05.02.2025 Єдиний унікальний номер 205/13245/24
Провадження 2/205/534/25
05 лютого 2025 року м. Дніпро
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Грони Д.С.,
за участю секретаря судового засідання Матківської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та завданої моральної шкоди,-
01.10.2024 до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та завданої моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що у період з 01.04.2011 по 08.07.2024 позивач, ОСОБА_1 , перебував у трудових відносинах з ПАТ «Дніпроважмаш». Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці та наказі про звільнення. Під час перебування у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата за травень, червень, липень 2024 року. Заборгованість по заробітна платі склала: за травень 2024 року - 26 512,07 грн., червень 2024 року- 17 590,30 грн., липень 2024 року - 25591,24 грн. Всього заборгованість по заробітній платі на день подання позовної заяви до суду становить 69 693,61 грн.(з урахуванням податків та обов'язкових платежів). 08 липня 2024 року позивач був звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Відповідач, оформивши 08 липня 2024 року звільнення позивача ОСОБА_1 та видавши йому трудову книжку, обов'язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, остаточний розрахунок не проведено і на дату подання позовної заяви до суду. Розмір середнього заробітку за весь час затримки з 09.07.2024 (наступний день після звільнення) по 30.09.2024 (день подання позову до суду). Відповідно до розрахункових листів за травень-червень 2024 року загальна сума заробітної плати становить 46 014,37 грн. (за травень 2024р - 28 424,07 грн., за червень 2024р. - 17 590,30 грн.) Середньоденний заробіток позивача складає 1070,10 гривень (46 014,37 гривень - сума заробітної плати за травень - червень 2024 року поділити на 43 робочі дні (за травень - червень 2024 року). Кількість робочих днів затримки за період з 09.07.2024 року становить 60 днів, а саме у: липні 2024р. - 17 днів; серпень 2024 року - 22 дня; вересень 2024 року - 21 дня. Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.07.2024р. по 30.09.2024 року становить 64 206 грн., що визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів затримки (1070,10 грн. х 60 день = 64 206 грн). Заробітну плату позивач не отримував протягом 3 місяців. Саме через затримку по виплаті заробітної плати позивач змушений був звільнитися. У зв'язку зі значною затримкою заробітної плати позивач відчув моральні страждання, втратив нормальні життєві зв'язки, був змушений економити на харчах, одязі. Завдана йому моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення його законного права на заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням його прав, втратою у зв'язку з цим престижу та ділової репутації серед співпрацівників, знайомих, друзів та родичів. Тому вважає, що незаконними діями відповідача йому було нанесено моральну шкоду, яку позивач оцінив у 3000 грн.
На підставі викладеного просить стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати у розмірі 69 693,61 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.07.2024 по 30.09.2024 включно у розмірі 64 206 грн, відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 3 000 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 03.10.2024 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження.
31.10.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 було звільнено з підприємства 08.07.2024 р. наказом № 754/к/тр. При звільненні йому було нараховано до виплати 71 054,00 грн. (у тому числі компенсація за 68 днів невикористаної відпустки). АТ «Дніпроважмаш» вже декілька років знаходиться в скрутному фінансовому стані внаслідок кризових явищ у металургійній галузі, які виникли на початку пандемії та погіршилися після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. Кошти, що надходять на підприємство, використовуються для виплати заборгованості з заробітної плати та відповідних податків, але наявних находжень на даний час недостатньо для повного розрахунку. За таких умов з виплатою нарахованої суми виникла затримка, але товариство по можливості погашало заборгованість, яка остаточно була виплачена 24.10.2024. Що ж до розміру компенсації, яку просить стягнути позивач, то АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» вважає його непропорційним, враховуючи, як наявні фактичні обставини щодо розрахунків з позивачем, так і загальну ситуацію, що склалась внаслідок війни, і поставила завод на межу виживання. АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» просить суд зменшити стягуваний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку. Відносно вимоги про стягнення моральної шкоди, то АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» вважає, що за наявних фактичних обставин підстави для її стягнення відсутні. Позивач знав про важкий фінансовий стан підприємства, і не міг не розуміти, що розрахунок відбудеться не відразу. При цьому підприємство по мірі можливості перераховувало кошти, зменшуючи заборгованість. Так, на день подання позову заборгованість складала вже 33 180,23 грн.
31.10.2024 від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява, у якій зазначено, що після подання позивачем до суду позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі, відповідачем 04.10.2024 та 24.10.2024 на розрахунковий рахунок позивача було перераховано заборгованість по заробітній платі у повному обсязі. Остаточний розрахунок по заробітній платі було здійснено 24.10.2024 за травень 2024 у розмірі 26512,07(з урахуванням податків та обов'язкових платежів). Таким чином на момент подання заяви про зміну предмета позову заборгованість по заробітній платі відсутня. Розмір середнього заробітку за весь час затримки з 09.07.2024 (наступний день після звільнення) по 24.10.2024. Відповідно до розрахункових листів за травень-червень 2024 загальна сума заробітної плати становить 46 014,37 грн. (за травень 2024 - 28 424,07 грн., за червень 2024 - 17 590,30 грн.) Середньоденний заробіток позивача складає 1070,10 гривень (46 014,37 гривень - сума заробітної плати за травень - червень 2024 року поділити на 43 робочі дні (за травень - червень 2024 року). Кількість робочих днів затримки за період з 09.07.2024 по 24.10.2024 становить 78 днів, а саме у: липні 2024 - 17 днів; серпень 2024- 22 дня; вересень 2024 року - 21 день, жовтень 2024 - 18 днів Період затримки розрахунку при звільненні позивача на дату подання позову до суду, тобто з 09.07.2024 року по день повного розрахунку - 24.10.2024 складає 78 робочих дня. Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.07.2024 по 29.10.2024 становить 83 467,80 грн., що визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів затримки (1070,10 грн. х 78 день = 86 678,10 грн). Просила стягнути з АТ «Дніпроважмаш» на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.07.2024 року по 24.10.2024 включно в розмірі 83 467,80 грн., відшкодування завданої моральної шкоди 3000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Позивач у судове засідання не з'явився, 06.11.2024 його представник адвокат Присенко О.Г. письмово просила розглядати справу без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача АТ «Дніпроважмаш» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, однак, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач з 01.04.2011 по 08.07.2024 перебував у трудових відносинах з АТ «Дніпроважмаш».
Наказом № 754/к/тр від 08.07.2024 позивача звільнено по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою АТ «Дніпроважмаш» № 65 від 25.10.2024 щодо нарахувань ОСОБА_1 при звільненні встановлено, що заробітна плата за травень 2024 року сума до сплати 22881,38 грн.; заробітна плата за червень 2024 року сума до сплати 14160,20 грн.; компенсація за невикористану відпустку (68 днів) сума до сплати 34012,42 грн. Загальна сума до сплати 71054,00 грн. Нараховані кошти перераховані на картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ». Середній заробіток за годину складає 142,22 грн., середній заробіток за робочу зміну складає 1630,42 грн., середній заробіток за місяць складає 24456,30 грн.
Відповідно до витягу з відомостей на виплату заробітної плати на карткові рахунки в АТ «ПУМБ» працівникам АТ «Дніпроважмаш» та платіжних інструкцій вбачається, що заборгованість по заробітній платі виплачувалася частинами: 11.07.2024- 802,75 грн., 24.07.2024- 802,75 грн., 24.10.2024- 21275,88 грн, 09.08.2024- 3540,05 грн., 19.08.2024-3540,05 грн., 20.08.2024- 1770,03 грн., 12.09.2024 5 310,07 грн., 25.09.2024- 22108,07 грн., 04.10.2024- 11904,35 грн., Отже, заборгованість остаточно виплачена 04.10.2024.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Оскільки позивача звільнено 08.07.2024, а з даним позовом він звернувся до суду 01.10.2024, строк на подання позову не порушено.
При цьому, суд зазначає, що з урахуванням заяви про зміну предмету позову сторона позивача посилається на те, що після подання позивачем до суду позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі, відповідачем 04.10.2024 та 24.10.2024 на розрахунковий рахунок позивача було перераховано заборгованість по заробітній платі у повному обсязі. Остаточний розрахунок по заробітній платі було здійснено 24.10.2024 за травень у розмірі 26512,07 грн.(з урахуванням податків та обов'язкових платежів). Таким чином на момент подання заяви про зміну предмета позову заборгованість по заробітній платі відсутня. Позивач просить стягнути розмір середнього заробітку за весь час затримки з 09.07.2024 (наступний день після звільнення) по 24.10.2024 (день остаточного розрахунку).
