Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4776/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЙТ КЕТС", м.Харків (адреса: 61103, м.Харків, вул.Космонавтів, 3, прим.26)
про стягнення 44000,00 грн
без виклику учасників справи
30.12.2024 року позивач - Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЙТ КЕТС" про стягнення заборгованості за договором №КБР-73/05/23-Н від 01.05.2023 року у розмірі 44000,00грн, з яких: 22000,00 грн - сума основного боргу та 22000,00 грн - штраф.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4776/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
03.01.2025 року судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61103, м.Харків, вул.Космонавтів, 3, прим.26.
13.01.2025 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
На час винесення рішення у справі судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.
Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).
Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і не вручено підприємством зв'язку, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов'язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01.05.2023 року між Громадською спілкою «Українська ліга авторських і суміжних прав» (надалі - Позивач/Суміжна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАЙТ КЕТС" (надалі - Відповідач/Користувач) було укладено Договір №КБР-73/05/23-Н про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав (надалі - Договір).
Відповідно до п.2.1. Договору користувач здійснює (на Території) використання в комерційній діяльності Об'єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання, а Суміжна Організація надає стосовно Території Користувачу на умовах, визначених цим Договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання Об'єктів суміжних прав. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити Винагороду (Роялті) Суміжній Організації на розрахунковий рахунок останньої, узгоджену Сторонами у відповідних додатках до цього Договору, Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною Винагороди (Роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (П'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.
Пунктом 2.2. Договору визначено, якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити Суміжній Організації штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки Суміжна Організація набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному обсязі».
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє 1 (один) рік, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання (п.4.1. Договору).
Відповідно до п.4.2. Договору у випадку якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії цієї Ліцензійної угоди виключно протягом місяця до настання дати закінчення її строку, дія цієї Ліцензійної угоди вважається подовженою на гой самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу, коли протягом місяця до завершення строку дії цієї Ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист здоланим до нього Актам припинення використання об'єкті» суміжних прав, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії цієї Ліцензійної угоди має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у цій Ліцензійній угоді поштових реквізитів Сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення. Якщо жодна із сторін не повідомляє іншу сторону про припинення дії цього Договору протягом місяця до завершення строку дії цієї Ліцензійної угоди (через що Ліцензійна угода продовжить свою дію на той самий строк), то виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.). Положення про збільшення розміру платежів (винагороди) через річний рівень інфляції є обов'язковим для виконання без підписання сторонами будь-яких додаткових угод, воно діє з першого дня коли Договір було автоматично продовжено. Якщо за тих чи інших причин Користувач сплачував винагороду (роялті) без врахування рівня інфляції, то він повинен доплатити відповідну суму тоді, коли до цього звернеться Суміжна Організація.
Пунктом 2 Додатку №1 до Договору сторонами погоджено наступний розмір щомісячного платежу за використання Об'єктив суміжних прав: 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.)
Винагорода (Роялті) не може бути меншою ніж встановлено законодавством. Розмір платежів визначений відповідно до інформації, що була надана Користувачем.
Відповідно до п.3 Додатку №1 до Договору щомісячний платіж за використання Об'єктів суміжних прав перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок Суміжної Організації відповідно до умов Ліцензійної угоди. Він сплачується не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який він здійснюється. Перший платіж здійснюється не пізніше 5 днів з моменту укладання Ліцензійної угоди.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що загалом Відповідачем було сплачено 2 000,00 грн за Договором.
Таким чином, за твердженнями позивача, дата сплати щомісячного платежу за використання Об'єктів суміжних прав, який не було здійснено, настала 26.06.2023 року.
Отже, на думку позивача, оскільки, Користувач прострочив платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, відповідно до п.2.2. Договору, «...Суміжна Організація набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в Повному обсязі».
Від Відповідача не надходило належного повідомлення про припинення договору у строк, передбачений умовами договору. Отже договір було пролонговано на 1 (один) рік з травня 2024 року по квітень 2025 року.
За розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за 22 місяців дії Договору, загальна заборгованість станом на 19.12.2024 року складає 22000,00 грн.
Крім того, у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем відповідно до п. 2.2 Договору нараховано відповідачу штраф 100 % від розміру простроченого платежу у розмірі 22000,00 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений Договір з додатками за своєю правовою природою є ліцензійним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Частинами 3-6 статті 1109 ЦК України встановлено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Згідно з ч.1 ст.1110 ЦК України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.
При цьому, суд зазначає, що особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняються положеннями Закону України Про авторське право і суміжні права.
Як передбачено статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах, при цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Відповідно до ч.3, ч.5 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
На основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Як вже було встановлено судом вище, між позивачем, як суміжною організацією, та відповідачем, як користувачем, укладено Договір №КБР-73/05/23-Н про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про припинення дії ліцензійного договору, а отже, доводи позивача в частині продовження строку дії Договору з 01.05.2024 на наступний рік дії суд вважає підтвердженими та обґрунтованими.
Таким чином, станом на час розгляду справи Договір є чинним та діє до 01.05.2025 року, доказів протилежного відповідачем до суду не подано.
Що стосується суми основного боргу суд зазначає, що пунктом 2.1. Договору сторони визначили, що суміжна організація надає право (невиключну ліцензію) користувачу здійснювати (на території) використання в комерційній діяльності об'єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (Роялті) Суміжній організації на розрахунковий рахунок останньої, узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.
Пунктом 2 Додатку №1 до Договору сторонами погоджено наступний розмір щомісячного платежу за використання Об'єктив суміжних прав:
1000,00 грн. (одна тисяча грн.00коп.)
Винагорода (Роялті) не може бути меншою ніж встановлено законодавством. Розмір платежів визначений відповідно до інформації, що була надана Користувачем.
