними процентами, якщо забажають (GAYDUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 45526/99, 46099/99, 47088/99, 47176/99, 47177/99, 48018/99, 48043/99, 48071/99, 48580/99, 48624/99, 49426/99, 50354/99, 51934/99, 51938/99, 53423/99, 53424/99, 54120/00, 54124/00, 54136/00, 55542/00, 56019/00, ЄСПЛ, від 2 липня 2002 року).
У справі «Золотас проти Греції» (Zolotas v. Greece) (№ 2) від 29 січня 2013 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати, і якщо він використовує її на власну користь, банк повинен повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунку нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.
Звертаючись до банківської установи для розміщення вкладу, позивач правомірно сподівалася на належне оформлення вказаного депозитного договору з банком, а обов'язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій покладено на банківську установу.
При цьому, саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій. Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення ними вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу), та неналежне виконання ними своїх посадових обов'язків не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
Таким чином, неналежна організація роботи структурних підрозділів банківських установ, відсутність належного рівня контролю зі сторони правління банків за роботою працівників своїх структурних підрозділів, неякісний підбір кадрів для роботи у зазначених підрозділах, низький рівень програмного комп'ютерного забезпечення роботи структурних підрозділів та інше, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні позовів споживачів про повернення банківських вкладів у разі зловживання банківськими працівниками, наділеними правами на укладання цивільно-правових угод своїми службовими обов'язками.
Отже, сторона позивача довела належними та допустимими доказами факт укладення договору банківського вкладу та внесення ОСОБА_2 коштів на депозит, тобто у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт наявності договірних відносин між банком та позивачем, які виникли на основі укладеного між сторонами договору, за умовами якого було внесено грошові кошти на депозит.
Доказів повернення на вимогу позивача вкладу в розмірі 20 226,00 доларів США не надано, а отже є підстави для захисту прав вкладника ОСОБА_2 шляхом стягнення вказаних коштів у судовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Для стягнення індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми в порядку ст.625 ЦК України застосовується загальна позовна давність в 3 роки.
За загальним правилом, стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову, з чим погоджується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі №127/15672/16-ц. Окрім того ВП ВС у вищевказаній постанові вказує на те, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Відповідно до розрахунку за вказаний період з відповідача повинно бути стягнуто кошти у розмірі 1 821,92 доларів США (том 1 а.с.10).
Щодо позовної вимоги про визнання дійсним договору банківського вкладу, суд враховує наступне.
Так, згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За приписами статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність вимогам закону, незалежно від визнання його таким.
У випадку якщо сторона прагне визнання правочину таким, що породжує конкретні правові наслідки, вона може заявити вимоги про визнання такого правочину (договору) дійсним.
У частині другій статті 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Вказаному положенню кореспондує частина друга статті 5 ЦПК України, згідно з якою у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Визнання дійсним укладеного договору банківського вкладу може бути належним способом захисту права вкладника, з урахуванням того, що таке рішення є підставою вимагати відшкодування вкладу.
Такий спосіб захисту, як визнання договору дійсним може бути застосований судом виключно в окремо визначених цивільним законодавством випадках. Зокрема, за правилами частини другої статті 215 ЦК України у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Аналіз норм § 2 глави 17 розділу IV Книги першої ЦК України дає підстави для висновку, що договір може бути визнано дійсним судом у разі, наприклад: недодержання вимоги щодо письмової форми правочину (частина друга статті 218 ЦК України); недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (частина друга статті 219 ЦК України); недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору (частина друга статті 220 ЦК України); вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (частина друга статті 221 ЦК України); вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування (частина друга статті 224 ЦК України); вчинення правочину недієздатною фізичною особою (частина друга статті 226 ЦК України).
Частиною 1 статті 1059 ЦК України встановлено договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачою ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Згідно із положень ч.2 ст.1059 ЦК України у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Разом з тим, відповідно до положень частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Договір банківського вкладу №205 від 01.09.2009 між позивачем та відповідачем було укладено у письмовій формі та у пункті 1.1.1. Договору зазначено, що внесення Клієнтом грошових коштів підтверджується Банком шляхом видачі виписки.
