Справа 206/6541/24
Провадження 2-а/206/53/24
05 березня 2025 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Кушнірчука Р.О.,
при секретареві Глущенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
за участю :
представника позивача - адвоката Стасенко Д.С.
13 грудня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка обґрунтована тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) капітана ОСОБА_2 № 21857 від 05 грудня 2024 року його було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень. У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив п. 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, п. п. 1 п. 1 Правил військового обліку, встановлених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року, та вимоги ч. 3 ст. 14, п. ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року. Проте, з 01 січня 2018 року по день особистого звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 із письмовою заявою про взяття на військових облік, він не отримував жодних повісток на адресу зареєстрованого місця проживання із вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подання відповідних документів необхідних для взяття на обліку. На день звернення із письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 він перебував в статусі допризовника, оскільки з січня 2018 року він не був взятим на військовий облік як призовник. ОСОБА_1 також своєчасно зареєструвався у застосунку «Резерв+» та оновив свої персональні дані, а саме 16 липня 2024 року. Відповідальна особа при винесенні оскаржуваної постанови підтвердила факт того, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку, як призовник, а звернувся він із заявою на взяття його на такий облік лише 02 грудня 2024 року шляхом подачі її до ІНФОРМАЦІЯ_3 . На військовий облік ОСОБА_1 мали б взяти у повних 17 років, які виповнились 08 листопада 2018 року і даний строк вчинення правопорушення минув 08 листопада 2019 року, а тому неможливо приймати посилання представника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо триваючого правопорушення та виявлення такого правопорушення саме 02 грудня 2024 року, оскільки на момент виповнення 17 років, норми закону, яка встановлювала терміни в які він мав обов'язок звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про взяття на військовий облік як призовника не діяла. ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №21857 від 05 грудня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17 000,00 гривень.
Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а від ІНФОРМАЦІЯ_3 було витребувано належним чином завірену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, у якій прийнято постанову від 05 грудня 2024 року.
Не погодившись із вказаним позовом, представник відповідача Норочевський О.О. подав відзив на позов, в якому зазначив, що доводи ОСОБА_1 про те, що він не є суб'єктом даного адміністративного правопорушення не відповідають нормам діючого законодавства та обставинам справи, оскільки набуття комплексу обов'язків призовника (в тому числі обов'язку встати в певні строки на військовий облік) відбувається не з моменту постановки на відповідний військовий облік, а досягнення відповідного віку. ОСОБА_1 повинен був встати на військовий облік як призовник протягом січня-березня 2018 року і в будь-якому випадку вже із 01 квітня 2018 року на нього був розповсюджений весь комплекс прав та обов'язків притаманних призовникові. Вважає, що доводи про відсутність повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для постанови на військовий облік як призовника, не може трактуватися як звільнення ОСОБА_1 від цього, оскільки виконання військового обов'язку в якості взяття на військовий облік як призовника із настанням відповідного віку є його конституційним обов'язком. Відсутність повісток не була та не є перешкодою для особистої явки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подання заяви про взяття його на військовий облік як призовника. Зазначає, що допущене ОСОБА_1 правопорушення є триваючим і було закінчене 02 грудня 2024 року, тобто в день коли ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про взяття його на військовий облік як призовника. ОСОБА_1 не встав на військовий облік, як після досягнення відповідного віку, так і після введення законодавцем відповідальності за порушення такого обов'язку в особливий період.
Представник позивача Стасенко Д.С. в свою чергу подала відповідь на відзив в якій зазначила, що представником відповідача не спростовано твердження та аргументів стосовно суті позовних вимог, оскільки повістка про виклик для взяття на військовий облік відсутня, а також відсутній будь-який документ належним чином підтверджуючий її існування, відправлення чи отримання ОСОБА_1 особисто, за місцем навчання чи за місцем зареєстрованого місця проживання, а постанова КМУ № 921 не передбачає обов'язку самостійної постановки на військовий облік. ОСОБА_1 не було постановлено на військовий облік навіть під час винесення оскаржуваної постанови незважаючи на своєчасне надання повних даних через додаток «Резерв+», особистого звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 із власноруч написаною заявою, долученими документами до неї установленого переліку.
Позивач ОСОБА_1 та його представник Стасенко Д.С. в судовому засіданні підтримали позовну заяву в повному обсязі з викладених у ній підстав та просили її задовольнити.