Відповідно до розділу 1 Договору "Визначення термінів" строк - строк використання "Об'єктів суміжних прав", на який наданий дозвіл (невиключна ліцензія), що відповідає строку цієї ліцензійної угоди, визначеному у п. 4.1. цієї Ліцензійної угоди, а у випадку коли строк зазначений у п. 4.1. закінчився, але ця ліцензійна угода залишилась чинною - строк визначений на підставі п. 4.2. цієї ліцензійної угоди.
Винагорода (Роялті) - це загальна винагорода, яка повинна бути сплачена користувачем суміжній організації (стосовно строку) за використання об'єктів суміжних прав на умовах цієї ліцензійної угоди.
Щодо суми основного боргу (винагороди) та строку його оплати.
З матеріалів справи вбачається, що за перший рік дії Договору (з 01.05.2023 року по 30.04.2024 року) відповідач повинен був сплатити на користь позивача 12000,00 грн (по 1000,00 грн за кожен місяць), з яких відповідачем сплачено 2000,00 грн.
Отже заборгованість відповідача за перший рік дії Договору складає 10000,00грн (з урахуванням часткової оплати в розмірі 2000,00 грн).
Оскільки судом встановлено, що договір є чинним (строк його дії є продовженим), у відповідача не припинявся обов'язок зі сплати винагороди (роялті) у строки та розмірі, визначені Договором.
Отже за другий рік дії договору (з 01.05.2024 року по 30.04.2025 року) відповідач мав сплатити 12000,00 грн.
Відповідно до п.2.1. Договору та п.3 Додатку №1 до Договору щомісячний платіж за використання Об'єктів суміжних прав перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок Суміжної Організації відповідно до умов Ліцензійної угоди, не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця, за який він здійснюється.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Позов подано до суду 27.12.2024 року.
Однак, згідно з п.2.2. Договору якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Суміжна Організація набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному обсязі.
Враховуючи прострочення відповідачем щомісячних платежів, починаючи з оплати за липень 2023 (з 26.06.2023) більш ніж на 4 місяця, зазначене дає право позивачу на стягнення з відповідача винагороди за весь період дії договору, на підставі п.2.2. Договору.
Таким чином, заборгованість відповідача складає 22000,00 грн (з липня 2023 по квітень 2024 включно), та строк оплати цієї суми є таким, що настав, з урахуванням п.2.2. Договору.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність заборгованості у розмірі 22000,00 грн та настання строку виконання обов'язку щодо сплати не спростовані відповідачем.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем на користь позивача 22000,00 грн.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми винагороди (роялті) у розмірі 22000,00 грн є правомірними та обґрунтованими, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, та не спростовані відповідачем, отже, підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення 22000,00 грн штрафу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з п.2.2. Договору якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити Суміжній Організації штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки Суміжна Організація набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному обсязі.
Як встановлено судом, за перший рік дії Договору відповідач повинен був сплатити на користь позивача 10000,00 грн (з урахуванням часткової оплати).
За другий період дії договору відповідач мав сплатити 12000,00 грн (з 01.05.2024 року по 30.04.2025 року).
Враховуючи те, що відповідач прострочив платіж стосовно на строк більший ніж 4 місяця, позивач набув право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за весь строк дії договору в повному обсязі в розмірі 22000,00 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 22000,00 грн - 100% від розміру простроченого платежу згідно з п.2.2. Договру.
Суд не погоджується з нарахуванням штрафу в зазначеній сумі, з огляду на наступне.
Пунктом 2.2. Договору встановлено відповідальність у вигляді штрафу саме від розміру простроченого платежу.
Позивач звернувся з позовом до суду 27.12.2024 року.
Відповідно до п.2.1. Договору користувач зобов'язується виплатити Винагороду (Роялті) Суміжній Організації на розрахунковий рахунок останньої, узгоджену Сторонами у відповідних додатках до цього Договору, Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною Винагороди (Роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (П'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.
Таким чином, простроченими платежами Винагороди (Роялті), на час звернення позивача до суду з позовом, з урахуванням п.2.1. договору, є період з липня 2023 по січень 2025 року (19 місяців).
В той же час отримання Винагороди (Роялті) з лютого по квітень 2025 є достроковим правом позивача на підставі п.2.2. Договору, однак, не є простроченим платежем на час подання позову.
Отже сума винагороди (Роялті), яка стягується з відповідача за період з лютого по квітень 2025 року не є простроченою. Позивач відповідно до п.2.2. Договору набув лише право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному обсязі.
Таким чином, простроченими платежами Винагороди (Роялті) в розумінні п.2.2 Договору, є період з липня 2023 (платіж мав бути здійснений до 26.06.2023) по січень 2025 (платіж мав бути здійснений до 27.12.2024) та на цю заборгованість відповідно нараховується штраф у розмірі 100% від розміру простроченого платежу.
Таким чином, здійснивши перерахунок штрафу, відповідно до умов договору та з урахуванням вірного періоду (з липня 2023 по січень 2025), суд встановив, що розрахунок позивача є невірним, отже, сума штрафу, яка підлягає до стягнення, становить 19000,00 грн.
В частині стягнення 3000,00 грн штрафу суд відмовляє, у зв'язку з безпідставністю нарахування.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд визнає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та не спростованими відповідачем.
Однак, з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3000,00 грн штрафу, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 2821,55 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19,124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76-80, 86, 129, 238, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЙТ КЕТС" (адреса: 61103, м.Харків, вул.Космонавтів, 3, прим.26; код ЄДРПОУ 44402800) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (адреса: 02002, м.Київ, вул.А.Аболмасова,5, група приміщень 67, оф.7; код ЄДРПОУ 42502769) 22000,00 грн основного боргу, 19000,00 грн штрафу, 2821,55 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "04" березня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт