Справа № 183/2038/25
№ 2-н/183/184/25
05 березня 2025 року м. Самар
Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Городецький Д.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, -
03 березня 2025 ОСОБА_1 звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Заяву про видачу судового наказу подано представником заявника ОСОБА_1 - адвокатом Задерецьким Віталієм Анатолійовичем в електронній формі в системі «Електронний суд».
Дослідивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, вважаю за необхідне відмовити у видачі судового наказ, з огляду на наступне.
В силу приписів ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Так, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу (ч. 1 ст. 160 ЦПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу визначені ст. 163 ЦПК України.
Зокрема, згідно з п. 4-5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Так, заявник ОСОБА_1 у заяві про видачу судового наказу зазначила свою адресу реєстрації: АДРЕСА_1 (без зазначення квартири), проте доказів на підтвердження цьому не надала (Витяг з Єдиного державного реєстру щодо реєстрації місця проживання, довідка, довідку про довідка про склад сім'ї).
Разом з тим, з відповіді № 1172679 від 05.03.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з 15.07.2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Встановлено, що боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Дата реєстрації: 22.08.2006 року, що підтверджується відповіддю № 1172666 від 05.03.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру.
У заяві про видачу судового наказу заявник вказала, що дитина постійно проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.
В той же час, до заяви не долучено документів на підтвердження зареєстрованого місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також у заяві не зазначено, де саме проживає дитина та не надано доказів на підтвердження її фактичного місця проживання.
Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частини 5 статті 183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
З аналізу положень ч. 3 ст. 181, ч. 5 ст. 183 СК України вбачається, що право на звернення до суду із заявою в порядку наказного провадження про стягнення аліментів має той з батьків, з яким проживає дитина, та на утриманні якого вона знаходиться.
Отже, факт/обставина щодо того, з ким проживає дитина має значення для вирішення справи даної категорії, з огляду на те, що від її встановлення безпосередньо залежить наявність підстави для звернення особи до суду із відповідною заявою, відтак, ця обставина має бути обов'язково доведена заявником.
Як передбачено ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Тобто, з наявної у заяві про видачу судового наказу інформації та з доданих до неї документів, суду не видається можливим встановити у безспірному порядку, що дитина проживає саме з матір'ю, і перебуває на її утриманні.
Отже, заявником та її представником до заяви не додано жодних доказів на підтвердження факту проживання дитини разом із заявником (Витяг з Єдиного державного реєстру щодо реєстрації місця проживання, довідка про склад сім'ї, акт обстеження житлово-побутових умов з метою встановлення фактичного проживання осіб тощо), та не наведено доказів, які цей факт підтверджують.
Крім того, заявник у заяві зазначає, що вона з боржником знаходилась в зареєстрованому шлюбі з 29 квітня 2010 року, який був зареєстрований у Виконавчому комітеті Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис № 09, проте на підтвердження вказаних обставин доказів суду не надала, зокрема не навела причини їх неподання.
Суд, розглядаючи заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину позбавлений можливості з'ясувати вищевикладені обставини, так як у відповідності до ч. 1 ст. 167 ЦПК України розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника, та переконатися, що спір між вказаними особами дійсно відсутній.
В силу приписів п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи, що заява про видачу судового наказу подана до суду з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, оскільки відсутні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, приходжу до висновку про наявність правових підстав для відмови у видачі судового наказу.
Згідно з ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1,2,8,9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 19, 160-161, 163-165, 260, 353 ЦПК України, суддя,-
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Роз'яснити заявникові, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1,2,8,9 частини першої статті 165 ЦПК України, не позбавляє його права на повторне звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем вручення її копії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу складено та підписано 05 березня 2025 року.
Суддя Д.І. Городецький