Вирішуючи позовну вимогу щодо стягнення з відповідача середньої зарплати за час затримки розрахунку, суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що АТ «Дніпроважмаш» не було здійснено відповідний розрахунок із позивачем у день його звільнення, вимоги позивача підлягають задоволенню частково в частині стягнення середнього заробітку за період з дати звільнення по день фактичного розрахунку, тобто за період з 09.07.2024 по 24.10.2024, що становить 78 днів.
В силу абз. 3, 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з абз. 1 п. 8 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати, обчислення виплат провадиться шляхом множення середньоденного (погодинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (погодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих днів на число відпрацьованих робочих днів.
Відповідно до розрахункових листів за травень-червень 2024 року загальна сума заробітної плати становить 46 014,37 грн. (за травень 2024р - 28 424,07 грн., за червень 2024р. - 17 590,30 грн.) Середньоденний заробіток позивача складає 1070,10 гривень (46 014,37 гривень - сума заробітної плати за травень - червень 2024 року поділити на 43 робочі дні (за травень - червень 2024 року). Кількість робочих днів затримки за період з 09.07.2024 по 24.10.2024 становить 78 днів, а саме у: липні 2024 року - 17 днів; серпень 2024 року - 22 дня; вересень 2024 року - 21 день, жовтень 2024 року - 18 днів.
Період затримки розрахунку при звільненні позивача на дату подання позову до суду, тобто з 09.07.2024 по день повного розрахунку - 24.10.2024 складає 78 робочих дня. Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.07.2024 по 29.10.2024 становить 83 467,80 грн., що визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів затримки (1070,10 грн. х 78 день = 86 678,10 грн).
Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також врахувати, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Обсяг відповідальності може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Отже, обсяг відповідальності роботодавця має бути розумним та пропорційним наслідкам правопорушення з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності,за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).
Визначаючи розмір відшкодування, який підлягає стягненню з АТ «Дніпроважмаш» на користь позивача суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження №14-62цс18), зазначені у ній критерії при визначенні розміру відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України.
Суд враховує доводи представника відповідача про зменшення суми відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, наявні фактичні обставини розрахунків з позивачем, а саме часткові оплати заборгованості у липні, серпні, вересні й жовтні, а також загальну ситуацію, що склалась внаслідок війни, і поставила завод на межу виживання, у якій підприємство має врахувати не тільки інтереси окремого працівника, але й інтереси інших працівників, забезпечити можливість його функціонування та функціонування інфраструктури, що забезпечує населення, яке мешкає неподалік (вода, електроенергія, оповіщення, захисні споруди).
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.07.2024 по 24.10.2024 в розмірі 83 467,80 грн. перевищує розмір невиплаченої суми працівнику при звільненні та є очевидно непропорційним наслідкам правопорушення, несправедливим щодо роботодавця та порушує принцип співмірності, відтак суд вбачає можливим зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з АТ «Дніпроважмаш» на користь позивача, і визначає такий в розмірі суми, невиплаченої під час розрахунку з позивачем, а саме 71 054,00 грн., та вважає, що такий розмір середнього заробітку є співмірним розміру невиплачених при звільненні сум, справедливим і таким, що відповідає обставинам даної справи.
Суд зауважує, що справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі № 805/1008/16-а.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Вирішуючи вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди суд виходить із положень ст. 237 1 КЗпП України відповідно до яких відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як роз'яснював у своїй постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяній фізичній або юридичній особі незаконним діями, або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість виражених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, зваженості та справедливості.
Встановивши наявність порушення конституційного права позивача оплату праці, суд, враховуючи положення ст.237-1 КЗпП України та беручи до уваги тривалість такого порушення, дійшов висновку, що останнє безумовно спричиняло порушення нормальних життєвих зв'язків позивача через позбавлення її можливості належного свого утримання та розпорядження коштами за власними життєвими потребами, і, як наслідок, вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, звернення до суду за захистом порушеного права, чим позивачу спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем у розмірі співмірному до заподіяної шкоди та достатньому для відновлення порушених життєвих зв'язків позивача, що за внутрішнім переконанням суду становитиме 1000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України, суд бере до уваги те, що позов підлягає частковому задоволенню, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 47, 94, 115-117, 233 КЗпП України, ст. ст. 4, 12-13, 76-77, 81, 141, 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 09.07.2024 по 24.10.2024 в розмірі 71 054,00 грн. (сімдесят одна тисяча п'ятдесят чотири грн) 00 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації моральної шкоди - 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.)
У іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968, 96 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Денис ГРОНА