Положення цивільного законодавства не забороняє вкладнику та банку по іншому врегульовувати між собою факт фіксації отримання банком коштів внесених як вклад, зокрема, шляхом фіксації такого факту безпосередньо в договорі банківського вкладу,
Тобто, в Договорі банківського вкладу №205 від 01.09.2009 сторони відступили від положень актів цивільного законодавства і врегулювали свої відносини на власний розсуд, а тому суд вважає, що Договір банківського вкладу №205 від 01.09.2009 є дійсним та таким, що спричинив відповідні правові наслідки, і тому не може вважатися нікчемним.
Суд вважає, що за обставин виконання сторонами, і зокрема, Банком спірного Договору банківського вкладу №205 від 01.09.2009, кваліфікація такого правочину як нікчемного виключається.
Не можна погодитися з доводами Акціонерного товариства «Сенс Банк», що договірні відносини між сторонами відсутні, оскільки позивач просить суд їх визнати шляхом задоволення позовної вимоги про визнання Договору банківського вкладу №205 від 01.09.2009 дійсним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 750/3917/17 (провадження № 14-24цс20) вказала, що стаття 215 ЦК України визначає загальні засади недійсності правочину. Відповідно до частини другої цієї статті недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
З системного аналізу наведених норм вбачаються певні ознаки, що є спільними для випадків, коли законодавець передбачає визнання правочину дійсним за рішенням суду.
Так, у кожному з наведених випадків відповідний правочин є нікчемним у силу прямої вказівки закону на те і ці підстави існуючої нікчемності правочину, як і обставини, у зв'язку з якими вони склалися, визнаються та не оспорюються сторонами.
Сторони усвідомлюють, що правочин не спричинив та не спричинятиме в майбутньому будь-яких правових наслідків, крім наслідків його нікчемності, не спричиняє прав і обов'язків, які малися на меті внаслідок вчинення такого правочину.
Оскільки сторони усвідомлюють нікчемність правочину в силу припису закону, то метою звернення заінтересованої особи до суду є надання юридичної сили, легітимності такому нікчемному правочину шляхом прийняття про це судового рішення, що і зумовить настання відповідних прав та обов'язків у сторін правочину.
Повноваження суду щодо узаконення нікчемного правочину чітко та недвозначно передбачені цивільним законодавством.
Тож визнання нікчемного правочину дійсним на підставі рішення суду є можливе у випадках, прямо встановлених цивільним законодавством, тоді цивільні права і обов'язки виникають з рішення суду (частина п'ята статті 11 ЦК України), а без такого рішення суду не існували та не існуватимуть.
Натомість, вимога ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та наведені підстави позову у справі, що розглядається, на думку суду наведеним вище ознакам не відповідають.
Навпаки, за змістом позовних вимог ОСОБА_2 вважає, що договір банківського вкладу №205 від 01.09.2009 між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» та ОСОБА_2 не є нікчемним, і між сторонами присутні договірні відносини з розміщення банківського вкладу, які відповідач не визнає через викрадення працівником банку коштів, переданих позивачем для поміщення на депозит. Саме тому, а не в силу відсутності судового рішення про дійсність (узаконення) нікчемного правочину, порушене право ОСОБА_2 на повернення банківського вкладу.
Отже, заявлена у цій справі вимога про визнання правочину щодо укладення договору банківського вкладу дійсним за своєю природою є вимогою про встановлення юридичного факту у спорі щодо права на отримання банківського вкладу.
Суд вважає, що вимога про визнання договору банківського вкладу дійсним не є належним способом судового захисту у даній справі про стягнення з АТ «Сенс Банк» банківського вкладу. Задоволення позовної вимоги про визнання договору банківського вкладу дійсним не здатне поновити майнову сферу позивача, а тому така вимога не відповідає ефективному способу захисту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 зазначено, що (пункти 66-68 Постанови): «Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Правління НБУ від 31 березня 2016 року № 219, суди попередніх інстанцій зазначили, що ефективним способом захисту в цьому випадку є скасування вказаної постанови (визнання її недійсною).