Представник відповідача Норочевський О.О. в судовому засіданні пояснив, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП є обґрунтовано та законною, просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 капітана ОСОБА_2 № 21857 від 05 грудня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 гривень. Зі встановлених обставин у вказаній постанові вбачається, що 02 грудня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 прибув ОСОБА_1 для постановлення на військовий облік як призовника та отримання військово-облікового документа на бланку. Під час проведення перевірки військово-облікових даних було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (наразі йому повних 23 роки) не перебував та не перебуває на військовому обліку призовників у ІНФОРМАЦІЯ_5 та не отримував раніше військово-обліковий документ. Оскільки ОСОБА_1 не перебував на військовому обліку за місцем проживання у районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, він порушив п. 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, п. п. 1 п. 1 Правил військового обліку, встановлених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року №1487 та вимоги ч. 3 ст. 14 та п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зі змінами та доповненнями. Відповідальність за порушення вищевказаного обов'язку встановлена ст. 210 КУпАП та в редакції за кваліфікуючою ознакою «вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період» почала діяти в редакції з 19 травня 2024 року. Після набрання чинності вказаної редакції статті, ОСОБА_1 не виконав обов'язок щодо постановки на військовий облік та оформлення військово-облікового документа, тому він підлягає притягненню до відповідальності саме за ч. 3 ст. 210 КУпАП. ОСОБА_1 не став на військовий облік як після досягнення відповідного віку, так і після введення законодавцем відповідальності за порушення такого обов'язку в особливий період.
Вказану постанову прийнято на підставі розгляду протоколу про адміністративне правопорушення складеного уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 - головного спеціаліста командування (юриста) Норочевського О.О. від 02 грудня 2024 року. Викладена у протоколі суть адміністративного правопорушення є аналогічною встановленим в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення обставинам.
З витягу з додатку «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку, однак 16 липня 2024 року він уточнив власні дані та зазначив адресу проживання: АДРЕСА_1 , свій номер телефону та власну ОСОБА_3 адресу.
06 січня 2025 року на виконання ухвали суду від 16 грудня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 надано належним чином завірену копію справи про адміністративне правопорушення № 1061-1 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
У справі міститься, зокрема:
-довідка про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на військовому обліку призовників Самарського району не знаходиться;
-заява ОСОБА_1 на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 Царка В'ячеслава від 02 грудня 2024 року про те, що він просить дозволу прийняти його на військовий облік призовників у зв'язку із тим, що він ніде не перебуває на обліку військовозобов'язаних.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1932-ХІІ від 06 грудня 1991 року, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 5:30 год. 24 лютого 2022 року на території України запроваджено воєнний стан, строком на 30 діб, який після цього неодноразово продовжувався та останнього разу відповідно до Указу Президента України № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», його продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
На підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3696-ІХ від 09 травня 2024 року до КУпАП 19 травня 2024 року внесено зміни, статтю 210 КУпАП викладено у новій редакції, яка містить третю частину, яка передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Додатком 2 до порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року (далі - Порядок), є правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Правила).
Згідно із п. 81 Порядку, взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Відповідно до п. п. 1 п. 1 Правил, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Згідно із ч. 9 ст. 1 Закону щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно із ч. 2 ст. 14 Закону, взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону (в редакції від 01 січня 2018 року, на момент коли ОСОБА_1 було 16 років) керівники житлово-експлуатаційних організацій, підприємств, установ та організацій незалежно від підпорядкування і форм власності, які здійснюють експлуатацію будинків, органи місцевого самоврядування, на які покладено ведення первинного обліку військовозобов'язаних і призовників, а також керівники інших підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності щороку в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України, зобов'язані подавати до відповідних районних (міських) військових комісаріатів списки громадян України, які підлягають приписці до призовних дільниць.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону (в редакції від 29 листопада 2024 року) органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності щороку у строки та в порядку, встановлені Кабінетом Міністрів України, зобов'язані подавати до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списки громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік призовників.
Законом України № 4197-ІХ від 09 січня 2025 року до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року (далі - Закон) внесено зміни: ч. 3 ст. 14 Закону викладено у новій редакції: щороку з 1 січня до 31 липня громадяни України чоловічої статі, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, беруться на військовий облік призовників із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом: проходження електронної ідентифікації та уточнення своїх персональних даних засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; особистого прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з поданням необхідних документів, перелік яких встановлюється Міністерством оборони України; ч. 6 ст. 14 Закону викладено у новій редакції: громадяни України, які не стали на військовий облік призовників у період, зазначений в абзаці першому частини третьої цієї статті, беруться на військовий облік призовників лише після особистого прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 3 статті 14 Закону (в редакції від 29 листопада 2024 року) передбачено, що щороку протягом січня - березня беруться на облік громадяни України чоловічої статі, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років.
