Справа № 202/1857/25
Провадження № 1-кс/202/1757/2025
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
04 березня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджено заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР 18.10.2024 за №12024042110000007, -
Слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді із клопотанням, яке погоджено заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР 18.10.2024 за №12024042110000007.
В обґрунтування свого клопотання зазначає, що 26.02.2025 на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська було проведено санкціонований обшук автомобіля марки AUDI, моделі Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , в ході якого було виявлено та вилучено зазначений автомобіль, який було визнано як речовий доказ у кримінальному провадженні відповідною постановою слідчого від 26.02.2025.
26.02.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
26.02.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбаченихч.1 ст.114-1, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України.
У клопотанні слідчим зазначено, що автомобіль марки AUDI, моделі Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 використовував як знаряддя вчинення злочину.
З метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження слідчий у клопотанні, погодженим із прокурором просить накласти арешт на рухоме майно, яке було вилучено під час обшуку від 26.02.2025, а саме: автомобіль марки AUDI, моделі Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2006 року випуску, та заборонити ОСОБА_6 або будь яким іншим особам, користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.
У заяві слідчий підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 надав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна. Зазначив, що вилучений під час обшуку автомобіль «Audi Q-7», державний номер НОМЕР_1 , на праві приватної власності належить матері його підзахисного - ОСОБА_7 , 1962 р.н., не має жодного відношення до кримінального провадження № 12024042110000007. У ході обшуку автомобіля нічого знайдено та вилучено не було, автомобіль не є ні предметом, ні об'єктом кримінальних правопорушень, не відповідає жодному із критеріїв, передбачених ч. 2 ст. 167 КПК України, чим грубо порушене конституційне право ОСОБА_7 на користування та розпорядження своєю власністю. Сторона обвинувачення ніяким чином не обґрунтовує належність майна ОСОБА_7 до речових доказів. Беззаперечно не існує визначених кримінальним процесуальним законом підстав для накладення арешту на автомобіль ОСОБА_7 , яка жодного відношення до кримінального провадження не має, а автомобіль ніяким чином не підпадають під ознаки речових доказів, не відповідає жодному критерію, зазначеному у ст. 98 КПК України. Накладення арешту на автомобіль ОСОБА_7 призведе до грубого обмеження прав останньої щодо можливості користування та розпорядження власним майном на власний розсуд, що говорить про грубе порушення завдань кримінального провадження, чим порушується ст. 41 Конституції України щодо непорушного права володіти, користуватися і розпоряджатися таким майном.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до таких висновків.
Як визначено ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Частиною 3 статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).
У провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024042110000007 18.10.2024.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2025 року надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу марки AUDI, моделі Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , з метою відшукання: комп'ютерних систем або їх частин, мобільних телефонів, сім-карток, флеш-носіїв інформації, документів військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину, чорнових записів, блокнотів, на яких містяться інформація щодо обставин вчинення даних кримінальних правопорушень.
На підставі зазначеної ухвали проведено обшук 26.02.2025, під час якого було вилучено автомобіль марки AUDI, моделі Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Постановою слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 26 лютого 2025 року автомобіль марки AUDI, моделі Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , визнано речовим доказом.
26.02.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
26.02.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбаченихч.1 ст.114-1, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України.
Відповідно до інформації з Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» - власником транспортного засобу марки AUDI, моделі Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, VIN: НОМЕР_2 - є ОСОБА_7 .
Слідчий у клопотанні просить накласти арешт на автомобіль марки AUDI, моделі Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , з метою збереження речових доказів.
У клопотанні зазначено, що транспортний засіб використовувався ОСОБА_6 як знаряддя вчинення злочину, однак слідчим не конкретизовано у клопотанні яким чином та де використовувався автомобіль марки AUDI, моделі Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, як знаряддя вчинення злочину, таких відомостей не містить і повідомлення про підозру.
Знаряддя вчинення злочину, це матеріальний предмет, який використовується підозрюваною особою безпосередньо для впливу на об'єкт кримінально-правової охорони. Тобто, знаряддя вчинення злочину це предмет, за допомогою якого підозрювана особа вчиняє злочин і без нього, в даному конкретному випадку, злочин не міг бути вчиненим.
У повідомленні про підозру зазначається, що 18.12.2024 ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 , виконуючи вказівки ОСОБА_11 , пересувались на іншому автомобілі, а саме марки Range Rover, д.н.з. НОМЕР_3 . Після виконання взятих на себе зобов'язань, виконавши всі дії, направлені на сприяння ОСОБА_12 у вчиненні ним дезертирства, ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 доставили його у заздалегідь обумовлене місце на автомобілі Range Rover, д.н.з. НОМЕР_3 .
05.12.2025 року ОСОБА_10 і ОСОБА_13 , виконуючи вказівки ОСОБА_11 , пересувались також на іншому автомобілі - марки «Оpel». Після виконаних взятих на себе зобов'язань, виконавши всі дії, направлені на сприяння ОСОБА_13 у вчиненні ним дезертирства, доставили його у заздалегідь обумовлене місце в м. Дніпрі на автомобілі марки «Оpel».
Відомостей про те, що ОСОБА_6 використовував автомобіль марки AUDI, моделі Q7, д.н.з. НОМЕР_1 як знаряддя вчинення зазначених кримінальних правопорушень, повідомлення про підозру не містить, та слідчому судді таких матеріалів не надано. Постанова слідчого від 26 лютого 2025 року про визнання автомобіля марки AUDI, моделі Q7, д.н.з. НОМЕР_1 речовим доказом, взагалі не містить відомостей, яким критеріям речового доказу відповідає вилучений автомобіль, а містить лише посилання на ст. 98 КПК України.
Отже, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що вилучений автомобіль відповідає критеріям речового доказу, які зазначені у ст. 98 КПК України. У клопотанні також не зазначено наявність яких саме обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, передбачені статтею 91 КПК, слідчий буде доказувати за допомогою цього речового доказу.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про арешт автомобіля марки AUDI, моделі Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2006 року виписку, власником якого є ОСОБА_7 , оскільки стороною обвинувачення не доведено необхідність такого арешту.
Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджено заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про арешт автомобіля марки AUDI, моделі Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2006 року випуску, власником якого є ОСОБА_7 у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР 18.10.2024 за №12024042110000007 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1