Натомість Велика Палата Верховного Суду з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ефективним способом захисту в цьому випадку є скасування оскаржуваної постанови Правління НБУ (визнання її недійсною), не погоджується. Задоволення цієї вимоги не здатне поновити майнову сферу позивача, а тому і ця вимога не відповідає ефективному способу захисту. Адже правова оцінка судом постанови Правління НБУ як неправомірної може бути однією з підстав обґрунтування судового рішення про задоволення позовної вимоги, яка відповідає належному способу захисту (зокрема, про стягнення цінних паперів), але не може відображатися в резолютивній частині судового рішення як висновок про задоволення вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту».
У справі № 463/5896/14-ц Верховний Суд, змінюючи мотивувальну частину рішення апеляційного суду (про відмову в задоволенні позову про визнання правочину нікчемним), вказав, зокрема, таке: «Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».
За таких обставин, суд вважає, що вимога про визнання дійсним договору банківського вкладу не є вимогою, яка забезпечує ефективний захист прав у справі про стягнення з фінансової установи банківського вкладу, а є лише підставою для вирішення такої справи, а тому, висновок про дійсність (укладеність) спірного Договору банківського вкладу №205 від 01.09.2009 суд виклав у мотивувальній частині даного рішення суду, а не в резолютивній.
Щодо позовної давності
Представником відповідача у поданому відзиві заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивачки.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
У цивільному законодавстві закріплено об'єктивні межі застосування позовної давності, які встановлюються прямо (стаття 268 ЦК України); опосередковано (із врахуванням сутності заявленої вимоги).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.
Тлумачення п.2 ч.1 ст.268 ЦК, з урахуванням принципу розумності, дає підстави для висновку, що позовна давність не поширюється на будь-яку вимогу вкладника щодо видачі (повернення) вкладу банком.
Зазначена гарантія охорони прав вкладника не залежить від обраного ним способу захисту прав, підстав пред'явлення такої вимоги, розірвання договору про банківський вклад за взаємною домовленістю сторін або в судовому порядку, відмови від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом, чи навіть недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Така позиція відображена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року в справі №718/2832/23 (провадження № 61-3622св24), яка прийнята в аналогічній справі за позовом вкладника ПАТ «Укрсоцбанк» до правонаступника банку - АТ «Сенс Банк» та постанові Верховного Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2023 року у справа № 201/3716/13 (провадження № 61-1933св23).
Починаючи з моменту звернення позивача до ПАТ «Укрсоцбанк» про повернення вкладу, сума вкладу внесена позивачем до даного банку залишається неповернутою. Таким чином, суд відхиляє твердження позивача про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Щодо судового збору
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із положеннями частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Позивач ОСОБА_2 був звільнений судом в силу Закону України «Про захист прав споживачів» від сплати судового збору за обидві позовні вимоги.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору, розмір яких, з урахуванням прожиткового мінімуму, з 01.01.2024 становить за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше 1 211,20 грн. та не більше 15 140 грн.).
Станом на 05.03.2025 року відповідно до інформації Національного банку України курс долара США до гривні становить 41.57 гривень.
Враховуючи факт задоволення позовної вимоги про стягнення банківського вкладу у розмірі 22047,92 доларів США, які складаються з суми неповернутого банківського вкладу у розмірі 20 226,00 доларів США та 3 % річних у розмірі 1 821 доларів США, у гривневому еквіваленті станом на дату прийняття рішення, що становить 916 532,04 гривень, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 9 165,32 гривень в рахунок відшкодування судового збору.
Суд не вирішує клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, оскільки до закінчення судових дебатів у справі позивач зробив заяву про подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення, що відповідає вимогам частини 8 статті 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, ст.ст.4, 15, 16, 509, 526, 608, 610, 625, 1058, 1059, 1060, 1061, 1068, 1070 ЦК України, ст.ст.1, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», керуючись ст.ст.1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс-Банк» про захист прав споживачів та стягнення банківського вкладу - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму неповернутого банківського вкладу по договору банківського вкладу №205 від 01.09.2009 року у розмірі 22 047,92 доларів США, які складаються з суми неповернутого банківського вкладу у розмірі 20 226,00 доларів США та 3 % річних у розмірі 1 821 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на дату прийняття рішення становить 916 532,04 гривень.
У задоволенні позовної вимоги про визнання дійсним Договору банківського вкладу №205 від 01.09.2009 року - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс-Банк», код ЄДРПОУ: 23494714 юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.100 на користь держави 9 165,32 гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя І. Г. Проскурняк