Частиною 6 статті 14 Закону (в редакції від 29 листопада 2024 року) передбачено, що для взяття на військовий облік призовників громадяни України зобов'язані особисто прибути до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці, та подати необхідні документи, перелік яких установлюється Міністерством оборони України.
Таким чином, районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки мав направити позивачу повістку, в якій зазначити до якого саме центру слід з'явитися та строк. Тобто, обов'язок особисто прибути до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений строк виникає з моменту відповідного повідомлення (повістки).
Однак, суду не надано та у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач належним чином був повідомлений про виклик до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, позивач неумисно не з'явився на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання, оскільки йому не було відомо про такі виклики, а тому у діях позивача відсутня суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що з 01 січня 2018 року до дня його особистого звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 із письмовою заявою про взяття його на військовий облік він не отримував жодних повісток за адресою зареєстрованого місця проживання з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подання відповідних документів необхідних для взяття на облік.
Вказані доводи не спростовані відповідачем, у наданих матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 1061-1 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП також відсутні відомості про те, що з 01 січня 2018 року до дня прийняття оскаржуваної постанови ОСОБА_1 направлялись повістки на адресу зареєстрованого місця проживання з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подання відповідних документів необхідних для взяття на облік.
В даному випадку, факт відсутності направленої повістки ОСОБА_1 та її отримання останнім, як це передбачено ч. 6 ст. 14 Закону (в редакції від 29 листопада 2024 року), виключав його обов'язок особисто прибути до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття його на військовий облік призовників.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
Відповідно до абз. 6 ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Водночас із цим, ані зі змісту оскаржуваної постанови, ані зі змісту самого протоколу про адміністративне правопорушення за наслідком розгляду якого було прийнято оскаржувану постанову неможливо чітко встановити час вчиненого правопорушення та відомості про те, коли ОСОБА_1 мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для взяття на військовий облік, а зазначено лише те, що ОСОБА_1 не встав на військовий облік як після досягнення відповідного віку, так і після введення законодавцем відповідальності за порушення такого обов'язку в особливий період.
Норма ч. 3 ст. 210 КУпАП вперше з'явилась лише 19 травня 2024 року, коли набув чинності Закон України № 3696-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким її серед решти запроваджено шляхом викладення ст. 210 КУпАП у чинній редакції. На період часу, який передував до 19 травня 2024 року, диспозиції та санкції адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, не існувало.
Відтак, ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 3 ст. 210 КУпАП, до 18 травня 2024 року включно, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, за яке відповідачем його піддано адміністративному стягненню, а тому притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за вказані відповідачем його дії за період до 19 травня 2024 року, є незаконним з урахуванням наведених приписів ст. 58 Конституції України.
Суд також погоджується з доводами позивача про те, що суб'єктами адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП є саме призовники, військовозобов'язані та резервісти, оскільки навіть самі Правила визначають обов'язок виключно призовників, військовозобов'язаних та резервістів перебувати на військовому обліку.
Таким чином, суд не може погодитись із відповідачем щодо допущення ОСОБА_1 порушення, передбаченого п. п. 1 п. 1 Правил військового обліку, встановлених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487, оскільки такі зобов'язання поширюються виключно на призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Оскаржувана постанова не містить відомостей про те, в якому статусі знаходився ОСОБА_1 на момент вчиненого ним правопорушення пов'язаного із порушенням правил військового обліку, тобто чи мав він статус призовника, військовозобов'язаного або резервіста.
З огляду на відомості викладені в оскаржуваній постанові та документах, що містяться у наданій справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 02 грудня 2024 року вперше з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для постановлення на військовий облік як призовника та отримання військово-облікового документа на бланку, діючі добросовісно подав письмову заяву про надання йому дозволу на прийняття його на військовий облік призовників, тобто ОСОБА_1 належить до категорії допризовників, які в свою чергу не є спеціальними суб'єктами адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходе до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 капітана ОСОБА_2 №21857 від 05 грудня 2024 року підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,50 гривень.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 90, 121, 139, 241-246, 286КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 капітана ОСОБА_2 № 21857 від 05 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 50 копійок.
Повний текст рішення складено 5 березня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у відповідності до ч. 2 ст. 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук