03 березня 2025 рокуСправа № 921/1077/15-г/7
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В. розглянувши заяву №б/н (вх. №1213) від 19.02.2025 приватного виконавця Вариводи Дмитра Васильовича про звернення стягнення на грошові кошти, в розмірі 1 228 155,53 грн, які належать Красновському В.В. та які перебувають на депозитному рахунку приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича
у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Трофимець Ігора Анатолійовича
до Фізичної особи-підприємця Красновського Віталія Васильовича
про cтягнення 2 512 113,50 грн.
за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Красновського Віталія Васильовича
до Фізичної особи - підприємця Трофимець Ігора Анатолійовича
про визнання договору про узгодження та реструктуризацію заборгованості від 26.03.2013р. недійсним
за участі приватних виконавців: Варивода Д.В., Мелих А.І.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2016, яке набрало законної сили 13.06.2016, первісний позов задоволено частково та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Красновського Віталія Васильовича на користь Фізичної особи-підприємця Трофимець Ігора Анатолійовича 1 385 806,70 грн. боргу та 20 787,10 грн. судового збору; в зустрічному позові відмовлено. На виконання цього рішення, судом 19.07.2016 видано наказ про його примусове виконання.
Через систему "Електронний суд" на адресу суду від приватного виконавця Вариводи Дмитра Васильовича надійшла заява №б/н (вх. №1213) від 19.02.2025 про звернення стягнення на грошові кошти, в розмірі 1 228 155,53 грн, які належать Красновському В.В. та які перебувають на депозитному рахунку приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича, в порядку ст.336 ГПК України.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2024 року №2676/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Тернопільської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, справу №921/293/24 в частині розгляду поданої приватним виконавцем заяви розподілено судді Руденку О.В.
В судове засідання з'явився приватний виконавець Варивода Д.В. та надав усні пояснення щодо поданої заяви.
Також у судове засідання прибув приватний виконавець Мелих А.І., який підтримав подані ним письмові пояснення №б/н (вх. №1469) від 28.02.2025. Зазначив, що на його виконанні перебувало зведене виконавче провадження АСВП №73392052 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з Красновського Віталія Васильовича заборгованості. У межах виконання цього виконавчого провадження на електронному аукціоні ДП "Сетам", 24.01.2024 (лот №543061) було реалізовано нерухоме майно, що належало боржнику , а саме нежитлове приміщення загальною площею 95.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Після здійснення розподілу стягнутих коштів за виконавчими провадженнями щодо боржника Красновського В.В., на депозитному рахунку приватного виконавця Мелиха А.І. залишились кошти в розмірі 1228155,53 грн. Після повного фактичного виконання зведеного виконавчого провадження №73392052, боржник Красновський В.В. не звертався до приватного виконавця Мелих А.І. із заявою про повернення надміру стягнутих коштів. Враховуючи вищенаведене, станом на 28.02.2025, на рахунку приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А,І. перебувають кошти в розмірі 1228155,53 грн., які підлягають поверненню боржнику Красновському В.В., як такі, що надміру стягнуті в межах вищезазначеного виконавчого провадження.
Стягувач і боржник у судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду. Це засвідчується, зокрема відмітками поштового відділення про вручення рекомендованого повідомлення, яким направлялася судова ухвала від 20 лютого 2025 року Фізичній особі - підприємцю Красновському В.В. 25 лютого 2025 року. Окрім цього, судова повістка, що направлялася стягувачу, повернута без вручення адресату через його відсутність за вказаною адресою, що з точки зору процесуального закону прирівнюється до належного повідомлення особи про судовий розгляд справи за її участю.
В свою чергу суд приймає до уваги, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
З наведеного в сукупності та зважаючи на ненадходження від сторін у справі будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань, як то про відкладення розгляду заяви приватного виконавця чи заперечень щодо її задоволення, судом остання розглядається у судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, за відсутності представників сторін.
Заслухавши приватних виконавців, розглянувши подану заяву про звернення стягнення на грошові кошти, дослідивши надані докази, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
При цьому суд звертає увагу на те, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до положень ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є, в тому числі, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб.
Частинами першою, четвертою статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначений статтею 336 ГПК України, у першій частині якої обумовлено, що суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.
Отже, законодавець чітко визначив підстави для звернення судом стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником: заборгованість не оспорюється зазначеною особою; заборгованість підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Обов'язковою умовою є безспірність боргу.
Системний аналіз приписів статей 53, 56 Закону України "При виконавче провадження" та статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений цими правовими нормами задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 22.07.2021 у справі № 905/1642/19 (п. 56) сформована правова позиція про те, що подана в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.
Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у даній категорії справ щодо застосування положень статті 336 ГПК України висловлена також у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 р. у справі № 910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 р. у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 р. у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 р. у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 р. у справі № 913/381/18.
Таким чином, з огляду на наведені вище правові позиції та законодавчі приписи, під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду, або факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач чи виконавець просить звернути стягнення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №910/7023/19 вказала, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.
Тобто, положення ч.1 ст.336 ГПК України передбачають можливість стягнення заборгованості з особи, яка має заборгованість перед боржником, якщо саме ця особа (а не боржник) не оспорює зазначену заборгованість.
Водночас, матеріали справи свідчать про те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д.В. перебуває виконавче провадження АСВП № 77175424, яке відкрито 11.02.2025 року з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/1077/15-г/7 від 19.07.2016 року про стягнення з Фізичної особи - підприємця Красновського В.В. на користь Фізичної особи - підприємця Трофимець І.А. 1 385 806 грн 70 коп. боргу та 20 787 грн 10 коп. судового збору.
В ході вчинення виконавчих дій у даному провадженні встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. здійснено реалізацію майна, у межах виконавчого провадження АСВП 73392052.
На запит приватного виконавця Вариводи Д.В. від 12.02.2025 №1566 приватний виконавець Мелех А.І. 17.02.2025 надіслав лист №3195, у якому зазначено , що у нього на виконанні перебувало зведене виконавче провадження АСВП №73392052 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з Красновського Віталія Васильовича заборгованості. Після повного фактичного виконання зведеного виконавчого провадження №73392052, боржник Красновський В.В. не звертався до приватного виконавця Мелих А.І. із заявою про повернення надміру стягнутих коштів. А тому, станом на 15.02.2025, на рахунку приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А.І. перебувають кошти в розмірі 1 228 155,53 грн, які підлягають поверненню Красновському В.В., як такі, що надміру стягнуті в межах вищезазначеного виконавчого провадження.
З наведеного та пояснень отриманих у судовому засіданні, слід прийти до висновку про те, що приватним виконавцем Мелех А.І. не оспорюється заборгованість в розмірі 1 228 155,53 грн.
В свою чергу, суд приймає до уваги факт невиконання боржником судового наказу № 921/1077/15-г/7 від 19.07.2016 виданого на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області понад 8 років.
Так, державний виконавець Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, повертаючи виконавчий документ стягувачу, у постанові від 07 лютого 2025 року зазначив про те, що стягнення в межах виконавчого провадження № 61220394 ним не проводилося. Про це свідчать і відмітки , що вчинені органом ДВС на звороті оригіналу судового наказу 04.02.2020 та 01.02.2024 років.
З наведеного слід прийти до висновку про те, що звернення стягнення на кошти, котрі знаходяться на депозитному рахунку приватного виконавця Мелиха Анатолія Івановича забезпечить реальне виконання рішення суду у справі № 921/1077/15-г/7.
Виходячи із викладеного в сукупності, суд констатує, що приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д.В. належними та допустимими доказами в розумінні статей 74, 76, 77 ГПК України доведено, що на депозитному рахунку приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А.І. наявні кошти у розмірі 1 228 155,53 грн, котрі, які підлягають поверненню Красновському В.В. Відтак, заява приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється зазначеною особою, є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 234, 336 Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про виконавче провадження", суд
1. Заяву №б/н (вх. №1213) від 19.02.2025 приватного виконавця Вариводи Дмитра Васильовича про звернення стягнення на грошові кошти, в розмірі 1 228 155,53 грн, які належать Красновському В.В. задовольнити.
2. Звернути стягнення на грошові кошти в розмірі 1 228 155 (один мільйон двісті двадцять вісім тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн 53 коп, які належать Красновському Віталію Васильовичу (код РНОКПП НОМЕР_1 ) та які перебувають на депозитному рахунку приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича РНОКПП НОМЕР_2 в рахунок погашення заборгованості на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.07.2016 у справі № 921/1077/15-г/7, що перебуває на примусовому виконанні в межах виконавчого провадження № 77175424.
3. Копію ухвали надіслати приватним виконавцям Вариводі Д.В. та Мелиху А.І. відповідно до положень ч. 5 ст. 6 ГПК України, а рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
- Фізичній особі - підприємцю Трофимцю Ігореві Анатолійовичу, АДРЕСА_2 ;
- Фізичній особі-підприємцю Красновському Віталію Васильовичу, АДРЕСА_3 .
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до апеляційної інстанції в десятиденний строк у порядку, встановленому статтями 254-259 ГПК України. Повний текст ухвали складено: 05.03.2025.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко