05.03.2025 Єдиний унікальний номер 205/3382/25
Провадження №2-о/205/128/25
05 березня 2025 року місто Дніпро
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Дорошенко Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Гузь Є.В.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України.
В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_2 у м.Бердянськ Запорізької області, що є тимчасово окупованою територією України. Лікарське свідоцтво про смерть матері ОСОБА_2 видане на території тимчасово непідконтрольній державі Україна, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть. Просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с.Ольгіне Бердянського району Запорізької області, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Бердянську, Запорізької області, причина смерті хронічна ішемічна хвороба серця.
Заявник в судовому засіданні підтвердив обставини, викладені в заяві та просив задовольнити заявлені вимоги.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Вислухавши пояснення заявника, вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до роз'яснень, вказаних в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Статтею 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.07.1983 року, виданого відділом РАГС Бердянського міськвиконкому Запорізької області, запис №841, батьками заявника ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . З паспорта ОСОБА_2 вбачається, що 23.01.1985 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 в Бердянському ВРАГС Запорізької області. Згідно з паспортом ОСОБА_2 та відомостями Єдиного державного демографічного реєстру щодо заявника ОСОБА_1 збігається зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 до суду надано копію лікарського свідоцтва про смерть №45 від 23.03.2022 року, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Бердянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бердянської міської ради та копію довідки про причину смерті від 23.03.2022, згідно з якими ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Бердянську Запорізької області, причина смерті - хронічна ішемічна хвороба серця.
На цей час заявник не має можливості отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 встановленого зразка, оскільки вищезазначені документи, що підтверджують його смерть на території України не визнаються та не приймаються державними органами.
За положеннями ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Проте, оцінюючи надані заявником документи про смерть, суд дійшов висновку, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Виходячи з практики ЄСПЛ, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами як джерело права, необхідно враховувати висновки суду у справах проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001), Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), де наголошено, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою). Цей висновок в контексті сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованих територіях, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цих територій при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Таким чином, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо. Крім того, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявнику для державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка.
Неможливість отримати за місцем смерті необхідних документів для реєстрації факту його смерті виникла у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у м. Бердянськ Запорізької області.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупований територій України від 22.12.2022 року № 309, затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, до якого внесений м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади з 27.02.2022.
Правова норма статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» передбачає, що тимчасова окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Оскільки досліджені судом докази у справі свідчать про те, що ОСОБА_2 померла у м. Бердянську Запорізької області, України, тобто на тимчасово окупованій території України, суд вважає, що для проведення державної реєстрації смерті особи є об'єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, для забезпечення проведення державної реєстрації смерті особи у відповідності до законів України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту смерті особи, так як законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати свідоцтво про смерть особи в державному органі України, що виконує функції державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 5 ст. 317 ЦПК України копія судового рішення видається учасникам справи негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
З урахуванням вимог вищевказаної статті судом копію цього рішення на виконання буде надіслано до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Пунктом 8 частини 1 статті 430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
З урахуванням вказаних вимог діючого законодавства суд допускає негайне виконання цього судового рішення.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 293, 315, 317, 430 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, уродженки с. Ольгіне Бердянського району Запорізької області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: місто Бердянськ Запорізької області, Україна.
Допустити негайне виконання рішення суду.
Копію судового рішення невідкладно надіслати до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для відома та виконання.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 , має зареєстрований кабінет в системі «Електронний суд»,
Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), код ЄДРПОУ 33339831, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Лесі Українки, буд. 67.
Суддя Г.В.Дорошенко
?